3. Профілактична робота шкільного психолога

Профілактична робота спрямована на створення у школі таких умов навчання і виховання, які б сприяли гармонійному психологічному та особистісному розвитку учнів.

Такими умовами є:

• диференціація та індивідуалізація навчання;

рання профілактика педагогічної занедбаності дітей і підлітків;

• сприятливий психологічний клімат у школі взагалі і в кожному класі зокрема.

У процесі реалізації психодіагностичпого напрямку психо­логи;

вивчають рівень інтелектуального розвитку дітей різних вікових категорій;

визначають міжособистісні стосунки в учнівських колек­тивах;

з’ясовують причини порушень у пізнавальній сфері та поведінці школярів;

вивчають нахили учнів середньої школи;

- діагностують старшокласників щодо їхніх професійних намірів¹.

Відповідно до концепції реформування загальноосвітньої школи практичні психологи закладів освіти міста здійснюють психологічний супровід розвитку дітей початкової школи, визначення психологічної готовності дітей 6-річного віку до навчання в школі, проведення корекційно-розвиваючих занять з дітьми, які виявилися непідготовленими до шкільного життя. Традиційною в роботі психологів закладів освіти є профілактика дезадаптації учнів під час переходу з початкової до середньої школи. Проводиться діагностика причин труднощів у навчанні та поведінці учнів, розробляються шляхи їх подолання. Практичні психологи здійснюють також заходи корекційно-розвивального характеру, проводять заняття з корекції пізнавальних процесів та емоційно-вольової сфери з учнями різних вікових груп.

Просвітницький напрям забезпечується такими видами діяльності, як виступи на виховних годинах, інформаційні бесіди психологічного спрямування для учнів, виступи на психолого- педагогічних семінарах, засіданнях методоб’єднань вчителів та вихователів (у тому числі й загальноміських) із питань психології навчання та виховання, охорони психічного здоров’я особистості, гуманізації навчально-виховного процесу.

Психологи здійснюють ряд систематичних заходів для підвищення психологічної культури батьків (виступи на батьківських зборах, індивідуальні та групові консультації), беруть участь у роботі університету батьківських знань. Здійснюють систематичну профілактичну роботу з питань попередження алкоголізму та наркоманії, інших шкідливих звичок у школярів, своєчасного запобігання відхилень у формуванні особистості, міжособистісних стосунках. Надають консультативну допомогу всім учасникам навчально-виховного процесу з питань навчання та виховання дітей, створення умов для їх розвитку, працюють у взаємодії з педагогічними колективами.

Однією з традиційних форм співпраці є «зсідання психолого- медико-педагогічного консиліуму, з досвідом проведення якого знайомляться на семінарі практичних психологів. Для науково- методичного забезпечення діяльності психологів освіти створено відділ практичної психології інформаційно-методичного центру освіти. З метою проведення експертизи психодіагностичного та корекційного інструментарію у відділі практичної психології зібрано дані про його використання психологами закладів освіти, розпочато роботу над укладанням банку даних зазначеного інструментарію для його використання психологами навчальних закладів.

«Для попередження нервовості, пише С.Г.Файнберг, - немає нічого важливішого, ніж із раннього дитинства виховувати дитину так, щоб вона не отримувала користі з нервовості, з тих чи інших хворобливих проявів».

«Теплична обстановка у вихованні, - говорив І. II. Павлов, - може призвести до того, що людина із сильною вищою нервовою системою на все життя залишиться нещасним боягузом».

Дитина, якій з дитинства все було дозволено, яка росла егоїстичною, може в подальшому «зірватися» в умовах, коли від неї вимагатимуть великої витримки. При неправильному вихованні в неї можуть виникнути уявлення, які можуть зробити її особливо чутливою до дії певних чинників.

Так, у дитини, яку постійно хвалять, переконують її в перевазі над іншими, нервовий зрив особливо легко може настати під виливом невдачі, при здійсненні певних намагань. Шкідливим є переконання дитини в її неповноцінності, надмірна фіксація її уваги на певній ваді, а також пригнічення її ініціативи й вимагання від неї надмірної слухняності. Це може сприяти розвитку таких рис характеру, як невпевненість у собі, боязкість, нерішучість призводить до невротичних захворювань.

Важливо застерігати дитину під шкідливих переконуючих впливів. Тому недопустимо наголошувати їй: «Ти ледацюга, ти лінива. Ти ні на що не здібна. З тебе виросте нероба». Необхідно казати: «Ти можеш стати працелюбною; ти можеш займатися, можеш примусити себе працювати, можеш вирости корисним членом суспільства. Ти можеш усього досягти, якщо захочеш! Ти можеш бути слухняною, так і будь нею!». При дітях треба уникати розмов про тяжкі хвороби, щоб не породити почуття страху. Переконувати їх, що здоров’я це природний стан організму людини і що вони будуть здоровими, якщо вестимуть нормальний спосіб життя, що не треба боятися ні спеки, ні холоду, ні дощу, ні вітру, вміти все переносити стійко, без скарг, без сліз.