4. Антропологічні і соціологічні концепції.

1) Антропологічна, або функціональна, концепція культури представ­лена в працях видатного англійського етнографа і соціолога Б.К. Малиновського (1884—1942), французького етнолога і соціолога К. Леві-Строса (1908—1991), американського етнографа А. Кребера (1876— 1960) та багатьох інших. Сутність цієї концепції полягає в тому, що виникнення й розвиток культури пов'язується з потребами людства.

Б.К. Малиновський потреби, що обумовили виникнення культури, ділить на первинні, похідні та інтегративні.

Первинні потреби спря­мовані на продовження роду і забезпечення його життєдіяльності, їм відповідає розвиток знань, освіти, житлових умов.

Похідні потре­би спрямовані на виготовлення і вдосконалення знарядь праці, їм відповідає розвиток економіки і культури господарювання.

Інтегра­тивні потреби проявляються в необхідності згуртування і об'єднан­ня людей, в потребі авторитету.

Задоволенню цих потреб відповідає політична організація суспільства. Відмінність між культурами обу­мовлена різними способами задоволення потреб.

На основі обробки великого етнографічного матеріалу Б.К. Мали­новський сформулював основні принципи функціонального аналізу культури. По-перше, кожна культура, як функціональна єдність су­спільства, є цілісною. По-друге, кожний тип цивілізації, кожна тради­ція чи звичай (або вірування) виконують важливу для культури функцію. По-третє, кожний елемент культури є незамінним, оскіль­ки він забезпечує цілісність культури. Культура в інтерпретації вче­ного постає як складне утворення, повна система взаємозв'язаних та взаємообумовлених соціальних інститутів, що задовольняють біо­логічні і власне культурні потреби людей. Відсутність рівноваги між соціальними інститутами приводить до руйнування культури як цілісного організму.

Вагомий вклад у розвиток антропологічної концепції вніс відо­мий французький вчений К. Леві-Строс, застосувавши теорію інформа­тики і методи структурної лінгвістики. Основну увагу він приділив вивченню процесу виділення людини з природи і переходу її до куль­тури. Тому об'єктом його дослідження стала культура первісного суспільства. Вчений розвиває принцип ієрархії культурних систем, розкриває ізоморфний характер зв'язку між ними і робить висновок, що людська культура є цілісним утворенням. Леві-Строс відстоює ідею європоцентризму і доводить необхідність відновлення єдності чуттєво­го і раціонального начал культури, що втратила західна цивілізація.

Вчений намагається зблизити гуманітарні науки, в центрі уваги яких вивчення людини, і природничі науки, що досліджують закономірності природи. Такий підхід дозволяв йому більш предметне дослідити особливості культури даної цивілізації, розкрити її роль у взаємо­зв'язку людини і природи.

Антропологічну концепцію розвивав американський етнограф А. Кребер, доповнивши її теорією стилів фундаментальних форм куль­тури. Вчений вважав, що стиль властивий всім великим культурам та їх основним формам, поширюючи поняття стилю на науку, ідео­логію, мораль і спосіб життя.

Визначають стиль епохи або цивілізації, на його думку, геніальні особи, які вносять істотний вклад у розви­ток тієї чи іншої галузі культури. Володіючи значним етнографіч­ним матеріалом, американський вчений зробив вдалу спробу узагаль­нити різні стилі локальних культур і сформулювати концепцію стилів загальнолюдської цивілізації.

2) Серед різних концепцій культури вагоме місце посідає соціологічна. Вона представлена в працях багатьох вчених, зокрема П. Сорокіна, Г. Маркузе, Т. Адорно та ін. Сутність соціологічної концепції полягає в тому, що культура розглядається як цілісне утво­рення, складна ієрархічна система культурних і соціальних систем.

Так, відомий соціолог культури Питирим Сорокін (1889—1968) (російський вчений-емігрант, згодом — президент американської соціологічної асо­ціації) сформулював теорію суперсистем культури. Він виділив три основних типи культури, що лежать в основі суперсистеми. Серед них:

• чуттєвий тип, для якого властиве чуттєве сприймання навколишньо­го світу;

• ідеаціональний тип, для якого характерний раціональний підхід до дійсності;

• ідеалістичний тип, що ґрунтується на інтуїтивістському методі пізнання.

Кожна форма культурної суперсистеми, зокрема мова, мистецтво, мораль, релігія, філософія тощо, має свою пер­шооснову, яка складає матеріальне й ідеальне начала. Саме ці начала визначають тип культури і відповідний йому світогляд.

Культурну систему П. Сорокін розглядає як вихідний і вирішальний фактор соціального розвитку. "Саме культурний фактор, — пише він, — здійснює визначальний вплив на появу, існування і структуру соціаль­них груп (систем), а не навпаки..."

Сорокін відкидає концепцію локального розвитку культур, відстою­ючи принцип історичного коловороту суперсистем. Культура одного народу взаємозв'язана з культурою іншого.

Контакти між культу­рами були завжди і стають тепер більш інтенсивними. Характеризу­ючи соціальну і культурну динаміку, Сорокін пише: "Зрозуміло без слів, що соціокультурні феномени міняють свої позиції як у фізич­ному, так і в соціальному просторі. Вони неперервно мігрують, цир­кулюють і пересуваються з місця на місце, від однієї групи до іншої, від одного класу до другого, назад і вперед, згори вниз в різноманіт­ному стратифікованому соціокультурному універсумі.

Споживаючи духовні цінності, народ перетворює справжню культуру в "ширвжиток", що дістав назву "масова культура". Остання має утилі­тарне призначення і є бездуховною за своїм змістом. Вторгнення масової культури в сферу елітарної, високої розцінюється як наступ "варварства в культурі" або "контркультури". Аналізуючи внутрішньо-культурні суперечності, вчений протиставляє науку і культуру. Серед різноманітних видів духовної діяльності людей найбільш стабільною і живучою виявилась наука, її істини незалежні від людини, вони в наш час набули великого значення в усіх сферах духовного життя; значно зросли технічні засоби поширення досягнень науки і культу­ри в цілому. Все це, на думку вченого, призводить до деградації гума­ністичної культури. Погляди, що наука забезпечує блага людству, а її прогрес приносить користь, є проблематичними в наш час для бага­тьох вчених. Істини культури мають утилітарне призначення. Вони мають сенс і сприймаються людьми лише тоді, коли стають частиною їх життєдіяльності, сприяють задоволенню певних потреб. Світ, в якому живе людина, — це не лише природне середовище, але й той "світ людини", що створений самою людиною. Наука і культура проти­стоять одна одній.