3. Еволюціоністська та цивілізаційна концепції;

1) Еволюціоністська теорія представлена в працях амери­канського вченого Л. Моргана (1818—1881) і англійського історика Е. Тейлора (1832—1917) та інших дослідників, її виникнення пов'я­зане з узагальненням емпіричних етнографічних матеріалів і визна­ченням закономірностей розвитку історії.

Сутність еволю­ціоністської концепції полягає в тому, що висувається і обґрунтовується принцип єдності людського роду та спорідненості потреб різних народів у формуванні культури.

Аналізуючи культу­ру первісного суспільства, Е. Тейлор дійшов висновку, що розвиток того чи іншого народу відбувається прямолінійно, від простого до склад­ного. Л. Морган у розвитку суспільства виділяє такі основні стадії: дикість, варварство, цивілізацію.

На різних ступенях розвитку наро­ди живуть окремо і відповідно створюють власну культуру. Але по­силення контактів між державами, зближення народів, обмін досяг­неннями культури зумовлює спільність культурних цінностей і за­своєння їх людством. Провідна ідея еволюціонізму — це прямоліній­ність культурного прогресу і обов'язкова вимога для кожного наро­ду пройти всі необхідні стадії розвитку.

2) Основоположником концепції циклічного розвитку (або циклічного коловороту) вважається італійський філософ Дж. Віко (1668—1744). Кожний народ, на думку вченого, проходить цикл у своєму розвитку, який включає три епохи:

дитинство, або бездержав­ний період, де провідна роль належить жерцям;

юність, для якої ха­рактерне формування держави і підкорення героям;

зрілість люд­ського роду, де відносини між людьми регулюються совістю та усвідом­ленням свого обов'язку. Формою правління в цей період є монархія або демократична республіка.

Досягнувши вищого ступеня розвит­ку, людство знову падає на нижній. Епоху середньовіччя Віко трак­тує, наприклад, як "друге варварство".

Концепція циклічності дістала дальший розвиток у працях М. Данилевського, О. Шпенглера, А. Тойнбі та інших вчених.

М.Я. Данилевський (1822-1885) — відомий російський природознавець, що здійснив спробу теоретично обґрунтувати концепцію багатолінійного і замкненого розвитку на основі застосування методології систематизації в біологічній науці. В історії людства він виділив одинадцять само­бутніх типів цивілізацій:

• індійську,

• китайську,

• іранську,

• єгипетську,

• хал­дейську,

• грецьку,

• римську,

• аравійську,

• германо-романську,

• слов'ян­ську.

Кожний культурно-історичний тип виникає з етнографічного матеріалу, після того входить у період розквіту, а потім зазнає занепаду. Інакше, кожний тип культури проходить в основному три фази свого розвитку: етнографічну, державну та цивілізаційну. Перехід до цивілізації характеризується розтратою культурного потенціалу. Са­мобутність цивілізації, на думку Данилевського, в особливому складі душі народу, тому його національний характер залишається незмін­ним при взаємодії культур. Його концепція стала одним з теоретич­них джерел теорії панславізму і шовінізму. Широко підтримана слов’янофілами (Хомяков, брати Киреєвські, Аксаков). Протиставлення Росія-Захід. Месіанська роль Росії Рятівниці Заходу (М.Бердяєв).

Найбільш поширеною в наш час стала теорія О. Шпенглера (1880-1936), який виклав її у своїй знаменитій книзі «Занепад Європи». Він відкинув концепцію лінійного розвитку світового про­гресу і обґрунтував теорію рівноцінного циклічного розвитку культур. На його думку, кожна культура є «живим організмом» і має свою історію. Він заперечував існування загальнолюдської культури, піддав критиці концепцію Євроцентризму до­водячи, що всесвітня історія складається з історії восьми замкнених у своєму розвитку великих соціально-духовних систем. До таких вчений відносив

• китайську,

• індійську,

• єгипетську,

• аполлонівську (антична),

• візантійсько-арабську (магічну),

• західноєвропейську (фаустівську),

• культуру майя,

• російсько-сибірська культура, яка перебуває у стадії становлення.

Кожна з них, на думку вченого, має свою долю і живе приблизно 1000—1500 років. Потім культура вмирає і сліди від неї залишаються у формі цивілізації. Концепція долі є ос­новоположною у філософії О. Шпенглера.

Розглядаючи історичні етапи розвитку культури, О. Шпенглер вірно вловлює своєрідність їх метафізичних основ. Еллін не відділяє себе від космосу, його боги у всьому схожі на нього, у них тільки житло на Олімпі. Грек перебуває у світі, в ньому живе відчуття вічності. Свідомість індуса надісторична. Єгиптянинові його життя уявляєть­ся єдністю минулого і майбутнього (звідси, мабуть, прагнення до уві­ковічення тіла — муміфікації). "Фаустівська культура" вивела на арену раціональну душу. Матеріалістичні та ідеалістичні методи мислення оголили культурні шари, утвердили штучні стани людського існування. На противагу становленню вони легалізували стан куль­тури і цим самим зумовили старіння, неодмінний занепад історич­но надбаних цінностей. На думку О. Шпенглера, наближається час смерті "фаустівської культури" і в двохтисячному році вона продов­жить своє існування у формі європейської цивілізації. А перехід до цивілізації означає відмову від демократії, політичних свобод, лібе­ралізму, прав людини і перехід до жорстокої диктатури. Загрозу земній історії О. Шпенглер вбачає в надміру раціоналізованій і вкрай запрагматизованій діяльності людей.

Послідовником О. Шпенглера був відомий англійський історик і соціолог А. Тойнбі (1889-1975). Як прихильник концепції історичного коловороту, він розділив історію людського суспільства на окремі цивілізації, їх досліджен­ню вчений присвятив 12-томну працю «Дослідження історії». Спо­чатку А. Тойнбі виділив для аналізу 21 розвинену цивілізацію, потім скоротив їх перелік до 13 найрозвинутіших, серед яких називалися:

1. Є

   

   гипетська

2. Андська

3. Давньокитайська (Шан)

4. Мінойська

5. Шумерська

6. Майянська

7. Юкатанська центральноамериканська

8. Мексиканська

9. Хеттська

10. Сірійська

11. Вавілонська

12. Іранська ісламська

13. Арабська

14. Далекосхідна (китайська частина)

15. Далекосхідна (корейсько-японська)

16. Індуїстська

17. Індська

18. Еллінська

19. Православно-візантійська

20. Православно-руська

21. Західна

Нерозвинені цивілізації

1. Спартанці.

2. Кочівники Євразії (у часи середньовіччя).

3. Османи (тюрки Османської імперії).

4. Ескімоси.

5. Полінезійці.

Пізніше, цивілі­зації, що раніше розглядалися самостійними, були віднесені до цивілізацій-супутників. Тойнбі відійшов від шпенглеровського принципу замкненості цивілізацій і поклав в основу материнсько-дочірній зв’язок між спорідненими цивілізаціями.

І. ПОВНІСТЮ РОЗВИНЕНІ ЦИВІЛІЗАЦІЇ

Незалежні цивілізації, не споріднені з іншими

• Центральноамериканські (майя, мексіканська, юкатанська; крім того, додано класичну фразу про центральноамериканську цивіліза­цію на плато Мексіки і Юкатану та на плато Гватемали).

• Андська.

Не споріднені з іншими

• Шумеро-аккадська (в тому числі вавілонська).

• Єгипетська.

• Егейська (цей термін тепер включає мінойську і елладський варіант егейської цивілізації).

• Інду.

• Давньокитайська (цей термін охоплює далекосхідну та перед-Шан цивілізації).

Споріднені з іншими (перша група)

• Сірійська (споріднена з шумеро-аккадською, єгипетською, егейською та хеттською).

• Еллінська (споріднена з егейською).

• Індійська (споріднена з Інду; сюди треба ще додати індуїстську).

Споріднені з іншими (друга група)

• Православно-християнська.

• Західна. (споріднені із сірійською

• Ісламська. та еллінською).

Сателітні цивілізації

• Міссісіпська (сателіт центральноамериканської).

• Південно-західна (сателіт центральноамериканської).

• Північноандська (сателіт андської).

• Південноандська (сателіт андської).

• Еламська (сателіт шумеро-аккадської). І Хеттська (сателіт шумеро-аккадської).

• Урарту (сателіт шумеро-аккадської).

• Іранська (сателіт спершу шумеро-аккадської, а згодом сірій­ської) .

• Корейська (сателіт давньокитайської).

• Японська (сателіт давньокитайської).

• В'єтнамська (сателіт давньокитайської). , Італійська (сателіт еллінської, включно з етрусками).

• Південно-східна азіатська (спочатку сателіт індійської, в Індоне­зії та Малайї — ісламської).

• Тібетська (сателіт індійської, включно з Монголією і Калмикією).

• Руська (спочатку сателіт православної, згодом — західної).