3.3.2. Загальні підходи та принципи соціальної роботи

Соціальні працівники, допомагаючи людям із психічними розладами, повинні дотримуватися біопсихосоціального підходу, який передбачає розуміння взаємовпливу біологічних, психологічних та соціальних факторів, які впливають на думки, почуття та поведінку.

Ще в 1950-ті роки вчений А. Мейер запропонував психобіологічний підхід до історії життя, в якому психосоціальні стресори розглядалися як важливі для розуміння історії хвороби кожного індивідуально. Значення психосоціальних стресорів потім підтвердилось результатами численних досліджень. А власне біопсихосоціальний підхід розуміння психічного розладу утвердився у громадській психіатрії і професійній соціальній роботі у 1990-ті роки.

Для соціальних працівників важливою є така екологічна концепція як „людина в оточенні”. Вона потребує від соціального працівника розглядати психічне захворювання більше ніж хворобу, більше ніж затримку біологічних, генетичних і метаболічних процесів. В основі цього підходу – віра в те, що серйозне психічне захворювання не заважає розвитку і зростанню, досягненню потреб і цілей, які мають цінність для людини.

Відтак соціальна робота, здійснювана на основі біопсихосоціального і кологічного підходів, передбачає створення і активізацію підтримки оточення, ефективного для соціального функціонування людини, активізацію Его клієнта, набуття навичок для повноцінного, наскільки це можливо, життя людини з проблемами психічного здоров’я в суспільстві .

Головним завданням соціальних працівників є допомога людям з проблемами психічного здоров’я свідомо контролювати і покращувати особисті життєві ситуації з метою довгострокової профілактики проявів психічних розладів і покращання здоров’я.

209

Важливим напрямом соціальної роботи з цією групою клієнтів є їхня інтеграція у

суспільство.

З-поміж ключових особливостей соціальної роботи з людьми, які мають психічні

розлади, відзначимо наступні:

– зменшення впливу стрес-факторів (полегшення стресу);

– створення і активізація підтримки соціального оточення;

– організація ресурсів (практичних служб), зв’язування клієнта з ресурсами;

– допомога у відновленні соціального функціонування;

– допомога людям взяти контроль над своїм особистим життям (активізація Его клієнта);

– допомога в зміні стилю життя;

– підтримання зростання та розвитку клієнта.

Основні принципи соціальної роботи з людьми, які мають психічні розлади:

1) соціальна робота в охороні психічного здоров’я спирається на ті ж самі принципи,

що і соціальна робота з іншими групами клієнтів;

2. головний пріоритет - допомогти залишатися клієнту живим (психічно хворі люди є часто агресивними по відношенню до себе, становлять небезпеку для самих себе);

2. взаємодія та співпраця з клієнтом.

Усі стратегії втручання повинні включати формування тісної співпраці в роботі з клієнтом з метою покращення його функціонування і можливо системи близьких стосунків. При цьому береться до уваги, , що людина з такими проблемами має здатність вести нормальне повсякденне життя і справлятися з побутовими та щоденними завданнями.

Соціальна робота з людьми, які мають психічні розлади, передбачає врахування особливостей перебігу та клінічних проявів захворювання. Але завжди необхідно прагнути до встановлення довірливих стосунків з клієнтом. З іншого боку, необхідно пам'ятати про збереження соціальним працівником власної особистості. Надто близькі стосунки з психічно хворими не тільки не приносять користі, але навіть можуть зашкодити як самому хворому, так і професіоналу, який його обслуговує.