§ 7.2. Ліцензія та ліцензійний договір

Згідно зі ст. 1108 Цивільного кодексу України, особа, котра має виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуаль-ної власності (ліцензіар)¹⁸², може надати іншій особі (ліцензіату)¹⁸³ письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього

Жилінкова О. В. Договірне регулювання відносин щодо інтелектуальної власності в Україні та закордоном: монографія / О. В. Жилінкова. – К.: Юрінком Інтер, 2015. – С.73.

Ліцензіар – фізична чи юридична особа, яка володіє виключними майнови-ми правами інтелектуальної власності на використання результату інтелектуальної, творчої діяльності та передає його іншій особі (ліцензіату) у формі виключного чи невиключного права інтелектуальної власності на підставі ліцензії чи ліцензійного договору.

^{Ліцензіат – фізична чи юридична особа, яка отримала виключне або неви-ключне право інтелектуальної власності на використання результату інтелектуаль-ної, творчої діяльності на підставі ліцензії чи ліцензійного договору.}

Розділ VII. Договори у сфері інтелектуальної власності

229

об’єкта в певній обмеженій сфері. Ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності¹⁸⁴ може бути оформлена як окре-мий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору.

Відповідно до ст. 1109 Цивільного кодексу України, за ліцен-зійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сто-рін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У ліцензійному договорі визначається вид ліцензії на викорис-тання об’єкта права інтелектуальної власності. Частиною 3 ст. 1108 Кодексу передбачено, що ліцензія може бути виключною, одинич-ною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. У цій же статті визначено поняття зазначених видів ліцензій.

Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виклю-чає можливість використання ліцензіаром об’єкта права інтелекту-альної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об’єкта у зазна-ченій сфері.

Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об’єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використан-ня ліцензіаром цього об’єкта у зазначеній сфері.

Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об’єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об’єкта у зазначеній сфері.

Відмінності наведених видів ліцензій відображені у таблиці:

¹⁸⁴ Ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності –

це письмове повноваження, яке надає ліцензіар ліцензіату на право використання об’єкта права інтелектуальної власності в певній обмеженій сфері.

230 Семків В. О., Шандра Р. С.		ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
Вид ліцензії	Можливість використан-	Кількість ліцензіатів, яким
	ня об’єкта інтелектуаль-	може бути видана ліцензія
	ної власності ліцензіаром
	(у сфері обмеженій ліцен-
	зією)
Виключна	виключена	лише один
Одинична	невиключена	лише один
Невиключна	невиключена	необмежена

Табл. 7.1. Відмінності між виключною, одиничною та невиключною ліцензіями

Якщо вид ліцензії у ліцензійному договорі не встановлено, то, у відповідності до ч. 4 ст. 1109 Цивільного кодексу України, вважа-ється, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія.

Відповідно до правових норм чинного законодавства, розрізня-ють також й інші види ліцензій. Зокрема, за критерієм спрямова-ності волі ліцензіара щодо надання ліцензії вирізняють добровільні, примусові та відкриті ліцензії. Добровільна ліцензія видається ліцензіаром на підставі прямої домовленості з ліцензіатом щодо повного або часткового використання об’єкта права інтелектуальної власності. Примусова ліцензія може надаватися в адміністративно-му або судовому порядку у тому випадку, якщо власник охоронного документу не використовує або недостатньо використовує об’єкт права інтелектуальної власності без поважних причин і при цьому відмовляється надати ліцензію на його використання¹⁸⁵. Відкрита ліцензія видається на підставі офіційної заяви власника об’єкта інтелектуальної власності щодо надання дозволу на використання цього об’єкта будь-якій зацікавленій особі¹⁸⁶.

Так, згідно з ч. 1 ст. 30 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», якщо винахід, крім секретного винаходу, не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом трьох років, починаючи від дати публікації відомостей про видачу патенту або від дати, коли використання винаходу було припинено, то будь-яка особа, яка має бажання і виявляє готовність використо-вувати винахід, у разі відмови власника прав від укладання ліцензійного договору може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання винаходу.

Базилевич В. Д. Інтелектуальна власність: Підручник / В. Д. Базилевич. –

К. : Знання, 2006. – С. 226.

Розділ VII. Договори у сфері інтелектуальної власності

231

У ліцензійному договорі також визначаються й інші умови:

сфера використання об’єкта права інтелектуальної власності (тобто, конкретні права, що надаються за договором, способи вико-ристання зазначеного об’єкта¹⁸⁷, територія¹⁸⁸ та строк, на які нада-ються права, тощо);

розмір, порядок і строки виплати плати за використання об’єкта права інтелектуальної власності (може бути визначений у формі: роялті (від англ. royalty – королівський)¹⁸⁹, паушального пла-тежу (від нім. pauschale – визначена або загальна сума)¹⁹⁰, комбіно-ваної форми оплати)¹⁹¹;

якщо в ліцензійному договорі про видання або інше відтво-рення твору винагорода визначається у вигляді фіксованої грошової

Предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використан-ня об’єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними. Права на використання об’єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату.

У разі відсутності в ліцензійному договорі умови про територію, на яку по-ширюються надані права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, дія ліцензії поширюється на територію України.

Роялті – будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме: на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематогра-фічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програ-ми) організацій мовлення, інших аудіовізуальних творів, будь-які права, які охо-роняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промисло-вого, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау) (п. 14.1.225 ст. 14 Податкового кодексу України).

Паушальний платіж – заздалегідь обумовлена сума, яка є початковим пла-тежем за ліцензійну угоду. Сума спрямовується на покриття витрат на ліцензування

частково – витрат на проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт щодо об’єктів, які стають предметом ліцензійних угод. Цей платіж може бути єдиним видом платежу за надану ліцензію і може виплачуватись частинами. Див.: Енциклопедія інтелектуальної власності / за ред. проф. П. П. Крайнєва. – К. :

Старт-98, 2012. – С. 306.

Дмитришин В. С. Розпоряджання майновими правами інтелектуальної влас-ності в Україні / В. С. Дмитришин. – К. : Інст. інтел. власн. і права, 2008. – С. 152.

232 Семків В. О., Шандра Р. С. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ

суми, то в договорі має бути встановлений максимальний тираж твору;

4) інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Вимоги щодо строку дії ліцензійного договору містяться у ст. 1110 Цивільного кодексу України. Згідно з даною статтею, ліцен-зійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об’єкт права інтелекту-альної власності. Так, ліцензійний договір на винахід не може укла-датись на строк, який перевищує строк чинності патенту.

За відсутності у ліцензійному договорі умови про строк дого-вору, він вважається укладеним на строк, що залишився до спли-ву строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об’єкт права інтелектуальної власності, але не більше, ніж на п’ять років. Якщо за шість місяців до спливу зазначеного п’ятирічного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовже-ним на невизначений час. У цьому випадку кожна зі сторін може в будь-який час відмовитися від договору, письмово повідомивши про це другу сторону за шість місяців до розірвання договору, якщо більший строк для повідомлення не встановлений за домовленістю сторін.

Ліцензіар може відмовитися від ліцензійного договору до завер-шення строку його дії у разі порушення ліцензіатом встановленого договором терміну початку використання об’єкта права інтелекту-альної власності. Як ліцензіар, так й ліцензіат можуть відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення другою стороною інших умов договору.

Типові ліцензійні договори. Уповноважені відомства або творчі спілки можуть затверджувати типові ліцензійні договори. Ліцензійний договір може містити умови, не передбачені типовим ліцензійним договором. Умови ліцензійного договору, укладеного з творцем об’єкта права інтелектуальної власності, що погіршують його становище порівняно із становищем, передбаченим законом або типовим договором, є нікчемними і замінюються умовами, вста-

Розділ VII. Договори у сфері інтелектуальної власності

233

новленими типовим договором або законом (ст. 1111 Цивільного кодексу України).

Субліцензія та субліцензійний договір. За згодою ліцензіара,

наданою у письмовій формі, ліцензіат може видати письмове повно-важення на використання об’єкта права інтелектуальної власності іншій особі (субліцензію) (ч. 4 ст. 1108 Цивільного кодексу Украї-ни). У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути також укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об’єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором (ч. 2 ст. 1109 Цивільного кодек-су України).