7.6. Метод одночасного розподілу. Визначення ставки розподілу накладних витрат

Даний метод полягає в рішенні системи рівнянь. Далі використовується прямий метод розподілу витрат (але без „відкидання" взаємних послуг допоміжних підрозділів).

С кл = 45000+0,2Е

Е = 120000+0,1Скл+0,17ЦНУ

ЦНУ = 15500+0,1Скл+0,02Е

Звідси

Скл = 47409,48; Е = 120474,1; ЦНУ = 18383,6

Розподіл послуг допоміжних виробництв по даному методу наведено в табл. 7.6.

Таблиця 7.6

Розподіл послуг допоміжних виробництв

Показ-ник витрат	Механіч-ний цех	Ковально-штам-повий	Збираль-ний цех	Склад матері-алів	Енерге-тичний цех	Цех нестан-дартно-го устатку-вання	Всього
Накладні витрати	350000	400000	200000	45000	120000	15500	1130500
Скориго-вана база розпо-ділу				47409,48	120474,1	18383,6
Розподіл витрат:
складу	16119,22	10904,18	19437,89
енерге-тичного цеху	25299,56	84331,87	6023,7
цеху нестандартного устатку-вання	4779,73	7169,59	3309,04
Всього	396198,51	502405,64	228770,63				1130500

Як видно з наведеного прикладу, всі 4 способи розподілу витрат дають різні результати, тому обираючи той або інший метод потрібно обґрунтувати свій вибір. Найбільш точні результати дає останній метод. Однак він громіздкий у використанні й вимагає чітко налагодженої інформаційної бази, що дозволяє розрахувати ставку розподілу витрат за структурою.

Найчастіше використовується метод прямого розподілу, хоча він менш обґрунтований.

Після того, як визначена сума накладних витрат основних виробничих підрозділів, можна розрахувати ставку розподілу накладних витрат між виробами, замовленнями або переділами. Ставка розподілу накладних витрат дорівнює відношенню загальної суми накладних витрат підрозділів до загального значення бази розподілу.

На практиці вибір бази розподілу залежить від характеру діяльності підприємства й технології виробництва. Найпоширенішими базами є: людино-години, машино-години, пряма заробітна плата, прямі матеріальні витрати, основні витрати діяльності, кількість виготовленої продукції.

Використання в якості бази розподілу людино-годин виправдано в підрозділах, де переважно застосовується ручна праця й тільки тоді, коли чітко налагоджена система обліку відпрацьованого часу.

Використання в якості бази розподілу машино-годин застосовується в тому випадку, коли основну частину накладних витрат становлять витрати на утримання й експлуатацію устаткування (амортизація, витрати на електроенергію, на ремонт). При цьому в підрозділах використовується автоматизована або механізована система праці.

Використання в якості бази розподілу прямих витрат на оплату праці широко використовується на практиці, тому що дані для обчислення бази розподілу можна одержати безпосередньо з даних бухгалтерського обліку, не здійснюючи при цьому витрат на збір інформації. Однак цей метод не є строго об'єктивним, тому що на підприємствах існують серйозні коливання в тарифних ставках, посадових окладах і т.ін.

Використання в якості бази розподілу прямих матеріальних витрат відбувається тоді, коли на підприємстві виробляється однорідна продукція в різних цехах, або випускаючий основний підрозділ один. Застосування цієї бази розподілу обґрунтоване в тому випадку, якщо в структурі накладних витрат підприємства матеріальні витрати займають істотну питому вагу (більше 15%).

Використання в якості бази розподілу основних витрат - комбінований показник прямих витрат і витрат на оплату праці. Основна перевага: інформаційна доступність; недолік: метод прямо не пов'язаний з накладними витратами.

Використання в якості бази розподілу обсягу випуску - найменш точний метод. Він рідше всього застосовується (якщо в підприємства 1 підрозділ, що випускає 1 вид продукції).

Розрахунок ставок розподілу розглянемо на прикладі.

Приклад 2.

Підприємство за минулий звітний період має наступні показники по виробничому підрозділу

Прямі матеріальні витрати	450000 грн.
Прямі витрати на оплату праці	900000 грн.
Відпрацьовано промислово-виробничим персоналом	120000 людино-годин
Ефективний фонд часу роботи устаткування	90000 машино-годин
Обсяг виробництва	50000 виробів
Накладні витрати	1350000 грн.

Необхідно скласти планову калькуляцію на наступний рік на одиницю виробу за умови, що обсяг виробництва даного виробу збільшиться до 60000 одиниць і є такі дані по прямих матеріальних витратах, що включають у собівартість виробу:

Прямі матеріальні витрати на одиницю	40 грн.
Прямі витрати на оплату праці	30 грн.
Прямі витрати ефективного фонду часу	15 годин
Прямі витрати праці на обробку деталі	12 годин

Розв’язання.

Використовуючи розглянуті бази розподілу проаналізуємо ставки розподілу для включення накладних витрат у планову калькуляцію (табл. 7.7).

Таблиця 7.7