1. Нервово-паралітичні ор (фор).

Зарин: бойових стан – пар. Запаху немає. Рідина без кольору. Легко сорбується пористими матеріалами (одежею, деревом, цеглою, бетоном), вбирається у пофарбовані поверхні і гумовотехнічні вироби. Це створює небезпеку отруєння людей які вийшли із зараженої зони.

Перші ознаки ураження – міоз і затруднене дихання – при концентрації у повітрі 0,0005 мг/л через 2 хв.

При важкому ступені отруєння (0,30-0,5LD₅₀) виникає міоз, слиновиділення, пітливість, спазми судин, бронхів, легенів і серцевого м’яза. Зявляються задишка, важке дихання, біль у грудях, загальна слабкість, блювота, втрата координації рухів, виникають короткочасні судоми.

LC_t50 = 0,1 мг.хв/л. LD₅₀ – 24 мг/кг.

Антидоти: атропин, афін, будаксим.

Захист – протигаз і захисний одяг.

При потрапляні на шкіру рідкого зарину застосувати ІПП: обробка через 2 хв. після попадання на шкіру гарантує безпеку у 80% випадків, а через 10 хв. – вже практично не ефективно.

Зоман: прозора рідина із запахом камфори. Обмежено розчиняється у воді, але вона вже буде непридатною для вживання, але легко в органічних розчинниках. При температурі 80⁰С перетворюється у склоподібну масу. По дії подібний зарину, але більш токсичний.

LC_t50 = 0,05 мг.хв/л., LD₅₀ = 0,1 г/люд.

Засоби захисту прийнятні такі ж як ідля зарину.

Ві-ікс – масляниста безкольорова рідина, без запаху,розчиняється погано у воді, але добре в органічних розчинниках.

Легко проникає в пористі матеріали, тканини, рослини, що затрудняє його дегазацію.

Захист – протигаз і захисний одяг.

LC_t50 = 0,01 мг.хв/л., LD₅₀ = 1,46 г/люд.

Дегазація буде ефективною, якщо її провести протягом 5 хв. після контакту з ОР.

Ознаки ураження: міоз, світлобоязнь, ускладнення дихання, біль у грудях, блювота, судороги, загибель від параліча ЦНС.

Антидоти: атропин, афин, морфін, тарен.

Із сільськогосподарських тварин найбільш чутливими до ОР цієї групи є велика рогата худоба, менш чутливі коні, вівці, свині, собаки, кролі.

Перша допомога тваринам – швидке змивання ОР з поверхні тіла 1-2% розчином лугу, 10% розчином аміаку або водою і вводять також уротропін, фосфолітин, атропін і пентасфен. Для зняття міозу – в очі закапують по 1-2 краплі 1% розчину атропіну.

2. Шкірно-наривні ор.

Іприт: масляниста рідина важча від води. Колір – від брунатного до без кольору з запахом часнику або гірчиці. Бойовий стан – краплі. Розчиняється погано у воді, але добре в органічних розчинниках, паливі і мастильних матеріалах, інших ОР.

Має прихований період. Через 2-6 год після попадання на шкіру з’являється почервоніння, свербіння, печіння, утворюються маленькі пухирці, які потім зливаються у великі, лопаються і виникають виразки, які довго не загоюються (1-2 місяці).

LD₅₀ = 5 г/люд. LC_t50 = 1,3 мг.хв/л.

Симптоми ураження очей: почервоніння, припухлість, світлобоязнь, відчуття піску в очах, різка болючість, сльозотеча.

Резорбуючись зі шкіри, іприт розподіляється кровʼю по всіх органах, концентруючись переважно в легенях, печінці, і частково у центральній нервовій системі.

Потрапляння іприту інгаляційним шляхом призводить до абсцесу легень.

Перша допомога – промити очі, рот, ніс і горло 2% розчином харчової соди.

Захист – протигаз і захисний одяг.

Антидоти: немає. Треба негайно (протягом 5-15 хв.) видалити іприт зі шкіри.

3. Загальноотруйні ОР.

Синильна кислота(HCN) – безколірна рідина із запахом гіркого мигдалю, необмежено розчиняється у воді. Нестійка ОР (літом декілька хвилин).

Бойовий стан – пар. LC_t50 = 2 мг.хв/л.

Ознаки ураження: гіркота та металевий присмак у роті, нудота, задишка, головний біль, судоми. Смерть від паралічу серця внаслідок кисневого голоду.

Захист – протигаз і захисний одяг.Дегазація – провітрювання.

Антидоти: амілнітрит, пропілнітрит (дихати), внутрівенно – додатково – 25% розчин тіосульфату натрію, діоксіацетон або розчин глюкози.

Синильну кислоту, яка потрапила на шкіру, змивають 2% розчином соди або водою з милом.