2. Психогігієна спорту

Психогігієна спорту - вивчає умови й передумови, розробляє та здійснює заходи, спрямовані на збереження та зміцнення забезпечення психічного здоров’я спортсменів. Чітко виражені зв’язки психогігієни спорту із соціальною психологією спорту, психологією особистості, психотерапією, психопрофілак­тикою тощо^I.

Психогігієна спорту розглядає вікові передумови, вплив специфічних умов спортивної діяльності, а також комплекс заходів, спрямованих на зміцнення і збереження психічного здоров’я спортсменів.

Заняття спортом, як пра­вило, супроводжуються висо­ким ступенем навантаження на психіку. В міру підвищен­ня результатів змагальної діяль­ності ростуть і вимоги до пси­хічної сфери, змушуючи лю­дину діяти часом на межі своїх можливостей. Перемога дістається тому, хто зможе виявити необхідну швидкість реакції, витримку, волю, навчиться переборювати стресові стани, контролювати й використовувати свої емоції,ті чи інші психічні

процеси, уміє швидко відновлювати духовні та фізичні сили¹.

У зв’язку із цим основними завданнями психогігієни спорту с: відновлення психічної працездатності спортсменів, форму­вання сприятливого психологічного клімату, керування психіч­ними станами, психічна десенсибілізація й активізація, викорис­тання психофармакологічних засобів. Кожне з цих завдань здійснюється специфічним комплексом засобів і методів за умови забезпечення відповідної психодіагностики.

3.3.6. Психогігієна колективного життя

Взаємостосунки людей у сім’ї, на виробництві, в шкільному класі, у студентській групі, в гуртожитку й інших колективах ставлять питання про тісний зв’язок інтересів людини з інтересами оточуючих. При комплектуванні колективів (бригади, команди, експедиції та ін.) необхідно враховувати взаємну сумісність за особливостям харак­теру, іноді за віком, ідейними переконаннями тощо.

До завдань психогігієни колективного житія відносять: організацію психологічної служби, планування та впровадження заходів з підтримки здоров’я та працездатності співробітників, з оптимізації режиму дня, навчання й відпочинку, створення кабінетів психоемоційного розвантаження тощо. У їх виконанні велика роль належить психологам, психіатрам і медичним працівникам^III.

Психологічний клімат як чинник психогігієни

Термін психологічний клімат - порівняно недавнє надбання соціальної психології - дотепер не має чітких меж інтерпретації й застосування, хоча і вживається досить часто як у науковій мові, так і в побуті. Нині існує більш ширше трактування цього поняття. Воно включає систему міжособистісних відносин (симпатії, антипатії), що охоплює також взаємодію людей (наслідування, співпереживання, ідентифікацію, рефлексію), взаємні вимоги, настрій, стиль спільної діяльності, інтелектуальну, емоційну і вольову єдність.

Соціально-психологічну атмосферу визначає насамперед характер нефіксованих, проте високих вимог, які висуваються колективом до особистості, зміст моральних критеріїв, якими колектив регулює вчинки своїх членів.

Соціально-психологічний клімат виражається у ступені задоволеності основних соціальних потреб членів колективу.

Сприятливий соціально-психоло­гічний клімат групи складається з:

• наявності уз товариства;

• взаєморозуміння;

• доброзичливості та під­тримки;

• строгого дотримання етичних норм поведінки

Можна виділити три основні характеристики психологічного клімату: психологічну, соціально-психологічну й соціальну.

Психологічна характеристика найчастіше розкривається в інтелектуальних, вольових і емоційних властивостях групи та динаміці її станів. Говорять про атмосферу захопленості, придушення особистості, заздрісності, страху, творчості тощо. Психологічна атмосфера може сприяти прояву відповідних особливостей особистості чи гальмувати ці прояви.

Соціально-психологічна характеристика проявляється у співробітництві та взаємодії, в тих змінах психіки, що консолідують групу, тобто сприяють становленню командного духу, згуртованості, дружби, визначенню системи взаємних вимог, що підвищують ефективність спільної діяльності, породжують задоволеність цією діяльністю.

Соціальна характеристика відображає об’єктивні соціальні умови (політичні, моральні, ділові) для становлення і проявів психологічної і соціально-психологічної характеристик клімату групи, а також соціально прийнятні форми прояву психологіч­ного клімату і соціально значущий (наприклад, естетичний) зміст емоцій, вольових мотивів, інтелектуальних відносин, співробіт­ництва і взаємодії.