Таблиця 3.4

Дані для перевірки

№ п/п	При перевірці встановлено	Тис. грн
		вересень	жовтень	листопад
1	Залишок каси на 1.09 п. р.	120
2	Надійшло виручки від реалізації то­варів	350	300	350
3	Одержано з банку для витрат на від­рядження	9	8	7
4	Здано в банк виручки	324	282	531
5	Оплачено магазином з виручки та кошти, одержані в банку:
	— на заробітну плату	120	110	130
	— премії і допомоги	30	40	45
	— витрати на відрядження	11	8	7
	— поточні витрати	27	32	14

Виконати:

• підрахувати залишок каси в магазині станом на 1 жовтня, 1 листопада поточного року;

• скласти акт перевірки касової дисципліни;

Зробити висновки щодо дотримання магазином касової дисципліни.

Тема 4. Кредитні операції банків

4.1. Сутність і види кредитів

4.2. Процес кредитування

4.3. Кредитний ризик банку та способи його зниження

4.4.Оцінювання кредитоспроможності позичальника

4.5.Особливості довгострокового кредитування

4.6.Операції міжнародного кредитування

4.1. Сутність і види кредитів

Кредит виник із потреб розвитку товарно-грошових відносин. Його об’єктив­ною основою є рух вартості у сфері обміну. Потреба в кредиті спричинена нерівномірністю кругообігу індивідуальних капі­талів — він вирішує протиріччя між нагромадженням тимчасо­во вільних коштів в одних економічних суб’єктів і потребою в них у інших. Банк як посередник грошового ринку акумулює тимчасово вільні кошти, формуючи з них фонд позичкових ре­сурсів (позичковий капітал), і надає його в тимчасове користу­вання особам, що потребують залучення додаткових фінансо­вих ресурсів.

Кредитні операції в країнах з ринковою економікою здійсню­ються згідно з такими принципами:

• Принцип строковості — припускає, що між моментом ви­дачі позички і моментом її погашення завжди існує певний про­міжок часу, зазначений у кредитному договорі.

• Принцип поверненості — виходить з того, що надана на визначений термін позичка має бути повернута позичальником кредиторові.

• Платність кредитування — обумовлена його метою — одержанням певного розміру доходу, що враховує ступінь ри­зику.

• Принцип забезпечення позички — виник як спосіб зни­ження кредитного ризику. Щоб забезпечити повернення позичок, банки, як правило, вимагають від своїх клієнтів матеріальних га­рантій повернення позичок.

• Принцип цільового використання кредитних ресурсів випливає з ролі, яку кредит відіграє в економічному житті. Конт­роль і облік цільового спрямування позиченого капіталу дає змо­гу точніше прорахувати ризик і прибутковість за позичкою.

Роль кредиту виражена в його функціях:

• розподільчій — розподіл позичкового фонду країни на ос­нові поверненості;

• емісійній — створення кредитних засобів обороту і замі­щення готівки;

• контрольній — контроль за ефективністю діяльності гос­подарських суб’єктів, прискорення технічного прогресу. Реалізу­ється шляхом контролю за фінансовим станом позичальника, до­триманням принципів кредитування.

Суб’єктами кредитних відносин виступають кредитор і по­зичальник. Кредитором можуть бути спеціальні кредитні органі­зації, насамперед банки, а також, гаранти, фонди та уряди. Кре­дитором банку може виступити також і фізична особа, що придбала випущену банком облігацію. Позичальниками можуть виступати фізичні та юридичні особи (підприємці, фірми, держа­ва, окремі громадяни).

Об’єктом кредитних відносин завжди є кошти, надані в по­зичку. Важливою умовою надання кредиту є наявність у креди­тора кредитних ресурсів, а їхній обсяг у конкретного банку ви­значає його кредитний потенціал.

Кредитний потенціал банку — величина мобілізованих бан­ком грошових ресурсів за мінусом створених ним резервів лікві­дності. На кредитний потенціал банку впливають взаємопов’язані фактори:

• загальна сума мобілізованих грошових ресурсів;

• структура зобов’язань банку (депозитів і позикових коштів);

• нормативи обов’язкових резервів та режими їх використан­ня, встановлені НБУ.

За тривалу історію кредитування банки для ефективнішого управління кредитними операціями розробили різноманітні сис­теми групувань позичок на основі визначеного критерію.

За видами кредитів насамперед виділяють банківський і комерційний кредит. Банківський кредит надається банками в грошовій формі. Комерційний кредит — це кредит підприємни­цький, наданий одним підприємцем іншому, як правило, в товар­ній формі, у вигляді відстрочки платежу і найчастіше оформле­ний векселем. Консорціумний (синдикований) кредит — вели­кий за розміром кредит, наданий об’єднанням кредитних орга­нізацій.

За видами позичальників усі кредити можна розподіли­ти на:

• кредити юридичним особам (бізнес-кредити),

• кредити фізичним особам (персональні або споживчі).

Під час аналізу кредитів, наданих юридичним особам, викори­стовується нова єдина класифікація клієнтів, що ґрунтується на виділенні резидентів, форм власності та виду їхньої діяльності (фінансової, комерційної, некомерційної).

За характером фінансування абсолютно переважають кредити, надані на комерційній основі, тобто за ринковими ста­вками позичкового відсотка. Кредити сприяння широко викори­стовуються міжнародними кредитними організаціями, напри­клад, такими як Всесвітній банк. Вони видаються окремим країнам, що розвиваються, на пільгових умовах (під відсоток, нижчий за ставку міжнародного міжбанківського ринку і на три­валий термін). У вітчизняній банківській практиці такі кредити надаються, як правило, соціально-економічно значущим галузям або окремим пріоритетним державним підприємствам. Найчас­тіше під цю категорію підпадають кредити, надані для сільсько­господарських позичальників.

За термінами погашення позички можуть бути: безстро­ковими, до запитання та строковими:

• короткострокові — до 1 року;

• середньострокові — від 1 до 5 років (в Україні — до 2— 3 років);

• довгострокові — понад 3—5 років.

У загальній сумі кредитних вкладень КБ України переважа­ють короткострокові кредити — їх частка становить понад 70%.

За розмірами банки диференціюють позички самостійно залежно від об’ємів власних кредитних ресурсів і якісного складу своєї клієнтської бази. Однак максимальні розміри позичок регу­люються нормативами НБУ.

За цілями використання виділяються об’єкти кредиту­вання.

Споживчий кредит надається головним чином фізичним осо­бам на купівлю товарів тривалого споживання, купівлю або ре­монт житла, здобуття освіти, відпочинок і т. п. У сучасних умо­вах з його допомогою може задовольнятися і поточний спожив­чий попит клієнта при купівлі товарів за допомогою кредитних карток.

Усі інші форми кредитів можна об’єднати в групу позичок ви­робничого призначення. Позички виробничого призначення пов’язані з нагромадженням товарно-матеріальних цінностей і фінансуванням виробничих витрат.

За видами забезпечення кредити поділяються на незабез- печені і забезпечені. Незабезпечені позички (бланкові) оформ­ляються тільки договором без додаткових гарантій і застави, тобто незабезпечені кредити — це кредити, надані добре відо­мому банку, першокласному позичальнику, як правило, на ко­роткий термін.

У вітчизняній банківській практиці забезпечення кредиту є обов’язковим. Якщо банк надає незабезпечений чи недостат­ньо забезпечений кредит, він повинен формувати під нього вели­кий резерв, що зменшує розмір кредитних ресурсів і невигідно банку.