Тема 3.2 Визначення площ земле користувань та землеволодінь.

126. Методи визначення площ в землеустрої – це:

1. Аналітичний і спосіб Савича;

2. Аналітичний і за допомогою палеток;

3. Аналітичний, графічний, механічний, спосіб Савича і з допомогою палеток.

127. Серед існуючих способів визначення площ земле користувань найбільш точним вважається:

1. Графічний;

2. Механічний;

3. Аналітичний.

128. Точність визначення площ земле користувань залежить повністю від:

1. Точності виконаних вимірів та точності визначених координат точок межових знаків;

2. Якості складеного плану землекористування;

3. Якості оформлення плану.

129. Точність визначення площі землекористування аналітичним способом визначається відносно помилкою, яка повинна бути:

1. 1:1000 – 1:2000;

2. 1:500;

3. 1:400.

130. Для того, щоб можна було використати аналітичний спосіб визначення площ земле користувань необхідно мати:

1.План земле користувань;

2. Планіметр;

3. Результати необхідних вимірів або координати точок по зовнішній границі землекористування.

131. Для використання графічного методу визначення площ земле користувань треба мати:

1.План землекористування, виверені лінійку і трикутник.

2. Планіметр;

3. Тахеограф.

132. Точність визначення площ графічним методом визначається відносно помилкою:

1.1:1000 – 1:2000;

2. 1:500 – 1:1000;

3. 1:200 – 1:400.

133. При використанні графічного способу, площа визначається на плані слідуючим чином:

1. Ділянка ділиться графічно на трикутники, визначається площа кожного з них і шумується.

2. По існуючих формулах;

3. За допомогою спеціального механізму – планіметра.

134. Які вимоги ставляться до трикутників при використанні графічного методу визначення площ земле користувань?

1.Кожний із трикутників повинен бути близьким до рівностороннього;

2.Трикутники повинні бути будь – якими;

3. Сторони в трикутнику не повинні перевищувати 100 – 150 м.

135. Який контроль використовується при графічному методі визначення площ земле користувань?

1. В кожному трикутнику площа визначається двічі, через різні основи і висоти;

2.Площа трикутника визначається тричі і визначають середнє;

3.Площу кожного трикутника визначають двічі по різних існуючих формулах.

136. Як визначають елементи трикутника при графічному способи визначення площ земле користувань?

1.Лише способом промірів на місцевості;

2.Лише промірами на плані землекористування;

3. Промірами на плані і на місцевості але потрібно максимально використовувати останні.

137. Вказати одиниці визначення площ земле користувань:

1. Квадратний метр, сотка;

2. квадратний метр, сотка, квадратний км;

3. Квадратний метр, ар, гектар, км².

138. Скільки квадратних метрів в гектарі?

1. Сто;

2. Тисяча;

3. Десять тисяч.

139. Що таке сотка?

1. Це квадратний метр у «простонароді»;

2. Це ар – у «простонароді»;

3. Це гектар – у «простонарді».

140. Скільки квадратних метрів налічує один ар?

1. Десять;

2. Сто;

3. Тисячу.

141. Який механізм використовується для визначення площ у механічному способі?

1. Тахограф;

2. Кіпрегель;

3. Планіметр.

142. З яких основних частин складається планіметр?

1. Пластмасової коробки і пари ричагів;

2. Двох ричагів, грузика з дирочкой, і лінійки;

3. Грузика (полюса), обвідного ричала, полярного ричала, рахункового механізму і контрольної лінієчки – все поміщається в пластмасову коробочку.

143. Якою відносною помилкою визначається точність визначення площі землекористування механічним способом?

1. 1:1000 – 1:2000;

2. 1:500 – 1:1000;

3. 1:200 – 1:400.

144. Який з основних існуючих способів визначення площ земле користувань являється найбільш швидким:

1. Аналітичний;

2. Графічний;

3. Механічний.

145. Який з трьох основних способів визначення площ землекористувань

1. Графічний;

2. Механічний;

3. Аналітичний.

146. Шкала обвідного колеса планіметра. Скільки поділок налічує?

1. Сто;

2. П’ятдесят;

3. Десять.

147. Скільки шкал у планіметрі і як вони називаються?

1. Дві шкали – шкала обвідного колеса і шкала верньера;

2. три шкали – шкала циферблата, шкала обвідного колеса і шкала верньера.

3. Одна лише шкала – шкала верньера.

148. Відлік по шкалам планіметра складається завжди із:

1. Трьох цифр;

2. Двох цифр;

3. Чотирьох цифр.

149. При визначенні відліку по планіметру послідовність така:

1. Відлік по шкалі циферблата, друга цифра – по шкалі обвідного колеса, третя – по шкалі обвідного колеса, четверта – по верньеру.

2. Лише відлік по шкалі циферблату;

3. Відлік по верньеру.

150. Яка основна деталь у планіметра?

1. Коробка, в яку зложено всі частини планіметру;

2. Обвідний ричав;

3. Рахунковий механізм.

151. Що потрібно мати, щоб використати механічний спосіб визначення площ земле користувань.

1. План землекористування і планіметр;

2. Лише планіметр;

3. планіметр і обчислювальну техніка.

152. В яких одиницях вимірює площу землекористування сам планіметр?

1. Зразу в гектарах;

2. В квадратних метрах;

3. В поділках планіметра.

153. Де взяти ціну поділки планіметра?

1. Вона написана в паспорті приладу;

2. Вона завжди має одне і те ж значення рівне 1 гектару;

3. Треба виконати основну перевірку планіметра, з якої і визначиться ціна поділки планіметра.

154. Вказати на послідовність визначення площ контурів:

1. Визначають площі контурів, їх складають і одержують загальну площу землекористування;

2. Спочатку визначають найбільш точним способом площу земле користувань, а потім визначають площу контурів і ув’язують їх в загальну площу;

3. Найбільш використовуваний спосіб – визначають площу загальну - аналітичним способом, в неї ув’язують секції, а в кожному із секцій ув’язують площі контурів.

155. Який точніший – спосіб Савича чи просто механічний ?

1. Спосіб академіка Савича;

2. Механічний спосіб;

3. Обоє способи рівно точні.

156. Нівелювання – це окремий вид геодезичних робіт, призначення якого:

1. Визначення координат Х,У точки на земній поверхні;

2. Визначення приростків координат і координат точок земної поверхні ;

3. Визначення перевищень і висот точок земної поверхні.

157. Висоти земної поверхні бувають:

1. Лише абсолютні;

2. Лише відносні;

3. Абсолютні та відносні.

158. Абсолютні висоти визначаються:

1. В державній частині висот;

2. В місцевій системі висот;

3. В умовній системі висот.

159. Відносні висоти визначаються:

1. В державній системі висот;

2. В республіканській системі висот;

3. В місцевій або умовній системі висот.

160. Яку поверхню використовуються в державній системі висот?

1. Поверхню, що співпадає з поверхнею Чорного моря;

2. Поверхню, що співпадає з середнім рівнем Балтійського моря;

3. Поверхню, що співпадає з рівнем Аралу.

161. Перевищення – це:

1. Різниця абсцис двох точок;

2. Різниця висот двох точок;

3. Різниця ординат двох точок.

162. Перевищення бувають:

1. Тільки із знаком плюс;

2. Лише від’ємні;

3. Із знаком плюс і із знаком мінус.

163. Пряме і обернене перевищення між двома точками Землі:

1. Однакові по абсолютній величині і протилежні по знаку;

2. Різні по абсолютній величині і по знаку;

3. різні по абсолютній величині і з однаковими знаками.

164. Основними формами рельєфу являються:

1. Гора, холм, яма, балка;

2. Гора, котловина, хребет, лощина, сідловина;

3. Котловина, лощина, сідловина.

165. Рельєф на плані відображається:

1. Лише штриховкою;

2. Лише відмивкою;

3.Штриховкою,відмивкою, горизонталями.

166. Назвіть основний метод зображення рельєфу на плані:

1. Метод штриховки;

2. Метод відмивки;

3.Метод – горизонталями.

167. Види нівелювання – основні:

1. Геометричне і тригонометричне;

2. Геометричне і барометричне;

3. Геометричне, тригонометричне, барометричне, гідростатичне.

168. Способи нівелювання:

1. Тільки «вперед»;

2. Тільки «із середини»;

3. «вперед» і «із середини».

169. Спосіб нівелювання «вперед» використовують:

1. Кому потрібно передати висоти на велику відстань»

2. При виконанні зйомки;

3. Для передачі висот на велику відстань при виконанні зйомок.

170. Спосіб нівелювання «із середини» використовують:

1. Коли потрібно передати висоти на значну відстань;

2. При виконанні зйомок;

3. При виконанні зйомок і для передачі висот на значну відстань.

171. Для передачі висот на значні відстані використовують:

1.Лише просте нівелювання;

2. Лише складне нівелювання;

3. І просте і складне нівелювання.

172. Чи враховується вплив рефракції при технічному нівелюванні?

1. Так, враховується;

2. Ні, не враховується;

3. Може враховуватися, а може не враховуватися.

173. Державна нівелювальна сітка складається:

1. Із нівелювальних ходів лише І класу;

2. Із нівелювальних ходів І,ІІ,ІV класів;

3. Із ходів лише технічного нівелювання.

174. Технічне нівелювання по точності поступається:

1. Лише нівелювання ходів І класу;

2. Лише нівелювання ходів І,ІІ класів;

3. Нівелювання І, ІІ, ІІІ, ІV класів.

175. Пункти нівелювання на місцевості закріпляються:

1. Лише марками;

2.Лише реперами;

3. Марками та реперами.

176. В забудованій території для закріплення нівелірних знаків використовують:

1. Грунтові репери;

2. Стінні марки та репери;

3. Стінні марки та репери і грунтові репери.

177. На незабудованій території для закріплення нівелірних знаків використовують:

1. Стінні знаки;

2. Скальні марки та репери;

3. В основному грунтові репери.

178. Згідно стандарту на виготовлення нівелірів вони підрозділяються:

1. На точні та високоточні;

2. На точні та технічні;

3. На високоточні, точні та технічні.

179. До високоточних належать нівеліри, які позволяють виконувати нівелювання з середньою квадратичною помилкою:

1.Не більше ± 1мм на 1км подвійного ходу;

2. Не більш ± 3мм на 1 км ходу;

3. Не більш ± 10мм на 1 км ходу.

180. Нівелір типу Н – 3 належить:

1. До точних нівелірів;

2. До висот очних нівелірів;

3. До технічних нівелірів.

181. До точних нівелірів належать такі нівеліри, які позволяють виконувати нівелювання з СКП:

1.Не більше ± 10мм на 1км подвійного ходу;

2. Не більш ± 3мм на 1 км ходу;

3. Не більш ± 0,5мм на 1 км подвійного ходу.

182. Для нівеліра Н – 3 необхідно виконати повірки в кількості:

1.Трьох;

2. Двох;

3. Чотирьох.

183. Повірки нівеліра Н – 3 виконують в такій послідовності:

1. Спочатку повірка сітки ниток, потім повірки круглого рівня і основна повірка – величини «х»;

2. Спочатку повірку величини «х», потім в любому порядку – дві останні;

3. Спочатку повірку круглого установочного рівня, слідом повірку сітку ниток і на кінець основну повірку – повірку величини «х».

184. Призначення в нівелірі Н-3 кремальєри:

1.Для наведення на різкість сітки ниток;

2. Для наведення різкості на нівелірну рейку;

3. Для наведення на різкість зображення контактного рівня.

185. Призначення елеваційного гвинта в нівелірі н – 36

1. Для невеликих нахилів труби;

2. Для виправлень, юстування нівеліра;

3. Для невеликих відхилень нівеліра в азимутальній площині.

186. Які види рівнів використовують в нівелірах?

1. Тільки круглі;

2. Тільки циліндричні;

3. І круглі і циліндричні.

187. В круглому рівні нівеліра Н –3 є:

1. Два виправних гвинта;

2. Три виправних гвинта;

3. Чотири виправних гвинта.

188. Для виправлення циліндричного рівня нівеліра Н- 3 використовують:

1. Два виправних гвинта;

2. Три виправних гвинта;

3. Чотири виправних гвинта.

189.Нівелір Н – 3 побудові із двох основних частин -

1. Це піднімальні гвинти і підставка;

2. Це підставка (трегер) і верхня частина – зорова труба з циліндричним рівнем;

3. Це зорова труба і кремальєра на ній.

190. Юстування нівеліра Н – 3 виконується:

1. В середині процесу нівелювання;

2. В кінці нівелювання;

3. До початку нівелювання.

191. Нівелірні рейки бувають:

1. Односторонньою з інварною полоскою та двохсторонні з сантиметровими поділками;

2. Лише односторонніми;

3. Лише двохсторонніми.

192. Точність відліку по рейці з сантиметровими поділками:

1.Один сантиметр;

2. Один дециметр;

3. Один міліметр.

193. Нівелірні рейки бувають:

1. Цільні;

2. Складні;

3. Цільні та складні.

194. Довжина нівелірних рейок в основному дорівнює:

1. Два метри;

2. півтори метри;

3. Три метри.

195. Для покраски рейок і зображення поділок на ній використовують такі кольори:

1. Білий та чорний;

2. Білий та червоний;

3. Білий, чорний та червоний.

196. В цей час нівелірні рейки виготовляють:

1. Лише із гарно висушеної деревини;

2. Лише із пластмас;

3. Із видержаної деревини та пластмас.

197. Для чого використовується червона сторона рейки?

1. Для красоти;

2. Для контролю правильності нівелювання;

3. Для того щоб робота не була однотонною, скучною

198. При нівелюванні рейки встановлюють:

1. На землю, на поверхню землі;

2. На башмаки;

3. На башмаки або на костилі.

199. Рейки зверху і знизу оковують полоскою заліза, яка називається:

1. Щокою;

2. П’яткою;

3. Ступнею.

200. До самої рейки часто прикріпляють:

1. Дві ручки;

2. Круглий рівень;

3. Дві ручки та круглий рівень.

201. Рейки виготовляються складними з слідкуючою метою.

1. Для зменшення її ваги;

2. Для підвищення точності нівелювання при роботі з нею;

3. Для того щоб зробити її більш зручною при перевозках, переходах з нею.

202. При нівелюванні використовують слідуючи прилади обладнання.

1. Нівелір, дві рейки, два башмаки;

2. Нівелір і одну рейку;

3. Лише нівелір і дві рейки.

203. Технічне нівелювання по точності:

1. Співпадає з нівелюванням ІVкласу;

2.Поступається нівелюванню ІVкласу;

3. Вище нівелювання ІVкласу;

204. При технічному нівелюванні довжина плечей допускається:

1. До 100 метрів;

2. До 150 метрів;

3. До 200 метрів.

205. При технічному нівелюванні висота візирного променя допускається:

1. Не нижче 0,5 метрів над землею;

2. Не нижче 0,2 метрів над поверхнею Землі;

3. Не нижче 1,0 метра від Землі.

206.При виконанні технічного нівелювання потрібно пам’ятати що, розходження між перевищеннями одержаними по чорній і червоній сторонах рейок не повинні перевищувати:

1. Плюс, мінус 2 міліметри;

2. Плюс, мінус 3 міліметри;

3. Плюс, мінус 25міліметри;

207. СКП при технічному нівелюванні обчислюють за формулою:

1. ± 20 мм · ;

2. ± 50 мм · ;

3. ± 10 мм · ;

208. Різниця плечей на станції при технічному нівелюванні не повинна перевищувати:

1. П’ять метрів;

2. Десять метрів;

3. Один метр.

209. Плечі на станції при технічному нівелюванні вимірюють:

1. Рулетками;

2. Стальними тросами, мірними стрічками.

3.Кроками.

210. Для складання профілю необхідно виконати:

1. Нівелювання ІІІ класу;

2. Нівелювання ІV класу;

3. Технічне нівелювання траси лінійного об’єкту.

211. Для побудови лінійного об’єкту необхідно мати:

1. План місцевості і тільки;

2. Карту місцевості і тільки;

3. План, карту і профіль по лінії майбутнього об’єкту.

212. Підготовчі роботи для технічного нівелювання траси включають в себе:

1. Збір картографічного матеріалу та складання технічного проекту;

2. Тільки збір картографічного матеріалу;

3. Тільки складання технічного проекту.

213. При рекогносцировці траси майбутнього лінійного об’єкту виконують:

1.Детальне обстеження траси майбутнього об’єкту і винос технічного об’єкту в натуру.

2. Закріплення основних точок об’єкту на місцевості;

3. Закріплення всіх пікетних точок на місцевості.

214. Розбиття пікетажу починають:

1. З початку траси;

2. З кінця траси;

3. З точки повороту траси.

215. Пікету, який співпадає з початком траси присвоюють номер:

1. ГК 0;

2. ГК 1;

3. ГК 10.

216. Відстань між сусідніми пікетами вимірюється мірною стрічкою і повинна дорівнювати:

1. 100 метрів;

2. 200 метрів;

3. 20 метрів.

217. Пікетні точки при розбитті пікетажу на місцевості закріплюють:

1. Дерев’яними кілками з окопкою, або сторожками;

2. Лише дерев’яними кілками;

3. Залізобетонними стовпом.

218. При розбитті пікетажу на місцевості закріплюють:

1. Лише пікетні точки;

2. Пікетні точки, плюсові точки, точки поперечних профілів;

3. Лише плюсові точки.

219. Плюсова точка – це точка, яка співпадає:

1. З точками переходу від від’ємних перевищень до позитивних перевищень або навпаки;

2. З точками повороту траси;

3. З точками на поперечнику.

220. Поперечники розбивають в місцях:

1. Характерної зміни рельєфу;при складеному рельєфі поперечні профілі розбивають на всіх пікетних і плюсових точках;

2. Через кожні 50 метрів;

3. На початку і кінці траси.

221. Кути повороту траси вимірюють:

1. Точними теодолітами з помилкою, яка не перевищує однієї секунди;

2. Технічними теодолітами або кіпрегелями;

3. Теодолітами любої групи з точністю не нижче однієї кутової хвилини.

222. Для розбиття кругових кривих використовують елементи кругових кривих, а саме:

1. Криві, тангенси;

2. Доміри, бісектриси;

3.Криві, тангенси, доміри, бісектриси.

223. Повздовжньо – поперечне нівелювання траси виконують методом:

1. Геометричного нівелювання;

2. Тригонометричного нівелювання;

3. Барометричного нівелювання.

224. При визначенні висот плюсових точок і точок поперечників використовують:

1. Тригонометричне нівелювання;

2. Барометричне нівелювання;

3. Метод геометричного нівелювання через горизонт нівеліра.

225. Який з трьох методів нівелювання являється найбільш точним:

1. Геометричного нівелювання;

2. Тригонометричного нівелювання;

3. Барометричного нівелювання.

226. Яке нівелювання в геодезії найбільш поширене?

1. Геометричне;

2. Гідростатичне;

3. Барометричне.

227. Барометричне нівелювання використовують:

1. При зйомці рівнинних районів;

2. При зйомці гірських районів;

3. При Зйомці рівнинних і гірських районів.

228. При технічному нівелюванні траси ведеться слідуюча технічна документація.

1.Тільки польовий журнал нівелювання;

2. Тільки пікетажний журнал;

3. Польовий журнал пікетування і пікетажний журнал.

229. При нівелюванні траси допустима нев’язка ходу обчислюється по формулі:

1. ƒ_{h доп.}= ± 20 мм

2. ƒ_{h доп.}= ± 50 мм

3. ƒ_{h доп.}= ± 10 мм

230. Нев’язка в нівелірному ході траси розподіляються:

1. Порівно на всі станції зі знаком протилежним нев’язці;

2. Пропорційно довжинам ліній;

3. Порівно на всі станції зі знаком таким, який має нев’язка.

231. Горизонт інструмента, це:

1. Відмітка центру знака;

2. Висота візирної осі інструмента;

3. Висота інструмента над центром знаку.

232. При способі нівелювання 2вперед», коли «і» - висота інструмент, «а» - відлік по рейці перевищення між точкою установки інструмента і рейки обчислюються за формулою:

1. h = i + а ;

2. h = і – а;

3. h = а – і.

233. При способі нівелювання «з середини», коли «а» – відлік по задній рейці, «в» – відлік по передній рейці перевищення між точками установки рейок обчислюється за формулою:

1. h = а – в ;

2. h = в - а;

3. h = а + в.

234. Профіль траси будується:

1. На листі ватману;

2. На листі з зошита в клітинку;

3. На міліметровому папері.

235. Спочатку на профіль наносять:

1.Чорну лінію;

2.Червону лінію;

3. Профільну сітку.

236. Графічне оформлення профілю залежить:

1. Від його призначення – він може бути залізно дорожній

2. Від якості міліметрового паперу;

3. Від настрою виконавця профілю.

237. В яких мірах читаються відліки по рейках?

1. В метрах;

2. В сантиметрах;

3. В міліметрах.

238. Що розуміється під словом «станція» при нівелювання.

1. Станція – це установка нівеліра в точці, з якої виконується нівелювання;

2.Станція – це установка однієї з рейок;

3. Станція - це перерив в роботі.

239. Що таке «іксові» точка і коли вона вводиться при нівелюванні?

1. Вона не закріплюється ніяк на місцевості і вводиться в тому випадку, коли перевищення між пікетами більше величини, яку можна визначити по трьохметрових рейках з однієї станції;

2. Тому що вона не визначається взагалі у висотному відношенні;

3. Вона не визначається у плановому відношенні при нівелюванні.

240. Що називається профілем?

1. Профіль – це зменшені зображення вертикального розрізу місцевості на папері;

2. Профіль і карта – це одне і теж;

3. Профіль інакше називають план місцевості.

241. По якій формулі визначають схил місцевості?

1. і = h : S;

2. і = S : h;

3. і = S + h.

242. Як вибирається вертикальний масштаб при побудові профілю?

1. Він повинен бути крупнішим за горизонтальний масштаб в десять разів (майже завжди0;

2. Він може бути рівним з горизонталями масштабів;

3. Він може бути будь – яким.