§ 3.6. Права суміжні з авторськими

Суміжні права тісно пов’язані з авторськими, однак вони мають самостійний характер⁸⁰. В науковій літературі виділяють три різно-види суміжних прав (за їхнім суб’єктом та об’єктом): права вико-навців на їхні виконання; права виробників фонограм і відеограм на їхні фонограми та відеограми; права організацій мовлення на їхні радіо- і телевізійні програми та передачі⁸¹. За правовою природою суміжні права поділяються на особисті немайнові та майнові.

Об’єктами суміжних прав (без виконання будь-яких формаль-ностей щодо цих об’єктів та незалежно від їхнього призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їхнього виражен-ня) є: а) виконання⁸² літературних, драматичних, музичних, музич-но-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів; б) фонограми⁸³; в) відеограми⁸⁴; г) програми (передачі) організацій мовлення⁸⁵.

• Коссак В. М., Якубівський І. Є. Право інтелектуальної власності: Підручник

• В. М. Коссак, І. Є. Якубівський. – К. : Істина, 2007. – 2008. – С.19.

• Право інтелектуальної власності: Акад. курс / О. П. Орлюк, Г. О. Андрощук, О. Б. Бутнік-Сіверський та ін.; За ред. О. П. Орлюк, О. Д. Святоцького. – К. : Ви-давничий Дім «Ін Юре», 2007. – С. 219.

• Виконання – це публічне здійснення чужого твору фізичною особою.

• Фонограма — звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи магнітному диску, грамофонній платівці, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входить до аудіовізуального твору.

• Відеограма — відеозапис на відповідному матеріальному носії (магнітній стрічці, магнітному диску, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких рухомих зображень (із звуковим супроводом чи без нього), крім зображень у вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору.

• Передача – це змістовно завершена частина програми (телерадіопрограми), яка має відповідну назву, обсяг трансляції, авторський знак, може бути використана незалежно від інших частин програми і розглядається як цілісний інформаційний продукт. Програма – поєднана єдиною творчою концепцією сукупність передач

94 Семків В. О., Шандра Р. С. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ

Право інтелектуальної власності на виконання виникає з момен-ту першого його здійснення; на фонограму чи відеограму – з момен-ту її вироблення; на передачу (програму) організації мовлення – з моменту її першого здійснення.

Первинними суб’єктами суміжних прав є виконавець⁸⁶,

виробник фонограми⁸⁷, виробник відеограми⁸⁸, організація мов-лення⁸⁹. За відсутності доказів іншого виконавцем, виробником фонограми, відеограми, програми (передачі) організації мовлення вважається особа, ім’я (найменування) якої зазначено відповідно у фонограмі, відеограмі, їхніх примірниках чи на упаковці, а також під час передачі організації мовлення. Суб’єктами суміжних прав є також інші особи, які набули таких прав відповідно до договору чи закону (похідні суб’єкти).

(телерадіопередач), яка має постійну назву і транслюється телерадіоорганізацією за певною сіткою мовлення. Сітка мовлення – це документ, що містить перелік, послідовність, назву, час виходу в ефір теле- чи радіопрограм, теле- чи радіопере-дач і відображає основні напрями програмної концепції мовлення на конкретний період (ст. 1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»).

• Виконавець – актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інстру-менті, танцює чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури, мистецтва чи твори народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо,

• також диригент музичних і музично-драматичних творів.

• Виробник фонограми – фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший звукозапис виконання або будь-яких звуків.

• Виробник відеограми – фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший відеозапис виконання або будь-яких рухомих зображень (як із звуковим супроводом, так і без нього).

• ^{Організація мовлення – організація ефірного мовлення чи організація ка-бельного мовлення; організація ефірного мовлення – телерадіоорганізація, яка здійснює публічне сповіщення радіо- чи телевізійних передач і програм мовлення (як власного виробництва, так і виробництва інших організацій) шляхом передачі в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо) у будь-якому частотному діапазоні (у тому числі й з використанням супутників); організація кабельного мовлення – телерадіоорганізація, що здійснює публічне сповіщення радіо- чи телевізійних передач і програм мовлення (як власного вироб-ництва, так й виробництва інших організацій) шляхом передачі на віддаль сигналу за допомогою певного виду наземного, підземного чи підводного кабелю (провід-никового, оптоволоконного чи іншого виду).}

Розділ III. Суб’єктивні авторські і суміжні права

95

Джерелами правового регулювання суміжних прав є: Міжнарод-на конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення (Римська конвенція), Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм (Конвенція щодо фонограм); Договір Всесвітньої організа-ції інтелектуальної власності про виконання і фонограми; Цивільний кодекс України (глава 37), Закон України «Про авторське право і суміж-ні права»; Закон України «Про телебачення і радіомовлення»; Закон України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних» та ін.

Для виникнення і здійснення суміжних прав не вимагається виконання будь-яких формальностей. Виконавець, виробник фоно-грами, виробник відеограми для сповіщення про свої суміжні права на фонограмах, відеограмах і всіх їхніх примірниках, що розпо-всюджуються серед публіки на законних підставах, або їхніх упа-ковках можуть використовувати знак охорони суміжних прав. Цей знак складається з таких елементів: латинська літера «P», обведена колом; імена (назви) осіб, які мають щодо цих фонограм (відеограм) суміжні права; рік першої публікації фонограми (відеограми). За відсутності доказів іншого, виконавцем, виробником фонограми чи відеограми вважаються особи, імена (назви) яких зазначені на фонограмі, відеограмі та їхніх примірниках або на їхній упаковці.

Виконавцеві твору належать такі особисті немайнові права: а) вимагати визнання того, що він є виконавцем твору; б) вимагати, щоб його ім’я або псевдонім зазначалися чи пові-

домлялися у зв’язку з кожним його виступом, записом чи виконан-ням (у разі, якщо це можливо);

в) вимагати забезпечення належної якості запису його виконан-ня і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій суттєвій зміні, що може завдати шкоди його честі і репутації.

Виробник фонограми та виробник відеограми має право: зазна-чати своє ім’я (назву) на кожному носії запису або його упаковці поряд із зазначенням авторів, виконавців і назв творів, вимагати його згадування у процесі використання фонограми (відеограми).

Організація мовлення має право вимагати згадування своєї назви у зв’язку із записом, відтворенням, розповсюдженням своєї

96 Семків В. О., Шандра Р. С. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ

передачі і публічним повторним сповіщенням її іншою організаці-єю мовлення.

До майнових прав, властивих всім суб’єктам суміжних прав (згідно із ст. 452 Цивільного кодексу України), належать:

• право на використання об’єкта суміжних прав;

• виключне право дозволяти використання об’єкта суміжних

прав;

• право перешкоджати неправомірному використанню об’єкта суміжних прав, у тому числі забороняти таке використання;

• інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Зміст поняття «використання об’єкта суміжних прав» відобра-жений у статтях 453-455 Цивільного кодексу України. Використан-ням виконання є: 1) доведення виконання до відома публіки під час його здійснення; 2) записування (фіксування) виконання під час його здійснення, якщо таке записування дає можливість сприйняття, відтворення та передачі виконання за допомогою технічних засобів;

• пряме чи опосередковане відтворення запису виконання будь-яким способом та у будь-якій формі; 4) продаж та інше відчуження оригіналу чи примірника запису виконання; 5) оренда оригіналу чи примірника запису виконання; 6) забезпечення засобами зв’язку можливості доступу будь-якої особи до записаного виконання з міс-ця та в час, обраних нею; 7) інші дії, встановлені законом.

Використанням фонограми, відеограми є: 1) пряме або опо-

середковане відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі відеограми, фонограми; 2) продаж та інше відчуження оригіналу чи примірника фонограми, відеограми; 3) оренда оригіналу чи при-мірника фонограми, відеограми; 4) забезпечення засобами зв’язку можливості доступу будь-якої особи до фонограми, відеограми з місця та в час, обраних нею; 5) інші дії, встановлені законом.

Використанням передачі (програми) організації мовлення є:

• здійснення (трансляція, ретрансляція) передачі (програми) орга-нізації мовлення; 2) записування (фіксування) передачі (програми) організації мовлення, якщо таке записування дає можливість сприй-няття, відтворення та здійснення її за допомогою технічних засобів;

• відтворення запису передачі (програми) організації мовлення;

Розділ III. Суб’єктивні авторські і суміжні права

97

4) представлення передачі (програми) організації мовлення публіці у місці, де встановлено вхідну плату; 5) інші дії, встановлені законом.

Порівняно із авторськими правами, суміжні права мають зна-чно коротший строк правової охорони. Зокрема, згідно з вимогами Римської конвенції, строк правової охорони суміжних прав має складати щонайменше 20 років, починаючи з останнього дня року, у якому відбулося виконання, було здійснено запис фонограми або було вперше сповіщено передачу мовлення. Цей строк було збіль-шено відповідно до Угоди про торговельні аспекти прав інтелекту-альної власності (ТРІПС від англ. TRIPS⁹⁰). В угоді зазначено, що права виконавців та виробників фонограм охороняються протягом щонайменше 50 років, починаючи із останнього дня року, у якому відбулося виконання або було здійснено запис фонограми, та про-тягом щонайменше 20 років, починаючи з останнього дня року, коли було вперше сповіщено передачу мовлення.

Ці положення імплементовано у національне законодавство України. Згідно зі ст. 456 Цивільного кодексу України, строк чин-ності майнових прав інтелектуальної власності на об’єкти суміжних прав спливає:

• на виконання – через п’ятдесят років, що обчислюються з 1 січня року, наступного за роком здійснення першого запису вико-нання, а за відсутності такого запису – з 1 січня року, наступного за роком здійснення виконання;

• на фонограму, відеограму – через п’ятдесят років, що обчис-люються з 1 січня року, наступного за роком її опублікування, а за відсутності такого опублікування протягом п’ятдесяти років від дати її вироблення – з 1 січня року, наступного за роком вироблення фонограми, відеограми;

• на передачу (програму) організації мовлення – через п’ятдесят років, що обчислюються з 1 січня року, наступного за роком її пер-шого здійснення.

Законом в окремих випадках можуть встановлюватися інші (однак не коротші за вказані у міжнародних договорах) строки чин-ності суміжних прав.

⁹⁰ Скорочена назва угоди. Повна назва: Agreement on Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights.

98 Семків В. О., Шандра Р. С. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ