3. Основні розділи психогігієни

Як фундаментальна наука психогігієна розглядає теоре­тичні питання збереження і зміцнення психічного здоров’я, визначає принципи оздоровлення психіки.

Психогігієна - наукова дисципліна, в межах якої здійснюються теоретичні та прикладні дослідження збереження і зміцнення психічного здоров’я

Психогігієна складається з таких розділів:

• вікова психогігієна;

• педагогічна психогігієна;

• психогігієна праці й побуту;

• психогігієна сім’ї і сексуального життя; психогігієна спорту;

• психогігієна колективної о життя.

• психогігієна професійної діяльності медичного працівника.

3.3.1 Вікова психогігієна

Вікова періодизація - умовне визначення віку, яке враховує зміни властивостей організму дітей в процесі розвитку; розроблена для наукового обґрунтування охорони здоров’я, розвитку фізичних і психічних можливостей дітей, засобів виховання і навчання.

Організм дитини безперервно росте й розвивається. В процесі онтогенезу виникають специфічні анатомічні, фізіологічні та психологічні особливості, які мають назву вікові. Відповідно до цього життєвий цикл людини поділений на періоди, або етапи.

Віковий період охоплює пе­ріод часу, протягом якого про­цеси росту, розвитку і функці­ональні особливості організму однакові.

Сучасна фізіологія та пси­хологія визначає такі вікові періоди:

1. Внутрішньоутробний період - час від моменту зачаття до народження дитини. У ньому виділяють фази плацентар­ного та ембріонального розвитку. Це один із найважливіших періодів життя людини, що істотно впливає на всі наступні періоди.

2. Період новонародженості(перші 28 днів життя людини) - ранній і пізній періоди адаптації до зовнішнього середовища.

3. Період грудного віку(з 4 тижнів до 12 місяців життя).

4. Передшкільний період(від 1 року до 3 років).

5. Дошкільний період(від 3 до 5 років).

6. Молодший шкільний вік(від 6 до 11 років).

7. Старший шкільний вік(від 12 до 17 років).

8. Юнацький і зрілий вік(від 18 до 44 років).

9. Середній вік(від 45 до 59 років).

10. Похилий вік(від 60 до 74 років).

11) Старечий вік(від 75 до 89 років).

12) Довгожителі(понад 90 років).

Отже, піклуватися про психічне здоров’я дитини слід уже на стадії її внутрішньоутробного розвитку.Правильний спосіб життя жінки під час вагітності, дотримання нею психогігієнічних і психопрофілактичних вимог - запорука збереження і зміцнення здоров’я дитини.

Від моменту народження дитини треба стежити за режимом її годування, сну, уникати фізичних і розумових перевантажень. Психічний розвиток людини залежить від типологічних особливостей її нервової системи, від рівноваги між процесами гальмування і збудження.

Типологічні особливості особистості протягом житія можуть зазнавати змін під впливом навколишнього середовища та інших чинників. Еластичність нервової системи дат змогу значною мірою коригувати психологічні параметри. Так, рухливі, жваві діти за певних умов (наприклад, одноманітність) можуть стати млявими і безініціативними людьми.

Водночас за сприятливих умов і відповідного виховною впливу дитина з вродженою слабкою нервовою системою може стати значно рухливішою, жвавішою.

Тому формування здорової особистості вимагає врахування різноманітних чинників і, зокрема, типу її нервової системи.

Особливе значення мас виховання почуттів у дітей дошкільного віку. При цьому важливо, щоб в оточуючих (передусім у батьків) був веселий бадьорий настрій, оскільки діти буквально «заражаються» їхнім настроєм і намагаються наслідувати їх у всьому. Тому батькам слід уникати конфліктів, сварок у присутності дітей.

Важливим аспектом виховного впливу сім’ї на дитину є створення обстановки розумової вимогливості, що виключає авторитарний, а іноді грубий тон. Краще запропонувати різні заняття, що передбачають підвищення вимог, а також вправи, спрямовані на подолання труднощів. Це є важливою

передумовою розвитку почуттів у дітей.

Разом з тим у процесі формування особистості слід уникати невиправданого опікування, постійних немотивованих покарань, оскільки все це може гальмувати розвиток емоційної сфери. Важливо також рахуватися з думкою дитини, поважати її й визнавати як особистість, намагатися якомога більше задо­вольнити потребу у спілкуванні.

Значної уваги потребує комплекс проблем, пов'язаних із навчанням і розвитком учнів у загальноосвітній школі, гімназіях та ліцеях. Йдеться передусім про формування в них позитивного ставлення до процесу навчання, яке значною мірою визначає

розвиток пам’яті, мислення, уваги. Крім того, необхідно визначити оптимальне співвідношення між фізичною і розумовою працею, навчанням і відпочинком тощо. Важливою умовою психогігієни г додержання школярами режиму дня.

Збереження психічного здоров’я дітей вимагає від батьків постійного інтересу до їхньої навчальної діяльності. Дитині, якій важко, треба допомагати і запевняти, що вона досягне мети, якщо буде працювати. Дуже важливим чинником є оцінювання знань дитини педагогом. Навіть справедлива незадовільна оцінка часто має негативний педагогічний ефект, особливо якщо батьки замість аналізу, карають дитину.

Є й такі батьки, які, щоб уникнути травмування дитини, не звертають уваги на оцінки. Це не вихід із становища, потрібна кропітка і водночас обережна робота в системі «батьки - діти».

Отже, успіхи дитини, її оптимістична налаштованість, рівні взаємини в сім’ї, позитивна мотивація, інтерес і зацікавленість при опануванні навчальним матеріалом у школі сприяють не лише розвиткові дитини, а й зміцненню її здоров’я.

Особливу увагу в цьому віці слід звернути на виховання через колектив, оскільки думку товариша неповнолітні цінують значно вище, ніж думку дорослого, в тому числі й батьків.

Психічне здоров’я залежить від правильного виховання дитини в період статевого дозрівання. Цей період сам по собі характеризується істотними біологічними і психологічними змінами. Підліток це вчорашня дитина, але ще не доросла людина. Своєрідність його поведінки визначається передусім потребою самоствердження. У цей період ставлення до оточуючих ускладнене, почуття самостійності перебуває у протиріччі з невизнанням його дорослості навіть батьками.

Психічний розвиток відбувається паралельно з прискореним фізичним розвитком. Змінюються пропорції тіла, руки і ноги стають довшими, тулуб росте не так швидко. Звідси порушення збалансованості між органами серцево-судинної системи і дихання, з одного боку, і розмірами тіла і м’язовою діяльністю - з іншого.

Акселерація (від піт. ассеїегаге) прискорювати

В останній чверті XIX - на початку XX ст. у багатьох країнах помічено прискорення росту дітей. В 1935 р. складний комплекс явищ, які характеризують прискорення розвитку, був названийК. Кохом акселерацією.

Спочатку багато дослідників розуміли під акселерацією прискорення переважно фізичного розвитку дітей і підлітків. Пізніше це поняття було значно розширене. Під акселерацією почали розуміти збільшення розмірів тіла і початок статевого дозрівання в більш ранні вікові періоди. Довжину тіла, об’єм грудей і масу тіла вже розглядали як найбільш важливі ознаки фізичного розвитку.

Нині поняття «акселерація» стало настільки широким, що включає не тільки прискорення фізичного розвитку дітей і підлітків, а й збільшення розмірів тіла в дорослих, пізніше настання клімаксу. Тому часто користуються ширшим поняттям - «секулярний тренд» (вікова тенденція), розуміючи під цим тенденцію до прискорення фізичного розвитку всього організму від внутрішньоутробного періоду до дорослого стану.

Єдиної причини акселерації не встановлено. Більшість науковців вважають, що вона викликана всім комплексом мінли­вих умов життя, коли в різних країнах і соціальних групах у різні періоди на перший план виступають ті чи інші чинники.

Прискорення фізичного розвитку супроводжується більш інтенсивним психічним розвитком. Цьому сприяє прогрес сучасної науки та культури, розвиток засобів масової інформації, вдосконалення навчання.

Урахування закономірностей психічного розвитку сучасної людини засвідчує наявність психічної акселерації, яку потрібно враховувати при характеристиці вікових меж кожного періоду.

Так, у період старіння відбуваються специфічні зміни. Спочатку починає знижуватися інтенсивність обміну речовин, змінюється стан функцій окремих органів і систем організму. Спостерігається зміна в серцево-судинній системі, насамперед в її працездатності: в судинах зменшується кількість смугастих м’язових волокон, з’являються зміни в усіх камерах серця, особливо в лівому шлуночкові. Порушення серцево-судинної

системи зумовлюють зниження пристосовуваності до змін у внутрішньому і зовнішньому середовищі, що вимагає спеціаль­ної, перш за все тактовної поведінки з людьми цього віку. Змінюється і функціонування нервової системи людини, яка. старіє. Повільніше виробляються умовні рефлекси, зменшується і стає нестійкою працездатність нервових клітин, знижується активність людини й продуктивність праці.

Психогігієна старечого віку передбачає виконання ряду загальногігієнічних вимог. Особливої уваги заслуговують питання трудової діяльності людей похилого віку. Бо як свідчить практика, на здоров’я людини похилого віку позитивно впливає праця, негативно неробство.

Вирішуючи питання про залучення до роботи людей похилого віку, слід насамперед враховувати їхні психологічні особливості, пам’ять, увагу, загостреність рис характеру, підвищену чутливість, вразливість, намагання просто втримались на роботі, незважаючи на очевидні шкідливі умови праці. Як правило, недоцільно залучили їх до робіт, пов’язаних з інтенсивним фізичним і розумовим напруженням. Бажано надати їм легку роботу з неповним робочим днем, наприклад продаж проїзних квитків, газет тощо.