§ 6.5. Інтелектуальна власність на комерційну таємницю

Поняття комерційної таємниці закріплене у ч. 1 ст. 505 Цивіль-ного кодексу України. Згідно з даною статтею, комерційною таєм-ницею називається інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих осо-бою, яка законно контролює цю інформацію.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», інфор-мація – це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. За порядком доступу інформація поділяється на відкриту та з обмеже-ним доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що від-несена законом до інформації з обмеженим доступом (ст. 20 цього Закону). Детальнішу класифікацію видів інформації зображено у наступній таблиці:

Розділ VI. Права на інші (нетрадиційні) об’єкти інтелектуальної власності				201
Відкрита інформація:	Інформація з обмеженим доступом:
про вплив товару (робо-	конфіденційна166
ти, послуги) на життя та
здоров’я людини
про стан довкілля (крім	службова
інформації про місце роз-
ташування військових
об’єктів)
та, яка не може бути відне-	таємна (секретна):
сена до інформації з обме-
женим доступом167
публічна168	державна	банківська	комерційна	інші
	таємниця	таємниця169	таємниця	види
правова, статистична та
інші види відкритої інфор-
мації
		Табл. 6.2. Види інформації

Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів влад-них повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбаче-них нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (ч. 2 ст. 21 Закону України «Про інформацію»).

До інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені такі відо-мості: 1) про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту; 2) про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні ситуації, що трапилися або можуть трапитися і загрожують безпеці людей; 3) про стан здоров’я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне об-слуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні по-казники, стан правопорядку, освіти і культури населення; 4) про факти порушення прав та свобод людини і громадянина; 5) про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб; 6) інші ві-домості, доступ до яких не може бути обмежено відповідно до законів та міжна-родних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 4 ст. 21 Закону України «Про інформацію»).

Публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в про-цесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повно-важень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Пу-

202 Семків В. О., Шандра Р. С. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ

Відповідно до запропонованої класифікації, комерційна таєм-ниця є одним із видів таємної (секретної) інформації. Згідно зі ст. 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації», таємна інформація – це інформація, доступ до якої обмежується відповід-но до ч. 2 ст. 6 цього Закону¹⁷⁰, розголошення якої може завдати шко-ди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю. Не можемо погодитись з авторами, які відносять комерційну таєм-ницю до конфіденційної інформації¹⁷¹.

Інформація, яка становить комерційну таємницю характеризу-ється сукупністю ознак, строк існування яких обмежує строк чин-

ності майнових прав на неї. До зазначених ознак належать:

1. Секретність (таємність). Інформація в цілому чи в пев-ній формі та сукупності її складових повинна бути невідомою та не бути легкодоступною для осіб, які завичай мають справу з тим видом інформації, до якого належить комерційна таємниця.

блічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом (ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Банківською таємницею, зокрема, є: 1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку Укра-їни; 2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; 3) фінансово-економічний стан клієнтів; 4) системи охорони банку та клі-єнтів; 5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієн-та, її керівників, напрями діяльності; 6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; 7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; 8) коди, що використовуються банками для захисту інформації (ст. 60 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпе-ки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання за-ворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної кон-фіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) роз-голошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

^{Див.напр.: Носік Ю. В. Права на комерційну таємницю в Україні: Моно-графія / Ю. В. Носік – К. : КНТ, 2007. – С. 24.}

Розділ VI. Права на інші (нетрадиційні) об’єкти інтелектуальної власності

203

Комерційна цінність. Інформація повинна мати комерційну цінність для особи, яка нею правомірно володіє, за умови її збере-ження у таємниці.

Захищеність. Інформація визнається комерційною таємни-цею лише у тому випадку, якщо вона була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжи-тих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Об’єктом комерційної таємниці можуть бути відомості техніч-ного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці (ч. 2 ст. 505 Цивільного кодексу України). Так, згідно з ч. 1 ст. 36 Господарського кодексу України, відомості, пов’язані

виробництвом, технологією¹⁷², управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб’єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб’єкта господарю-вання, можуть бути визнані його комерційною таємницею. Не можуть бути комерційною таємницею також відомості, які віднесені до інших видів таємниць – банківської (ст.ст. 60-62 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), лікарської (ст. 40 Основ законодавства Укра-їни про охорону здоров’я), адвокатської (ст. 22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), усиновлення (ст.ст. 226-228 Сімейного кодексу України) тощо.

Перелік відомостей, що не становлять комерційної таємни-ці міститься також в постанові Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1993 р. № 611 «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці». Згідно з даною постановою, комерційну таємницю не становлять:

Інформація, отримана завдяки досвіду та випробуванням технології та її

складових становить такий різновид комерційної таємниці, як ноу-хау. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансфе-ру технологій», ноу-хау – це технічна, організаційна або комерційна інформація, отримана завдяки досвіду та випробуванням технології та її складових, яка: не є загальновідомою чи легкодоступною на день укладення договору про трансфер технологій; є істотною, тобто важливою та корисною для виробництва продукції, технологічного процесу та/або надання послуг; є визначеною, тобто описаною до-статньо вичерпно, щоб можливо було перевірити її відповідність критеріям неза-гальновідомості та істотності.

204 Семків В. О., Шандра Р. С. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ

установчі документи, документи, які дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами;

інформація за всіма встановленими формами державної звітності;

дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов’язкових платежів;

відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробіт-ну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць;

документи про сплату податків та обов’язкових платежів;

інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію про-дукції, що завдає шкоди здоров’ю, а також інші порушення законо-давства України та розміри заподіяних при цьому збитків;

документи про платоспроможність;

відомості про участь посадових осіб підприємства в коопера-тивах, малих підприємствах, спілках, об’єднаннях та інших органі-заціях, які займаються підприємницькою діяльністю;

відомості, що, відповідно до чинного законодавства, підляга-ють оголошенню.

Дана постанова була прийнята з метою реалізації норм Закону України «Про підприємства в Україні», який втратив чинність, що свідчить про необхідність перегляду законодавцем закріпленого у ній переліку¹⁷³.

Суб’єкти права інтелектуальної власності на комерційну таємницю можуть бути первинними та похідними. Первинним суб’єктом є особа, яка правомірно визначила інформацію комерцій-ною таємницею. Такій особі у повному обсязі належать майнові пра-ва інтелектуальної власності на неї (ч. 2 ст. 506 Цивільного кодексу України). Згідно з ч. 1 ст. 36 Господарського кодексу України, склад та обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їхнього захисту визначаються суб’єктом господарювання відпо-

¹⁷³ Теличко О. А. Правові засади охорони комерційної таємниці на підприєм-стві / О. А. Теличко // Науковий вісник Херсонського державного університету. – 2014. – Вип. 1, том 1. – С. 244.

Розділ VI. Права на інші (нетрадиційні) об’єкти інтелектуальної власності

205

відно до закону. Суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, котрі здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідаль-ність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб’єктами господарювання є: 1) господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші під-приємства, створені відповідно до Господарського кодексу України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяль-ність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) грома-дяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці (ч. 1 та ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України).

Похідними суб’єктами права інтелектуальної власності на комерційну таємницю є особи, які отримали відповідну інформа-цію на підставі цивільного (наприклад, користувач, який отримав її на підставі договору комерційної концесії) чи трудового договору (найманий працівник), суб’єкти публічного права (органи держав-ної влади чи місцевого самоврядування), яким вона була надана, або отримали її іншим правомірним способом¹⁷⁴.

Майновими правами інтелектуальної власності на комерцій-ну таємницю, згідно з ч. 1 ст. 506 Цивільного кодексу України, є: 1) право на використання комерційної таємниці; 2) виключне право дозволяти використання комерційної таємниці; 3) виключне пра-во перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці; 4) інші майнові права інте-лектуальної власності, встановлені законом. Строк зазначених прав обмежується строком існування сукупності ознак комерційної таєм-ниці, встановлених частиною першою статті 505 цього Кодексу.

¹⁷⁴ Окрім добросовісного придбання є й інші способи правомірного отриман-ня комерційної таємниці: незалежне відкриття та зворотний технічний аналіз. Див.: Лазебний В. С., Розорінов Г. М., Толюпа С. В. Основи інтелектуальної власності та її захисту. – К. : Видавництво «Ліра-К», 2011. – С. 71

206 Семків В. О., Шандра Р. С. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ