2. Педагогічна психогігієна

Процес педагогічного синтезування людинознавчих уявлень, який активно проявився у другій половині XIX століття, ґрунтується на ідеї морального здоров’я. Ця ідея, власне, становила собою основу для побудови педагогікою виховної методи й визначення певного ідеалу людини. Так, О.І Терпен у листі до дружини писав: «Звичка до роботи - справа моральної гігієни» (1862 р).

Виходячи з визначення тієї закономірності, що поступовість і природність розвитку сил дитини в нормі не може допустити переходу до стану роздратованості, важливо відзначити лакі три аспекти:

— дитина може бути зразком для оцінки тієї чи іншої виховної або освітньої системи;

— нормативна діяльність виховання має природну основу;

— психогігієнічні завдання необхідно викопувати з допо­могою педагогічного впливу.

Зміст освіти полягає в наданні необхідних можливостей для розуміння сенсу н мети власної діяльності, а також оволодіння способами їх реалізації та досягання.

На Нюрнберзькому конгресі обговорювалися проблеми створення особливих шкіл-інтернатів для нервових, розумово відсталих, тілесно скалічених дітей за прикладом уже створених освітніх закладів для сліпих, глухонімих, ідіотів та епілептиків, виокремлення в окремі класи більш здібних і менш здібних учнів (Маннгеймська система) йшлося про визначення нової галузі - колоніальної педагогіки, гігієнічної освіти вчителів га учнів із педагогічної точки зору.

Так, обговорення Маннгеймської системи, що полягала в створенні особливих класів для здібних і для слабких учнів, виявило такі суттєві заперечення проти неї. Ідея виявилась не прогресивна, а регресивна.

Важливим із погляду соціальної й педагогічної психогігієни був розгляд на Нюрнберзькому конгресі проблеми особливих шкіл-інтернатів для навчання і лікування дітей із неврозами та недоумкуватістю. На це звернув увагу доктор Зецер (Мюнхен), виклавши такі основні положення:

1. «Мала обдарованість при добрій волі або хибному вихованні призводить до неврозів.

2. Слабкий і обмежений розум не чинить опору тим іпохондричним уявленням, які в кожного з нас пригнічені.

3. Нервозність, у вигляді патологічної сором’язливості, може симулювати недоумкуватість і придуркуватість.

4. Неврозність і недоумкуватість виростають на ґрунті спадкової нервово-психічної структури, що необхідно врахо­вувати, оцінюючи недоумкуватих дітей».

Отже, загальна соціально-психогігієнічна мета, що полягала у збереженні психофізичного здоров’я німецької нації, у цих положеннях поєднується з частковою - педагогічно-психо­гігієнічною: надання особливих можливостей для розвитку недоумкуватих і нервових дітей як засобу попередження розладів психічного здоров’я в наступних поколінь.

Для подальшої розробки педагогічних основ психо­гігієнічного знання значну цінність становили наукові доповіді Нюрнберзького конгресу, підготовлені для секції «Гігієнічна освіта учителів та учнів».

Так, гігієна вчителів, розглянута з педагогічної точки зору, включала такі положення:

1. Становище й освіта учителів, разом з обов’язковим навчанням, визначають фундамент, на якому ґрунтується народна школа.

2. Соціальне й економічне становище народного вчителя повинно відповідати важливості його справи, яка не сумісна ні з якими іншими сторонніми заняттями і роботами.

3. Подальша самоосвіта вчителя становить для нього джерело професійного задоволення й суттєве підґрунтя його діяльності. Цій самоосвіті необхідно сприяти за допомогою добре організованих учительських бібліотек і шкільних музеїв»¹.

Із цих положень видно, що основним педагогічно- психогігієнічним засобом забезпечення належних умов навчання й виховання була визнана освітня підготовка вчителів, наявність відповідної можливості для її вдосконалення. Якість

учительського персоналу, таким чином, була виокремлена як визначальна педагогічна і гігієнічна домінанта.

Чіткий аналіз взаємин між учителями і учнями щодо їх взає­мовпливу сприяв напрацюванню психогігієнічних підходів щодо підбору педагогічного персоналу і способів попередження психопатичних станів. До таких станів відносять: істерію, хворобу св. Вітта (Віттів танок), неврастенію та інші, а також їх протилежності, як-от надмірне збудження, манія переслідування, меланхолія, аморальність вчителя. Душевні особливості істеричних осіб, розглянуті з точки зору впливу на них у педагогічному процесі, були узагальнені. Зокрема, характерними рисами таких учнів визнана велика вразливість і примхливість. Надзвичайно сильною є реакція таких учнів на зовнішні

Болтівець С.І. Педагогічна психогігієна: теорія та методика: Мо­нографія. К.: Редакція «Бюлетеня Вищої атестаційної комісії України», 2000. - 302

подразники, і яка може виражатись у формі загального судомного приступу, але розумові здібності залишаються натрушеними. До характеристики особливостей істеричних осіб відносять також моральні риси, спільною основою яких є крайній егоїзм.

Розгляд практичного педологічного напрямку, був здійснений на Нюрнберзькому конгресі професором Лідерманом, який розкрив різницю між діяльністю гігієністів-педологів і власне педагогами. Ця різниця, на думку вченого, полягає в тому що гігієністи-педологи спираються у своїй роботі переважно па природу в цілому і сучасні вимоги життя, а педагоги - на абстраговані властивості розуму і традиції, які в моральному плані визначають поведінку. Зрозуміло, що в цей період зміст педологічної роботи, як і сам предмет її як науки, не мав єдиного визначення.

Однак, сам факт поєднання шкільної гігієни з педологією, для якої на той час була характерна психологічна, експери­ментально-педагогічна спрямованість, вказує на підвищену увагу дослідників до проблеми психічної гігієни в педагогічному процесі, а отже, й до педагогічної психогігієни.