Характеристика осередку бактеріологічного (біологічного) ураження

Біологічна зброя – це біологічні засоби (збудники захворювань небезпечних для людей, тварин або рослин) та засоби їх використання (спеціальні боєприпаси і бойові прилади із засобами доставки оснащенні біологічними засобами) призначенні для масового ураження людей, сільськогосподарських тварин, посівів, псування продуктів харчування, палива, техніки і води.

Успеціальній літературі можна ще зустріти термін «бактеріологічна зброя», який широко застосовувався раніше, коли основою вражаючої дії такої зброї вважали застосування тільки патогенних мікробів із бактерій. Але пізніше основою цієї зброї стали не тільки бактерії, а й віруси, рикетсії, грибки та шкідники рослин, тому на сучасному етапі є більш відповідним термін «біологічна зброя», «біологічні засоби» і т.п.

Іноземні спеціалісти рахують, що біологічну зброю можна використовувати для вирішення наступних задач:

• знищення або виведення зі строю особового складу військ;

• зниження волі противника доопору із-за послаблення морального духу військ та цивільного населення;

• зменшення матеріальних ресурсів ведення війни та підрив економіки в результаті знищення сільськогосподарських тварин, посівів і запасів продовольства;

• зниження боєздатності військ і оперативної роботи штабів через проведення важких робіт по ліквідації наслідків використання біологічної зброї.

Шляхи проникання біологічних засобів в організм людини або тварини:

• з повітрям через органи дихання – аерогенний, повітряно-крапельний шлях;

• з продуктами харчування і водою через травний тракт – аліментарний;

• через непошкоджену шкіру в результаті укусів заражених кровососних членистоногих – трансмісійний шлях;

• через слизові оболонки рота, носа, очей, а також через пошкоджену шкіру – контактний шлях.

Способи бойового застосування БЗ:

• розпилення біологічних рецептур для зараження приземного шару повітря частинками аерозолю – аерозольний спосіб;

• розсіювання штучно заражених БЗ кровососних переносників – трансмісійний спосіб;

• зараження БЗ повітря і води за допомогою диверсійного спорядження – диверсійний спосіб.

Наукові розробки БЗ та їх застосування розпочалися в німецькій армії ще в роки Першої світової війни та продовжувались до кінця Другої світової війни.

З 1940 по 1944 р. японська армія більше 11 разів застосовувала різні види БЗ проти китайських військ і мирного населення, в результаті чого в ряді міст і районів Китаю виникала епідемія чуми.

Поширення на великій території за короткий час масового захворювання людей називається епідемією. Якщо захворювання охоплює багато країн, материків – пандемією.

Охоплення великих території, ураження рослин – епіфітотією, а масове ураження тварин на великих територіях – епізоотією.

Вважається використання БЗ – вечірній і нічний час і взимку, тому що вдень при високій температурі і сонячному освітлені збудники хвороб гинуть швидше.

Американські вчені рахують, що зона уражаючої дії біологічних боєприпасів масою 20кг розпилених з літака досягає 100 тис.км².

Штучне розповсюдження мікробівта інших збудників здійснюється аерозолями, переносниками та прямим зараженням повітря приміщень, продуктів харчування і джерел водо забезпечення шляхом диверсій.

На думку спеціалістів найбільш ефективним методом використання є утворення аерозолів, які можуть виникати при допомозі біологічних боєприпасів вибухової дії (бомби, артилерійські снаряди, міни, УРС). Можуть використовуватись механічні генератори, які складаються із пристрою для подачі біологічної суспензії і джерела тиску.

Зони зараження можуть поширюватись переносниками – людьми, комахами, тваринами, гризунами, птахами.

Заражатись можуть: люди, тварини, птиця, дикі звірі і птиця, повітря, місцевість, водойми, колодязі, фураж, сільськогосподарські посіви, урожай, продукти харчування, техніка, пасовища, різні приміщення.

Для псування запасів продовольства, нафтопродуктів, майна, оптичних приладів можна використовувати грибки, бактерії, які можуть швидко розкладати нафтопродукти, ізоляційні матеріали, корозію металів, окислення місць пайки контактів, що може призвести до виходу із ладу та повної порчі.

Зона зараження характеризується видом біологічних засобів, розмірами, часом утворення, ступенем небезпечності із часом.

Осередок біологічного ураження – це територія наякій в результаті впливу БЗ виникли масові ураження людей, тварин, рослин.

Осередок біологічного ураження може бути і в мирний час здійснено противником диверсією, а у воєнний – як результат застосування біологічної зброї, як ЗМУ.

Стійкість осередку біологічного ураження залежить від температури і вологості повітря, а також наявності сонячних днів.

Збудники багатьох хвороб при низьких температурах можуть зберігатися тривалий час у зовнішньому середовищі, а влітку при високій температурі та інтенсивній сонячній радіації збудники хвороб гинуть швидше. Підвищена вологість також знижує їх стійкість.

За даними досліджень вчених, ідеальним станом атмосфери застосування БЗ є інверсія.

Уражаюча дія бактеріальних засобів грунтується на застосуванні хвороботворних властивостей, патогенних мікробів і токсичних продуктів їх життєдіяльності.

В біологічній зброї застосовують особонебезпечні інфекції, а також небезпечні антропозоонозні (спільні для людей і тварин) хвороби.

Гострі небезпечні інфекційні хвороби, які уражають людей:

• вірусні – натуральна віспа, грип, жовта пропасниця;

• бактеріальні – холера, черевний тиф;

• рикетсій ні – висипний тиф.

Антропозоонозні хвороби – загальні для людей і тварин:

Бактеріальні – чума, сибірка, туляремія, сап, меліоідоз;

Вірусні - пситакоз, енцефаломієліти, ящур;

Рикетсійні - Ку-пропасниця, плямиста пропасниця Скелястих гір.

Чума – гостре інфекційне захворювання людей і тварин.

Це найбільш заразна і важка хвороба, яка викликається бактеріями.

Інкубаційний період 1-3 доби. Має такі форми: легеневу, бубонну, шкірну, кишкову і септичну.

Легенева форма дуже заразна, дає 90% смертельних випадків (при лікуванні до 5%-15%).

Поширюється блохами, повітряно-краплинним шляхом, через заражену воду, продукти, корми.

Характерні ознаки: висока температура, загальмована свідомість, ураження серцево-судинної системи і різко виражені запалювальні зміни у лімфатичних вузлах, легенях та інших органах.

Карантин триває 6 діб.

Сибірка – гостре інфекційне захворювання тварин і людей. Інкубаційний період 1-3 доби. Можна заразитись: при догляді за хворими людьми і тваринами, стикані з предметами, продуктами, шкурами, вовною, зараженими спорами, при використані зараженого м’яса, а також при вдиханні пилу, в якому є спори збудника. Влітку також – від укусу зараженого ґедзя або мухи.

Сибірка може бути шкірної, легеневої і кишкової форми.

Шкірна форма – починається з появи на місці червоної сверблячої плями, яка перетворюється у твердий вузлик, на вершині якого пухир, що наповнюється кров’янистою рідиною, який лопається і на його місці появляється чорна кірка - ділянка мертвої шкіри. Навколо цього місця виникають нові пухирі, які розвиваються так же. Так утворюється карбункул сибірки.

Легенева форма – розвивається запалення легень. Симптоми: озноб, температура 40⁰ і більше, тиснення в грудях,кашель, різкий біль у боку, сльозотеча, голос хриплий, нежить. Кашель супроводжується з виділенням кров’янистого мокротиння. Без лікування хвороба закінчується смертю.

Кишкова форма – виникає при заражені через рот. Симптоми: тяжке запалення кишкового тракту, утворюються виразки. Хвороба розвивається гостро: з’являється сильний ріжучий біль у животі, блювота жовчю з домішками крові, здуття живота, частий кров’яний пронос.

При легеневій і кишковій формах на 3-5 добу часто закінчується смертю. Для лікування вводять антибіотики. Є вакцини і сироватки. Строк карантину – 8 діб.

Холера – гострозаразне кишкове захворювання. Зараження через воду, продукти, комах, розпилення в повітрі. Інкубаційний період – 3-5 днів. Збудник у воді зберігається до 1 місяця, а в продуктах – 4-20 днів. Захворювання характеризується важким отруєнням мікробними токсинами, виснажливими проносами і блювотою, різким зневодненням організму. Хворий швидко худне, з’являється синюшність, температура падає до 35⁰ і нижче, настають судороги і затьмарення свідомості. Смертність – до 30%. Строк карантину – 6 діб.

Черевний тиф – гостре інфекційне захворювання внаслідок проникнення збудника у шлунково-кишковий тракт з водою і продуктами. Інкубаційний період – 7-23 дні.

Захворювання супроводжується високою температурою, загальною інтоксикацією, болючістю у животі, проносом, затьмаренням свідомості, висипом на шкірі грудей і живота. Смертність без лікування – 20%. Профілактика – вакцина.

Висипний тиф – гостре інфекційне захворювання людей. Зараження передається вошами. У хворого висока температура, сильний головний біль і висип, біль у всьому тілі. Збудник рикетсії зберігається у висушеному виді до 3-4 тижнів. Смертність без лікування – до 40%, при лікуванні – 5%.

Натуральна віспа – гострозаразне епідемічне захворювання. Зараження через дихальні шляхи, пошкоджену шкіру і слизові оболонки, при контакті з хворою людиною і зараженими предметами. Інкубаційний період 13-14 днів.

Хвороба починається гостро з ознобу і підвищення температури до 40⁰. На 4-5 день захворювання на обличчі і тілі з’являються вузлики, які перетворюються на пухирі, потім вони нагнивають кров’ю (чорна віспа). Потім вони підсихають, утворюються кірочки, які відпадаючи залишають після себе сліди у вигляді віспинок. Смертність досягає 40%, серед вакцинованих – до 10%. Карантин – 17 днів.

До ненебезпечних інфекцій, які можуть уражати людину, належать жовта пропасниця, пситакоз, грип, сап, Ку-пропасниця, туляремія, плямиста пропасниця Скалистих гір.

Ураження с.г. тварин. На сибірку можуть хворіти майже всі тварини.

Може бути легенева, шкірна або кишкова форми.

Інкубаційний період 1-7 днів. Смертність без лікування 90%.

Збудник- споро утворюючий мікроб, який зберігає життєздатність у зовнішньому середовищі кілька років. Через це, заражені тварини і трупи небезпечні, тому що можуть бути джерелом зараження.

Чума ВРХ – вірусне захворювання. Захворювання характеризується швидким перебігом, високою заразністю і масовою загибеллю – до 90-95%. Температура до 40-41⁰ , слизогнійні витікання з носа, кон’юктивіти, слинотеча і неприємний запах з рота. Для профілактики є вакцина. Тварин з такими ознаками і високою температурою протягом 2-3 днів забивають і трупи спалюють разом з шкірою. Карантин становить 21 день.

Ящур – захворювання ВРХ, свиней, овець, кіз. Передача інфекції аеральним шляхом і через корми. Інкубаційний період 2-7, інколи до 20 днів.

Симптоми – висока температура, розвиваються афтозні (маленькі пухирці) ураження в роті, під копитами, на вимені.

Смертність ВРХ – до 70%, у свиней – до 80%. Карантин – 14 днів.

Чума свиней – заразне інфекційне захворювання, вірус стійкий у зовнішньому середовищі. Смертність – до 80%. Для захисту є вакцина і сироватка.

Африканська чума свиней – дуже заразне і небезпечне захворювання. Інкубаційний період 4-7 днів. Зараження через повітря, корма, воду, гризунів, птахів, на пасовищах. Інкубаційний період 3-9 днів, інколи до 3 тижнів.

Симптоми – висока температура, блювота, на слизових оболонках численні кров’яні виливи, задихання, кон’юнктивіт, запори змінюються проносами, на тілі червоні плями, судороги, параліч. Смертність – до 100%. Заходи ліквідації – ізоляція осередку і забій тварин.

С.г. тварини можуть уражатися катаральною пропасницею овець, туляремією, віспою,Ку-пропасницею, птиця – чумою.

Основні методи боротьби з впливом біологічної зброї: проведення санітарно-профілактичних заходів, лікування хворих, дезінфекція і санітарна обробка, введення карантину і обсервація.