6. Особливі стани свідомості

Насьогодні існує більше ста методів уведення в особливий стан свідомості. Зазвичай виділяють дві групи методів: методи багаторазового впливу монотонним подразником на різні аналізатори та шокові методи, які характеризуються діпо сильного зовнішнього подразника та поєднуються із наказом «Спати!».

На основі цих двох методів розроблено безліч технік опи­саних у працях різних авторів (А.А. Токарський, В.М. Бехтерев,

ІО.В. Канабих, В.Є. Рожнов, А. Слободяиик, А.Свядощ, П. Будь, А. Захаров, Б.Д. Карвасарський та ін.).

Сугестія, шукає безпосередні до несвідомого проникнення. цього є багато методів, серед

Сугестія (від. латинського - навіювання)

яких, шість найважливіших.

1. Повторення ґрунтується на примусовому впливі (як у собак Павлова).

2. Переконування приваблює особистою чарівністю, нагні­танням таємничості, відключенням критичної розважливості.

3. Приголомшення прагне усунути опір, не має значення як грубою силою чи більш витонченими методами. Людині нав’язують чужу волю, наприклад, починаючи вислів із фрази «Як відомо...». Завдяки цьому має скластися враження, що про це знають усі, крім неї.

4. Конформізація (уніфікація) базується на небажанні люди­ни бути знехтуваною.

5. Символізація ґрунтується на символах, наприклад на прапорі, щоб викликати патріотичні почуття. Або, «наднормальні муляжі», тобто перебільшені сигнали, наприклад, сексуальної символіки (особливо жіночого тіла), що мають негайно справляти враження.

6. Заперечення (софістична контрсугестія) обертає (подібно до рухомого півника-флюгера) те, що малося на увазі, на протилежне, щоб мати змогу через цю очевидну іронію набагато надійніше здійснити перенесення. Ці процеси часто досить непорсті, а тому їх не завжди легко розпізнати^I.

Гіпноз - найінтенсивніший сугестивний метод. Для досяг­нення стану гіпнозу потрібно пройти чотири важливі стадії. Попередня умова — самонавіяне заспокоєння. Внаслідок цього той, хто бажає піддатися гіпнозу, сповнюється ефективним очіку­ванням.

Далі вербально (таємничо-зас­покійливим голосом) і за допо­могою подразників, що виклика­ють сон, навіюють сонливість. Монотонними подразниками, які діють на слуховий аналізатор, можуть бути звуки метронома, Л стукіт годинника, записи шуму дощу чи морського прибою тощо. Фіксування погляду на будь-якому блис­кучому предметі (годинник, молоточок тощо), рухомому, або, навпаки, нерухомому предметі, на пальцях гіпнотизера, на пог­ляді тощо виступають як монотонні зорові подразники. Для введення в стан гіпнозу також використовується вплив на нюхо­вий аналізатор за допомогою ароматичних олій та шкірний аналі­затор за допомогою дотику до частин тіла пацієнта (чола, рук, плечей голови тощо).

Гіпноз від грецького Іірпсю.За допомогою словесного навіювання та маніпуляцій пацієнта вводять у стан,подібний до сну,однак у ньому він залишається відкритим до наговорювань гіпнотизера.

У стані гіпнозу є «рапорт» (зв’язок із гіпнотизером і залежність від його команд), у ньому можна віддавати команди на постгіпнотичну дію (приписи, що мають тривалі наслідки).

У. Джеме гіпноз використовував, як інструмент дослідження свідомості. Різкі зміни свідомості можуть бути викликані електронною стимуляцією мозку або світловою стимуляцією (спалахами світла із певною частотою). Па його думку, із заглибленням у гіпнотичний стан у людини змінюється само­усвідомлення, втрачається відчуття часу, усвідомлення власного тіла, простору тощо. Між клієнтом та гіпнотизером виникає довіра, а також зберігається комунікативний зв’язок, проте на новому рівні свідомості¹.

М. Еріксон для фіксування уваги клієнта розповідав історії, при цьому використовував невербальну мову, чим приковував його увагу.

Гіпноз с терапевтичний (небажана поведінка, наприклад при' алкоголізмі, отримує аверсивне навантаження), корекційний (пацієнту навіюють нову поведінку) і профілактичний (проводять завчасну підготовку до майбутніх ситуацій). Навіювання під час пробудження знімає стан сну (три стадії: сомнолентність, гіпотаксія, сомнамбулізм), а також здебільшого містить гіпно­тичний наказ почуватися після сеансу дуже добре.

До ознак перебування у стані гіпнозу належать: зниження мязевого тонусу, зменшення рухливості тіла, збільшення латентного періоду, сповільнення дихання та серцебиття, зміна голосу, зменшення або відсутність рефлексів моргання та ковтання, зміна зіниць ока, розслаблення, тілесна ре орієнтація. Також спостерігаються: амнезія, анестезія, тілесні ілюзії, мязеве тремтіння, незвичні рухи головою, регресія, викривлене сприй­мання часу, психосоматичні реакції, каталепсія, ідеомоторні реакції, дисоціація.

Проте, під час роботи із особливими станами свідомості інколи можуть виникати ускладення.

1. Втрата контакту (рапорту). Коли пацієнт перестає реагу­вати на вербальну чи невербальну стимуляцію.

2. Неможливість уведення суб’єкта в стан гіпнозу.

3. Виникнення емоційної реакції під час гіпнозу (сльози, стогін, ридання, експресивні рухи тощо).

4. Виникнення істеричних припадків.

5. Зміна поведінки пацієнта на протилежну.

6. Виникнення тривоги, депресивного стану тощо.

7. Погіршення соматичного стану пацієнта.

8. Гіпноманія (постійне бажання перебувати в стані гіпнозу).

9. Гіпнофобія (нав’язливий ерах гіпнотерапії).

10. Гіпнозофілія (любов до методів які ґрунтуються на навіюванні)¹.

Взагалі, найчастіше введення людини в особливий стан свідомості використовують при:

• неврозах та невротичних реакціях;

• психозах;

• психотравматичних синдромах;

• проблемах подружньої адаптації та внутрішніх конфліктах;

• функціональних сексуальних порушеннях;

• залежності від тютюну, алкоголю, наркотиків;

• гострих та хронічних болях;

порушенні харчування: анорсксії, булимії, зайвій вазі;

• тривожності, нав’язливості;

• розладах сну;

• депресивних розладах;

• психосоматичних розладах;

• при допомозі термінальним хворим (продовжена та покращення якості життя);

• при наданні допомоги хворим на СПІД;

• при психологічній роботі з дітьми (енурез, проблеми із навчанням, агресивність, страхи тощо).

Запитання для самоконтролю

1. Розкрийте основні концепції психічної саморегуляції.

2. Визначте основні мотиви психічної саморегуляції.

3. Дайте визначення видів психічної саморегуляції

4. Поясність значення термінів самовиховання, самоаналіз га самооцінка.

5. Охарактеризуйте основні методи самовиховання.

6. Визначте основні принципи методики аутогенного тренування викладені І.Г.Шультцем.

7. Обгрунтуйте значення поняття аутогенне тренування.

8. Розкрийте специфіку поняття релаксація.

9. Визначте поняття медитація та розкрийте його значення та специфіку.

10. Дайте характеристику понять сугестія та гіпноз.

СПИСОК ЛІТЕРА ТУРИ:

1. Ахмедов Т.И., Жидко М.Е. психотерапия в особых состояниях сознания: история, пракгика. Харьков: Фолио. 2000.-С. 660-714.

2. Безпека праці: ергономічні та естетичні основи: Навч. посібник / С.О. Апостолюк, В.С. Джигирей, А.С. Апосто- люк за ін. - К.: Знання, 2005. - С. 20.

3. Бенеш Г. Психологія: сіїу-АПая: Довідник. - К.: Знання- Прес, 2007.-510 с.

4. Двіжопа О.В., Руснак І.С. Мезодика викладання психології:

Навчальний посібник. Чернівці: Руга, 2006. 231 с.

5. Эванс-Вентц В. И. Тибетская йога и тайные доктрины. - К., 1993.

6. Кондратенко Э.Ю., Донской Д.И. Общая психотерапия. Минск, 1993.-С. 169-174.

7. Мостова 1.М. Навчання без надмірних зусиль. Чернівці, 2000. - 96 с.

8. Никифоров Г.С. Психология здоровья: Учебное пособие. СПб.: Речь, 2002. - 256 с.

9. Психічна саморегуляція. Вын. 2. / 'За ред. А. С. Ромена. Алма-Ата, 1974. - С. 7.

10. Психология здоровья: Учебник для вузов / Под ред. Г.С.Никифорова. - СІ16.: Питер, 2003. - С. 268-269.

11. І Пульти І.Г. Автогенне тренування. М., 1985.

Любов і піклування — найкращі ліки.

Т. Парацельс