- •Isbn 978- 966-1647-70-0
- •Isbn 978- 966-1647-70-0 Кривоконь н.І., 2012
- •Сучасні підходи до визначення поняття «соціальна робота»
- •1.2. Актуальність проблем соціальної роботи на сучасному етапі розвитку українського суспільства
- •1.3. Проблеми формування понятійно-категоріального апарату соціальної роботи
- •Категорія змін в аспекті соціальної роботи
- •1.5. Теоретико-праксеологічні засади соціальної роботи
- •1.6. Особливості об'єктів, предметів і суб'єктів соціальної роботи
- •1.7. Сутність та класифікація основних моделей соціальної роботи
- •1.8. Особливості та проблеми застосування інтегрованого (системного) підходу в сучасній соціальній роботі
- •1.9. Соціальна робота в Україні: проблеми становлення та перспективи розвитку
- •2.1. Україна як соціальна держава. Поняття «держава загального добробуту»
- •2.2. Завдання та чинники реалізації соціальної політики в державі
- •3. Проблеми визначення змісту соціальної політики соціальної держави
- •2.4. Характеристика суб’єктів соціальної політики держави в умовах сьогодення
- •2.5. Методи аналізу соціальної політики держави
- •2.6. Основні напрямки вдосконалення та реформування соціальної сфери держави. Програма реформ по підвищенню стандартів життя
- •Розвиток культури, національно-мовного культурного простору.
- •Етап (до кінця 2010 р.):
- •Етап (до кінця 2012 р.):
- •Етап (до кінця 2014 р.):
- •I етап (до кінця 2010 р.):
- •Етап (до кінця 2012 р.):
- •Етап (до кінця 2014 р.):
- •Проблеми діяльності соціальних працівників по реалізації соціальної політики держави в умовах фінансово-економічної кризи
- •3.1. Поняття про соціальну безпеку громадян
- •3.2. Сучасні уявлення про соціальний захист та соціальне забезпечення населення
- •3.3. Принципи, функції та складові соціального захисту в державі
- •3.4. Соціальна допомога та соціальні послуги як складові соціального захисту населення
- •3.5. Проблеми оцінки та вимірювання соціальних послуг
- •І сторичний та міжнародний досвід організації соціального страхування
- •3.7. Особливості соціального страхування в Україні
- •Проблеми безробіття та шляхи їх вирішення в аспекті соціальної роботи
- •3.9. Характеристика бідності як соціальної проблеми
- •3.10. Стисла характеристика основних понять, що виступають індикаторами бідності
- •3.11. Особливості підходів до вирішення проблем бідності в Україні
- •3.12. Проблеми соціальної роботи з людьми похилого віку
- •3.13. Соціальний захист людей з функціональними обмеженнями
- •3.14. Зміст та проблеми соціальної роботи з учасниками бойових дій
- •4.1. Теоретичні основи та проблеми соціальної педагогіки в Україні
- •4.2. Значення соціально-педагогічної діяльності у вирішенні демографічних проблем суспільства
- •4.3. Завдання та особливості соціально-педагогічної роботи з сім'єю в державі
- •4.4. Соціальний захист дітей в Україні
- •4.5. Молодь в аспекті соціально-педагогічної діяльності
- •4.6. Девіантна поведінка дітей і молоді як соціально-педагогічна проблема
- •4.7. Проблеми соціальної роботи з людьми, що перебувають у місцях позбавлення волі. Ресоціалізація засуджених осіб
- •Концептуальні основи розвитку соціальних служб на підприємствах
- •5.1. Професійна модель, функції та вимоги до особистості соціального працівника
- •5.2. Особливості професійної “я-концепції”фахівців системи соціального захисту населення
- •5.3. Проблеми «професійного вигорання» соціальних працівників
- •Значення професійної інтеракції у формуванні професійної компетентності соціальних працівників
- •5.5. Проблема наснаження в контексті соціальної роботи
- •5.6. Підготовка фахівців із соціальної роботи для системи соціального захисту населення
- •5.7. Оцінка персоналу організацій, що надають соціальні послуги в Україні
- •5.8. Значення практики та волонтерської діяльності у формуванні професійної самосвідомості соціальних працівників
1.2. Актуальність проблем соціальної роботи на сучасному етапі розвитку українського суспільства
11
В умовах зміни суспільно-економічної формації в будь-якому суспільстві виникають глибокі соціальні, політичні, економічні, і, як наслідок, етико-психологічні проблеми. Це призводить до порушення нормальної життєдіяльності більшості членів суспільства, загострення проблематики особистості та соціальних груп, а також неспроможності самостійно вирішувати певні соціалізаційні завдання. Наслідком цього є деформація суспільства, злам цінностей та соціальних норм, розвиток дестабілізаційних процесів в усіх сферах суспільного життя.
Усі ці неоднозначні та проблемні явища не оминули і українське суспільство в час трансформацій. На думку Т. Семигіної [93 с.25], «проблемами для України кінця ХХ початку ХХІ сторіччя стали: зростання рівня правопорушень, зокрема серед підлітків та молоді; зростання кількості хворих на наркоманію та токсикоманію; порушення захворюваності на венеричні хвороби; стрімке зростання кількості людей, що живуть із ВІЛ/СНІД; поява біженців, шукачів притулку та мігрантів; проблема переселення кримських татар; переселенців із зон, що постраждали внаслідок аварії на чорнобильській АЕС;…нуклеаризація та малодітність сімей; порушення природної структури сім’ї, що складалась віками, і створення різних типів, переважно неповних сімей; занепад моногамної сім'ї та ін. У свою чергу ці проблеми спричинюють нові труднощі, які ведуть до появи бездоглядних дітей та підлітків, девіантної поведінки, активізації негативного середовища неблагополучних сімей тощо». Додамо ще проблеми демографічного характеру (постарішання населення, зниження народжуваності, підвищенні показників смертності та ін.), труднощі у зв’язку з втратою заощаджень громадян внаслідок інфляційних та інших негативних економічних процесів, а також явне та приховане безробіття, зниження рівня доходів, різке розшарування суспільства та ін. Внаслідок усіх цих негараздів в українців зруйновано традиційні форми адаптації, змінився особистісний досвід, відбулася дезорганізація внутрішнього світу [93, с.25]. Саме необхідністю розв’язання усіх перерахованих вище проблем та соціальних протиріч і пояснюється становлення, актуальність та особливе значення реалізації системи соціальної роботи, соціального захисту, допомоги тощо.
Даний вид діяльності виконує різноманітні функції, пов’язані, передусім, із налагодженням, нормалізацією соціальних процесів у суспільстві шляхом реалізації концепцій і програм, розроблених в межах соціальної політики держави. Однак, соціальна робота є актуальною не лише як інструмент соціальної політики. На думку вчених [по 114, с.27], соціальна робота виконує і функцію зворотного зв’язку, виступаючи в якості своєрідного «соціального локатора», котрий визначає
12
на основі соціальних показників реальні наслідки соціальної політики, її
ефективність.
Серед найбільш актуальних соціальних проблем сьогодення в Україні найчастіше називаються проблеми бідності, малозабезпеченості, безробіття, недостатнього рівня соціальної захищеності цілої низки громадян (людей з функціональними обмеженнями, людей похилого віку, представників національних меншин, молоді тощо), міграційні та етнічні проблеми, сирітство, безпритульність, узалежнена поведінка та ін. Слід зазначити, що наведений вище перелік проблем є актуальним не лише для українського суспільства, чимало досить розвинених країн також стикаються з подібними негараздами і мають певний досвід їх вирішення чи пом’якшення. І вивчення зарубіжного досвіду соціальної роботи дозволяє отримувати інформацію щодо пошуку можливих шляхів пом’якшення соціальної проблематики з урахуванням вітчизняної специфіки.
На сучасному етапі розвитку українського суспільства проблеми соціальної роботи дозволяють виявити та скоригувати шляхи, напрямки та перспективи розвитку країни як соціальної держави. Крім того, саме завдяки соціальній роботі стала можливою переорієнтація соціальної політики від розподільних принципів через принципи адресності до принципів соціальної захищеності та справедливості. Оскільки соціальна робота є тим інструментом, завдяки якому відбувається впровадження соціальної політики, то значення цього виду діяльності полягає також не лише в окресленні та вирішенні соціальних проблем населення, але й у можливості побудови України як соціальної та як держави загального добробуту.