§ 2.1. Концепції правової охорони авторського права: історія та сучасність

Історія правової охорони авторських прав сягає античних часів. Вже 2300 років тому в Афінській республіці існували право на захист цілісності твору і заборона вносити до нього зміни²⁹. Оскільки пере-писувачі й актори досить вільно поводилися із творами знаменитих авторів трагедій, у 330 р. до н. е. було прийнято закон, відповідно до якого оригінали творів трьох великих класиків (Есхіла, Софокла та Еврипіда) підлягали збереженню в офіційному архіві. Актори пови-нні були дотримуватися офіційного тексту³⁰.

У Стародавньому Римі юристи засуджували плагіат. Вони також розуміли, що оприлюднення та використання твору зачіпає особисті права автора, тому йому надавалась можливість приймати рішення щодо оприлюднення твору³¹.

Після винайдення у 1440 р. Йоганом Гуттенбергом техноло-гії книгодрукування рухомими літерами, яка надала можливість робити копії літературних творів за допомогою механічних про-цесів замість переписування їх від руки, з’явились нові професійні категорії осіб, котрі володіли авторськими правами – друкарі та продавці книжок. В цей період виникає ідея виключних майнових

• Слободенюк К. Є. Історичний аспект становлення охорони інтелектуальної власності / К. Є. Слободенюк // Наше право. – № 4; ч.1. – 2010. – С. 39.

• Авторське право в міжнародно-правовому аспекті: навчально-методичний посібник / Уклад. Євков А. М. –С. 12.

• Шишко І. А. Авторське право як об’єкт охорони: історико-правовий аспект

• Шишко І. А. // Митна справа. – №3(81). – 2012. – С. 180.

Розділ II. Інтелектуальна власність на літературні,	45
художні та інші твори (авторське право)

прав інтелектуальної власності на літературні твори, які закріплю-вались у привілеях³². Надання такого привілею зумовлювалось тим, що підприємці витрачали великі грошові суми на закупівлю папе-ру, купівлю або виготовлення друкарських машин, найм робочої сили. Вкладені у книгу кошти протягом певного часу можна було відшкодувати помірними надходженнями, однак без охорони від конкуренції з боку продавців незаконних примірників, інвестування у друк та продаж книжок були небезпечною та ризикованою спра-вою. Привілеї надавали бенефіціарам³³ на обмежений час виключні права на відтворення і розповсюдження творів; забезпечували засо-би захисту для реалізації права, до яких належали штрафи; арешти; конфіскації підроблених примірників; відшкодування збитків³⁴.

Формування основних концепцій правової охорони автор-ського права розпочалось у XVIII ст. і першість у цьому процесі здобула Англія. Однією з причин становлення авторського пра-ва в Англії було лобіювання своїх комерційних інтересів з боку найбільш впливових торгівців книжками. 12 грудня 1709 р. ними було подано до парламенту петицію, у якій торгівці скаржились на значні збитки (аж до повного розорення), яких зазнавали вони та автори книжок внаслідок несанкціонованого передруку та про-дажу книг. Цього ж року розпочалась робота над законопроектом, що мав сприяти захисту прав авторів, книговидавців та торгівців книжками. Вже 11 січня 1710 р. відповідний законопроект було подано на розгляд парламенту і менш, ніж через три місяці, 5 квіт-ня 1710 р. – ухвалено³⁵. Саме цей закон, що отримав назву «Статут королеви Анни», започаткував сучасну систему охорони автор-ського права в Англії.

• Привілей – особливе право або пільга, що надавалась монархом або його васалами окремим особам чи місцевостям. Привілей видавався у формі письмово-го документу – грамоти, патенту тощо.

• Бенефіціар – особа, якій надано привілей.

• Еннан Р. Є. Становлення та розвиток правової охорони авторського права / Р. Є. Еннан // Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власнос-

ті. – Маріуполь, 2009. – С. 78.

• Deazley R. The Statut of Anne and The Great Abridgement Swindle / Ronan Deazley // Houston Law Review. – 47(4). – 2011. – P. 793.

46 Семків В. О., Шандра Р. С. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ

Статут встановлював строки правової охорони авторського права у залежності від дати першої публікації книги. Якщо книгу було вперше видано до 10 квітня 1710 р., то передбачався єдиний строк охорони авторського права тривалістю 21 рік від дати першої публікації. Якщо книгу було видано після вказаної дати, то виключ-не право автора видавати та перевидавати книгу тривало протягом 14 років від дати першої публікації. Це право автор, зазвичай, пере-давав продавцю книжок. Після завершення цього строку, автор мав право продовжити його ще на 14 років. Загалом, охорона авторсько-го права могла тривати 28 років від дати першої публікації.

Також Статут наголошував на охороні опублікованих творів від несанкціонованого копіювання, видання чи перевидання. Опубліко-вані книжки потрібно було зареєструвати в Центрі книговидавців, а дев’ять примірників необхідно було задепонувати для використання в публічних бібліотеках. Після завершення строку правової охоро-ни, твір ставав суспільним надбанням.

Статут королеви Анни діяв в Англії до прийняття у 1911 р. Зако-ну про авторське право. Він заклав основні ідеї правової охорони авторського права в англо-американській правовій системі (концеп-ція – copyright), які знайшли відображення й у пізніших законодав-чих актах Англії та Сполучених Штатів Америки³⁶.

Перші нормативно-правові акти Континентальної Європи, які заклали основи сучасної концепції охорони авторського права (droit d’auteur) були видані у Франції. 14 липня 1789 року розпочалась революція, внаслідок якої було скасовано всі привілеї (включаю-чи й ті, які стосувались книговидання). Установчі збори Франції у 1791 р. прийняли проект конституції, яку 3 вересня 1791 р. затвер-див король. У конституції гарантувалась свобода усно чи письмо-

³⁶ Шандра Р. Концепції авторського права в англо-американській та конти-нентальній правових системах: історико-правовий аспект / Р. Шандра // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріали ХX звітної науко-во-практичної конференції (6–7 лютого 2014 р.). – Львів : Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2014. – С. 130-132;

Див. також: Copyright Act 1709 (Statute of Anne) [Електронний ресурс]. – Ре-жим доступу : http://en.wikisource.org/w/index.php?title=Special:Book&bookcmd=do wnload&collection_id=41dfae637abf22142cafc38f8b76826d8ae23aea&writer=rdf2late x&return_to=Copyright+Act+1709.

Розділ II. Інтелектуальна власність на літературні,	47
художні та інші твори (авторське право)

во виражати свої думки, свобода друку, заборона цензури. Окрім конституції, охорона авторського права передбачалась також двома декретами: від 13 та 19 січня 1791 р. «Про право на постановку і виконання драматичних та музичних творів», який забезпечував право автора на публічне виконання протягом усього його життя, а також протягом 5 років після його смерті на користь його спад-коємців й осіб, яким передане це право; від 19 та 24 липня 1793 р. «Про право власності авторів на літературні твори, композиторів, живописців та рисувальників», відповідно до якого авторові нада-валося виключне право на відтворення його творів протягом його життя, а також протягом 10 років після його смерті на користь його спадкоємців і правонаступників.

Конституція 1791 р. та вищезазначені два декрети започаткува-ли сучасну систему правової охорони авторського права у Франції та закріпили права автора, які він міг використовувати протягом всього життя, незалежно ані від опублікування, ані від додержання будь-яких інших формальностей (реєстрації, розміщення на примірниках знаків правової охорони тощо). Авторське право (droit d’auteur) розглядалось не лише як майнове, але й як природне (моральне) право³⁷.

Так зародились дві концепції правової охорони авторського права – Copyright (право на копію), яка характерна для країн англо-американської правової системи та Droit d’auteur (право автора), яка характерна для країн романо-германської (континентальної) право-вої системи. Хоча останнім часом зростає тенденція до гармонізації правил охорони авторського права у світі, зокрема й завдяки між-народно-правовому регулюванню, однак надалі зберігаються певні законодавчі відмінності зумовлені особливостями цих концепцій³⁸.

• Шандра Р. Концепції авторського права в англо-американській та конти-нентальній правових системах: історико-правовий аспект / Р. Шандра // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріали ХX звітної науко-во-практичної конференції (6–7 лютого 2014 р.). – Львів : Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2014. – С.130-132. Див. також: Валлє В. Спадок Джеймса І та королеви Анни: охорона інтелектуаль-ної власності у часі й просторі / Віра Валлє. – К. : ДУХ І ЛІТЕРА, 2010. – С. 20-29.

• Авторське право в міжнародно-правовому аспекті: навчально-методичний посібник / Уклад. Євков А. М. – С. 17-20.

48 Семків В. О., Шандра Р. С. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ

Концепції правової охорони прав авторів

№ Droit d’auteur – право автора Copyright – право на копію (ха-з/п (характерна для країн рома- рактерна для країн англо-амери-но-германської (континен- канської правової системи)

тальної) правової системи)

Відмінності

1 здійснюється правова охорона	охороняються не лише твори, але й
лише творів	об’єкти, що не є результатом твор-
	чої діяльності (фонограми, теле-
	передачі, зовнішнє типографське
	оформлення видань)

• початкове (первинне) авторське первинне авторське право може на-право надається лише творцю, даватися також іншим особам, які за винятками, визначеними у не є творцями законі

• фіксація твору не є обов’язко- для надання твору правової охоро-вою умовою, від якої залежить ни він повинен бути зафіксований охорона твору (за деякими ви- на матеріальному носії або у будь-

	нятками)		якому іншому вигляді
4	автором визнається лише фі-		як автор може також розглядатись
	зична особа, яка створила твір		роботодавець чи замовник (навіть
			якщо це юридична особа)
5	особисті немайнові права ви-		особисті немайнові права охороня-
	значаються законом		ються судами в межах прецедент-
			ного права (common law) – виняток
			становлять Канада та Ізраїль
6	автор володіє	виключними	права на використання твору чітко
	майновими правами на вико-		зазначені в законі. Виключне май-
	ристання твору.	Вичерпного	нове право автора на використання
	переліку цих прав не існує		твору не згадується

Табл. 2.1. Відмінності між концепціями правової охорони авторського права