5. Психокорекція психічного та психологічног о здоров’я

   1. Психологічна корекція.

   2. Групова психокорекція.

      1. Переваги групової форми психологічної роботи.

   3. Тренінг.

      1. Тренінг розв’язання проблем.

      2. Комунікативний тренінг.

1. Психологічна корекція

Психологічна корекція це тактовне втручання у процеси психічного і особистісної о розвитку людини з мстою виправлення відхилень у цих процесах. Вона часто справляє вплив не лише на особистість, а й на її оточення, організацію життєдіяльності.

Психологічна корекція полягає в індивідуальній і груповій роботі з дітьми та дорослими, що спрямована на зміни емоційно- особистісних реакцій у поведінці, формування адекватних форм реагування і поведінки в цілому, досвіду саморегуляції, зміни мислительних установок і орієнтацій особистості щодо власного здоров’я.

Метою психокорекції є усунення недоліків у - розвитку особистості.

Щодо методів, то психологічна корекція, на від­міну від психотерапії, не має своїх спеціальних методик, /^,г а користується залежно від потреб методами психо­терапії, педагогіки, медицини.

Т

к

аким чином, психологічна корекція наближається до психотерапії і навіть збігається з нею, коли вона використовує виключно терапевтичні методи допомоги.

Важливими ознаками психологічної корекції с дискретність і орієнтація на вікові норми. Дискретність означає вплив психолога на відносно незалежні конкретні складові теоретичних уявлень про норми перебігу пізнавальних та емоційних процесів, про норми цілеутворення в тому чи іншому віковому періоді. Орієнтація па вікові норми визначає контингент корекційного впливу та використання психодіагностичних методик.

Завдання психологічної корекції формуються залежно від свого адресата дитини з аномальним розвитком чи особистості, яка має певні відхилення і труднощі в межах психологічної норми. Завданням корекційної роботи є: корекція розумового та емоційного розвитку, корекція та профілактика невротичних станів, неврозів.

Існують різні недоліки характеру, які підлягають психо­корекції. Вони привертають увагу оточуючих. Це підвищена збудливість, гнів, лякливість і хворобливі страхи, конфліктність, нахабність, байдужість, брехливість, замкненість, постійна жадоба до насолод, хвороблива сором’язливість, жорстокість до тварин, надмірна безпорадність, знущання над оточуючими тощо. Названі види стосуються лише певних аспектів емоційно-вольової сфери і-а пов’язані зі становленням акцентуації, провідних переживань системи ставлень і ціннісних орієнтацій. Цей момент важливий для діагностики і вибору видів психологічної допомоги особистості - корекції чи психотерапії, або корекції у межах психокорекції.

Основними етапами психокорекційної роботи є діагноз, прогноз, створення психологічно-педагогічної корекційної прог­рами, її виконання та аналіз ефективності. У діагнозі фіксу­ються показники психічного розвитку, їхня відповідність нормам, формулюється гіпотеза щодо причини відхилень.

Психологічний діагноз включає також формування прогнозу. Прогноз - це передбачення подальшого розвитку особистості за умови своєчасної корекції та за її відсутності. Особливостями програми корекції є наявність суто психологічної та педагогічної частин. Психолог розробляє і здійснює психологічну частину. Педагогічну частину психолог може розробляти як самостійно, так і разом із батьками, соціальними працівниками, педагогами, родичами.