§ 5.1. Інститут комерційних позначень: загальна характеристика та джерела правового регулювання

Відповідно до ст. 1 Паризької конвенції про охорону промис-лової власності від 20 березня 1883 р., правові засоби індивідуа-лізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг (комерційні позначення) – товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найме-нування, вказівки про походження чи найменування місця похо-дження – віднесено до об’єктів промислової власності.

Метою зазначеної групи об’єктів є виокремлення учасників цивільного обороту, їхніх товарів та послуг з-посеред інших. У зв’язку з цим, на відміну від інших об’єктів інтелектуальної влас-ності, які є результатами творчої діяльності, на комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (товарні знаки та знаки обслуго-вування) та географічні зазначення (вказівки про походження чи найменування місця походження) не виникають особисті немайнові права інтелектуальної власності¹²⁵.

Міжнародними джерелами права інтелектуальної власності на правові засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг (комерційні позначення) є: Паризька конвенція про охорону промислової власності, Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1981 р., Договір про закони щодо товарних знаків від 27 жовтня 1994 р., Ніццька угода про Між-

¹²⁵ Право інтелектуальної власності: Акад. курс / О. П. Орлюк, Г. О. Андро-щук, О. Б. Бутнік-Сіверський та ін.; За ред. О. П. Орлюк, О. Д. Святоцького. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. – С. 399.

150 Семків В. О., Шандра Р. С. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ

народну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків від 15 червня 1957 р., Лісабонська угода про охорону вказівок про міс-це походження виробів та їхню міжнародну реєстрацію від 31 жов-тня 1958 р., Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС) від 15 квітня 1994 р. Окремі аспекти правової охорони комерційних позначень закріплені також в Угоді про асо-ціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з Атомної Енергії та їхніми держа-вами-членами, з іншої сторони (підрозділ 2 «Торговельні марки» та підрозділ 3 «Географічні зазначення»).

До національних джерел права інтелектуальної власності на комерційні позначення належать Цивільний кодекс України (гла-ви 43-45), Господарський кодекс України (глава 16 «Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності»), Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів», а також низка підзаконних нормативно-правових актів: наказ Держ-патенту України «Про затвердження Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг» від 28 липня 1998 р., наказ Міністерства освіти і Науки України «Про затвердження Положення про Перелік видових назв товарів» від 12.12.2000 р., наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Правил складання, подання та проведення експертизи заявки на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження това-ру та/або права на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару» від 17.08.2001 р. та наказ Мініс-терства освіти і науки України «Про затвердження Положення про Державний реєстр України назв місць походження товарів і прав на використання зареєстрованих кваліфікованих зазначень походжен-ня товарів» від 13.12.2001 р.

Розділ V. Інтелектуальна власність на правові засоби індивідуалізації	151
учасників цивільного обороту, товарів і послуг (комерційні позначення)