4.4. Психопрофілактична робота служби сім’ї

Сучасна сім'я відіграє важливу роль у забезпеченні соціально-економічного та культурного розвитку суспільства, зміцненні здоров’я нації, оптимізації демографічних процесів і повноцінному вихованні підростаючого покоління.

Психопрофілактична робота служби сім’ї спрямована на попередження причин, які призводять до розпаду сімей, глибоких сімейних дисгармоній, зниження якості сімейного виховання та порушень у розвитку й поведінці дітей. Адресатами цієї роботи є самотні люди, які відчувають труднощі у створенні сім’ї, особи, які збираються взяти шлюб або, навпаки, мають намір його розірвати, батьки дошкільників, учнів шкіл та інших навчальних закладів, вихователі дитячих садків, учителі, викладачі, діти різного віку.

Переважна більшість населення проживає в сім’ях. Структура та функції сім’ї різноманітні й залежать від соціальних чинників, особистісних особливостей подружжя, рівня культури тощо.

Серед різноманітних функцій сім’ї можна виділити основні:

• репродуктивна функція — зародження нового життя, народження дітей;

• виховна функція - виховання і розвиток дітей, підготовка їх до життя і праці, виховання в них морально-етичних норм дотримання традицій соціуму;

• економічна функція участь у суспільному виробництві, ведення домашнього господарства, формування сімейного бюджету тощо;

• комунікативна функція - організація внутрішньо сімейного спілкування, налагодження зв’язків членів сім’ї із суспільством, установлення зворотних зв’язків з навколишнім середовищем;

• функція дозвілля та відпочинку - організація спільного родинного відпочинку, дозвілля, підвищення культурного й інтелектуального рівня;

• оздоровча функція - створення оптимальних умов для фізичного, психічного, соціального й духовного розвитку кожного члена сім’ї як важливої умови формування, збереження, зміцнення, відновлення і спадкової передачі здоров’я.

Народження дітей основний елемент самоствердження, розвитку й існування сім’ї. Репродуктивна функція залежить насамперед від стабільності сім’ї, але сімейне життя складається по-різному. Одні подружні пари живуть «у мирі та злагоді», інші - наштовхуються на протиріччя з перших днів шлюбу. Проте багато негативних чинників значно ускладнюють життя молодої сім’ї. До них належать:

1. психологічна необізнаність - відсутність знань жіночої та чоловічої психології;

2. виховна безграмотність - незнання основних відмінностей дитячої психології від дорослої, невміння виховувати дітей з урахуванням їх психологічних особливостей;

3. статеве невігластво - незнання людської сексуальності, чоловічих і жіночих статевих розладів^I.

Становлення людини неможливі без суспільства, яке в усі часи спрямовує формування особистості чоловіка або жінки в певному руслі. При цьому провідна роль належить статевій соціалізації активному засвоєнню особистістю стандартів психосексуальної культури. Засвоєння цих стандартів звісно пов’язане з виховним процесом і, зокрема зі статевим вихо­ванням.

Одним п завдань статевого виховання є формування етичних норм щодо материнства і батьківства. Первинним осередком, необхідною умовою формування материнства та батьківства с сім’я. Саме там у дівчаток і хлопчиків виховуються статево- сімейні рольові якості та передумови до міцного шлюбу формуються в дівчинки шляхом виховання благородних рис жіночності, у хлопчиків - рис мужності.

Підготовка дівчинки до материнства, хлопчика до батьків­ства Грунтується на фізіологічних механізмах, історії розвитку сімейно-шлюбних взаємин та морально-етичних норм суспіль­ства. У суспільстві постійно відбуваються зміни моделі материн­ства, відповідні зміни у власних суспільних відносинах. Змінюється й ставлення жінки до своєї ролі матері.

Говорячи про батьківство в широкому значенні, науковці мають на увазі сукупність біологічних, правових і виховних функцій, що виконуються чоловіком стосовно своїх дітей.

Якщо материнський інстинкт спрямований на збереження потомства, турботу про нього, то батьківський зорієнтований головним чином на захист матері і дітей. Як материнський, так і батьківський - це насамперед інстинкт продовження роду. Велику роль при цьому відіграє його соціальна зумовленість, оскільки людина може вижити лише в співтоваристві. Для неї велике значення має приклад батьків і норм, що культивуються в суспільстві. З давніх-давен приділялася велика увага розгляду взаємин чоловік - жінка в суспільному житті. В У країні ідеалом була повна сім’я: чоловік, жінка, діти. Народна педагогіка стверджує, що подружня пара - стрижень сім’ї, а кохання двох - чоловіка та жінки стає основою для творення життя. Діти зміцнюють сім’ю, вони прикрашають родину, дарують радість, продовжують родовід.

Материнство - одна із соціальних жіночих ролей, тому навіть якщо потреба бути матір’ю й закладена в жіночій природі, суспільні норми й цінності відіграють значущу роль у проявах материнського ставлення. Відомо, що для догляду за малюком наявність материнського інстинкту є необхідною умовою. Проте неготовність до материнства з психологічної точки зору є однією з причин відсутності материнської поведінки. Жінка, яка ніколи не спостерігала за процесом догляду за грудною дитиною,

навіть при наявності материнського інстинкту, не здатна виявити ознак материнства, які формуються під час тривалих повсякденних спостережень дівчини за поведінкою старших жінок у сім’ї щодо малюка.

Таким чином, материнська поведінка формується на основі інстинкту під впливом навчання та сімейного виховання.

Одним з аспектів статево-рольової диференціації є співвідношення ролей батька і матері. Через фізіологічні особливості жіночого організму (виношування, вигодовування дитини) жінка більше, ніж чоловік, причетна до репродуктивного процесу. В чоловічому життєвому циклі немає аналога такій події, як пологи.

У формуванні почуття материнства (батьківства) С.В. ДідеПко виділяє такі чинники:

1. Наявність інстинкту материнства (батьківства) у прабатьків батьків - відповідний генетичний поглиблений вплив середовища у вигляді позитивного досвіду сімейних стосунків у дитинстві.

2. Бажання мати дітей, установка на них.

3. Позитивна психоемоційна установка на вагітність.

4. Ніжність до майбутньої дитини, бажання спілкуватися зі ще ненародженим малюком.

5. Почуття жалю і співчуття до дитини, радість від першого крику.

6. Почуття близькості з дитиною, тісний тілесний контакт з нею.

7. Емоційна чуйність матері тощо.

Однією з необхідних умов формування материнства є батьківська сім’я. Зарубіжні дослідники підкреслюють несприят­ливий вплив порушень міжособистісних взаємин у батьківській сім’ї на розвиток особистості майбутньої матері.