- •Історія медицини та медсестринства Навчальний посібник для студентів вищих медичних та фармацевтичних навчальних закладів і – ііі рівнів акредитації
- •1. Зародження медицини. Медицина первісного суспільства
- •Ілюстрації до розділу і
- •Розділ 2
- •2.1. Розвиток медицини в Стародавньому Єгипті
- •2.2. Медицина народів Месопотамії
- •2.3. Медицина Стародавньої Індії
- •2.4. Медицина Китаю
- •2.5. Медицина Стародавньої Греції
- •2.6. Медицина в Стародавньому Римі
- •Ілюстрації до розділу іі
- •Розділ 3. Медицина середньовіччя
- •3.1 Розвиток медицини у Візантії.
- •3.2Медицина Азії, Близького Сходу і Тибету.
- •Медицина в Середньовічній Європі.
- •3.4 Медицина епохи Відродження.
- •4.1 Медичні знання перших цивілізацій на території України.
- •4.2 Лікування та гігієна у слов'янських племен
- •4.3 Монастирська медицина Київської Русі
- •4.4 Відомі лікарі княжої доби
- •4.5 Світська медицина у Київській Русі
- •5.1. Центри формування медичної культури — Замойська академія, Острозька школа. Георгій Дрогобич - перший дипломований доктор медицини.
- •5.2. Внесок Києво-Могилянської академії та Петра Могили у розвиток науки, культури, медицини
- •5.3. Цехова медицина.
- •5.4. Братства та їхня роль в організації медичної допомоги.
- •5.5. Медична допомога в козацькому війську, організація шпиталів у Запорізькій Січі.
- •5.6. Боротьба з епідеміями інфекційних захворювань.
- •6.1. Медична наука в Європі. Лейденська школа. Ятрохіміки. Герман Бургав
- •6.2. Розвиток теоретичної та клінічної медицини в Англії.
- •6.3. Медицина в Німеччині. Протистояння поглядів Шталя та Гофмана
- •6.4. Медицина в Швейцарії. Внесок а. Галлера
- •6.5. Заснування Паризької хірургічної академії. Лікарі-матеріалісти.
- •6.6. Італійська медична школа
- •6.7. Медицина в Московській державі. Госпітальні медичні школи.
- •6.8. Розвиток медицини в Західній Україні. Андрей Крупинський.
- •6.9. Розвиток медицини в Східній (Великій) Україні.
- •7.2. Клінічна медицина. Винайдення знеболювальних речовин. Хірургія
- •7.3. Розвиток вітчизняної фізіології, мікробіології, гістології, гігієнічних наук
- •7.4. Медсестринство в Європі та сша. Флоренс Найтінгейл
- •7.6. Розвиток медицини та сестринської справи на українських землях
- •7.7. Земська медицина. Видатні лікарі
- •Запитання і завдання
- •7.9. Охорона здоров'я в Україні від Лютневої революції та Жовтневого перевороту 1917 р. В Росії до другої половини 1920 р.
- •Організація охорони здоров’я та сестринської справи в срср.
- •8.2. Основні напрями розвитку вітчизняної морфології, фізіології та патологічної фізіології, медичної генетики.
- •8.3. Дослідження вітчизняних мікробіологів, епідеміологів , гігієністів.
- •8.4. Діяльність видатних представників теоретичної та клінічної медицини.
- •8.5. Розвиток медсестринства в урср у складі срср
- •8.6. Прогрес сестринської справи та медсестринської освіти в країнах світу
- •9 Розділ. Розвиток медицини і медсестринства в незалежній Украіні.
- •9.1. Основні напрями розвитку медичної науки в незалежній Україні, створення вітчизняної Академії медичних наук.
- •9.2. Реформування медичної галузі в незалежній Україні
- •9.3. Реформування сестринської справи та медсестринської освіти. Перспективи вищої медсестринської освіти в Україні.
- •9.4. Створення паліативної і хоспісної допомоги на сучасному етапі в Україні.
- •9.5 Участь України в міжнародному співробітництві з питань удосконалення сестринської справи та медсестринської освіти.
- •Ілюстрації до розділу 9
- •Список літератури
9.3. Реформування сестринської справи та медсестринської освіти. Перспективи вищої медсестринської освіти в Україні.
Реформування системи охорони здоров'я в Україні, розвиток ринкових відносин вимагають диференційованого підходу до діяльності медичних сестер. Зі змінами соціально-економічних умов, відповідно до міжнародних стандартів та досвіду, з'явилися нові функцій і види діяльності медичних працівників. Якісного перегляду потребував і зміст медсестринської освіти у напрямку її інтеграції в міжнародну систему. Отже, перетвореня у медсестринстві, як складовій системи охорони здоров'я, України є актуальними.
Європейська конференція із сестринської справи (Відень, 1988) наголосила, що без медичних сестер немає майбутнього. Такий підхід до значимості сестринської справи, як складової частини системи охорони здоров'я та особи медичної сестри залишається актуальним і в XXI столітті.
Сучасне трактування ВООЗ сестринської справи містить в собі не лише визначення її місця і завдань в системі охорони здоров'я, а й чітко окреслює коло функціональних обов'язків: "Сестринська справа - це складова частина системи охорони здоров'я, яка направлена на вирішення проблем індивідуального та громадського здоров'я населення в мінливих умовах навколишнього середовища. Сестринська справа включає в себе діяльність по зміцненню здоров'я, профілактиці захворювань, наданню психосоціальної допомоги особам, які мають фізичні та (або) психічні захворювання, а також непрацездатним всіх вікових груп. Сестринська справа охоплює фізичні, інтелектуальні та соціальні аспекти життя в тій мірі, в якій вони впливають на здоров'я, виникнення хвороби, непрацездатність та смерть".
Отже, роль медсестринських служб та медичної сестри як фахівця, яка першою контактує з пацієнтом, його родиною та оточенням і опікується ними в лікарні та вдома до кінця життя зростає. В цих умовах стає актуальнішою професійна підготовка медичних сестер, що витікає з самого визначення поняття "медична сестра", запропонованого Міжнародною радою медичних сестер: "Медична сестра - це особа, яка пройшла підготовку за основною програмою медсестринського навчання, одержала достатню кваліфікацію і має право виконувати в своїй країні відповідальну роботу з медсестринського обслуговування, маючи на меті зміцнення здоров'я, попередження хвороб та здійснення догляду за хворими". Комітет експертів ВООЗ із сестринської справи (1987) рекомендував зазначене визначення таким, що може бути прийнятим іншими країнами.
Визнаючи роль медичної сестри в догляді за хворими як доповнення до функцій лікарів, більшість держав останнім часом загострюють увагу на попереджувальних (профілактичних) та діагностично-лікувальних аспектах діяльності медичних сестер у процесі надання медичної допомоги, а також на питаннях їх безпосередньої участі у відновленні працездатності та медико-соціальній реабілітації пацієнтів.
За даними літератури в переважній більшості країн світу відповідно до нових функцій медсестринського персоналу запроваджена, реалізується і виправдовує себе багаторівнева неперервна система медсестринської освіти. Приблизно 70% держав надають медичним сестрам вищу освіту, в тому числі майже 49% - ступеневу. Як наслідок, особи з таким рівнем підготовки виконують не тільки суто медсестринські обов'язки, а й займають посади менеджерів лікувальних закладів, проводять науково-дослідницьку роботу з проблем медсестринства, здійснюють фахову педагогічну діяльність у вищих медичних навчальних закладах, де проводиться підготовка медсестер.
У той же час в колишньому СРСР, у тому числі і в Україні, фах медичної сестри вважався другорядним, допоміжним, що призвело до значного відставання цієї сфери громадської охорони здоров'я від рівня багатьох зарубіжних країн. Однією з найважливіших причин вказаного стали значні розбіжності в системі та змісті освіти, визначенні місця медичної сестри в сфері охорони здоров'я і медичної допомоги, зведенні її до ролі лише як технічного персоналу, що знижувало престижність самого фаху.
Хоча за роки Радянської влади були певні здобутки в удосконаленні підготовки медичних сестер в Україні, зріс рівень забезпеченості ними практичної охорони здоров'я, незалежній Україні дісталась в цьому недосконала спадщина. Вона обумовлюється, перш за все, копіюванням середньою медичною освітою змісту вищої медичної освіти, суттєвим відставанням сестринської справи і підготовки медичних сестер (традиційне існування лише двох її видів: 2-річної на базі повної та 3-річної - на базі неповної середньої школи) від передових держав світу з неперервною багаторівневою системою вищої медсестринської освіти, що не відповідає міжнародним стандартам і потребує якісного реформування з врахуванням придатного для України світового досвіду.
Встановлена невідповідність сестринської справи та медсестринської освіти в Україні міжнародним стандартам дозволила виділити групу чинників, вплив яких значною мірою був викликаний необхідністю перегляду ролі і місця сестринської справи, переорієнтації змісту медсестринської освіти у зв'язку з реформуванням системи охорони здоров'я та її адаптації до ринкових умов: -відсутність досконалої законодавчо - нормативної бази; - відсутність престижу професії та її мотивації - соціальна та професійна незахищеність фахівців сестринської справи, низька заробітна плата; - недосконалість системи інформаційної підтримки; - недостатня можливість для медсестер активно впливати на результати лікування і профілактики, обмеження самостійності у прийнятті рішень у межах своєї компетенції; - відсутність аналізу та наукових досліджень з питань сестринської справи; - невідповідність системи підготовки і післядипломної світи медсестринських кадрів міжнародним стандартам; -відсутність стандартів професійної діяльності медсестер у ЛПЗ; -недосконалість системи середнього медичного персоналу.
Доведено, що недосконалість та відставання сестринської справи і медсестринської освіти в Україні на кінець XX століття від вимог ВООЗ та міжнародних стандартів зумовлені низкою чинників: традиційним уявленням про медичну сестру лише як технічного помічника лікаря; стереотипністю побудови медсестринської освіти за програмами, подібними до програм підготовки фельдшерів та лікарів; недооцінкою значення наукових принципів у професійній підготовці медичних сестер; ізоляцією від зарубіжного досвіду в галузі медсестринства протягом тривалого часу. Як наслідок, система мед сестринства стала неадекватною сучасним потребам охорони здоров'я і в процесі її реформування вимагає наукового обґрунтування на якісно нових засадах.
Встановлено, що найвагомішими досягненнями сестринської справи в переважній більшості країн світу є: розвиток сестринської справи як самостійної сфери професійної діяльності в охороні здоров'я з чітко налагодженою системою управління, запровадженням новітніх видів медсестринської діяльності та допомоги; формування сестринської справи як наукової дисципліни з проведенням наукових досліджень з проблем клінічного медсестринства, адміністрування в медсестринських службах, підготовки медсестринських кадрів; розвиток та вдосконалення багаторівневої системи вищої медсестринської освіти, яка забезпечує диференційовану підготовку медсестринських кадрів в залежності від потреб ринку медичних послуг; високий соціальний статус медичної сестри.
Принципова різниця систем підготовки сестринських кадрів України з іншими країнами полягає у наступному:
1.У країнах євроатлантичного регіону відсутній освітньо -кваліфікаційний рівень вищої сестринської освіти, еквівалентний вітчизняному рівню "молодший спеціаліст».
2. Три - чотирирічний термін підготовки медичних сестер є мінімальним у більшості європейських країн, тоді як в Україні, він був запроваджений лише з 2006 р.
3. Убільшості країн Європи, в США та Канаді викладачами медсестринських інститутів, коледжів та сестринських факультетів медичних університетів є медичні сестри з академічним ступенем медсестринської освіти ( магістри та доктори наук, а в сестринських школах - і бакалаври ). В Україні не існувало системи підготовки науково - педагогічних кадрів із медсестринства.
В економічно розвинених країнах світу підготовка медичних сестер здійснюється виключно на базі повної середньої освіти ( переважно 12- річна освіта, в Україні абітурієнт може мати базову середню освіту (9 класів загальноосвітньої школи).
Зміст сестринської освіти в Україні формується переважно емпіричним шляхом на основі стереотипного медичного (лікарського) уявлення про сестринську діяльність.
Для раціонального й ефективного використання наявного кадрового сестринського потенціалу в Україні важливого значення набувало формування державної політики у сфері сестринської справи, підготовки сестринських кадрів і підвищення відповідальності органів влади усіх рівнів для її реалізації. Нового змісту й ефективності діяльність у галузі сестринської справи набула від часу здобуття Україною незалежності. У 1993р. Сестринський відділ Європейського регіонального бюро ВООЗ провів у Алма - Аті (Казахстан) першу нараду спеціалістів із сестринської справи та акушерства з нових незалежних держав. Учасники наради прийняли рекомендації та нову Алма -Атинську декларацію, яка стосувалася загальної стратегії медсестринського розвитку в цих державах.
Друга нарада цієї ж групи лідерів відбулася в серпні 1994р. у Бішкеку (Киргизія), третя - в червні 1995 року в Стокгольмі (Швеція). У ході нарад розглядалися питання вдосконалення сестринської справи, наближення її змісту та програм підготовки медичних сестер до міжнародних стандартів. Було затверджено головні завдання проекту " Розвиток сестринської справи": управління (керівництво) сестринською справою і сестринською практикою та поліпшення якості сестринської допомоги.
Протягом 1992-1994 pp., реалізовуючи концепцію вищої неперервної ступеневої освіти, закладену в Законі України "Про освіту", було розроблено освітньо - професійні програми та навчальні плани підготовки медичних сестер двох рівнів - дипломованої та бакалавра. Було визначено таку ступеневість медсестринської освіти: І рівень - дипломована медична сестра (термін підготовки в медичних освітніх закладах І рівня акредитації - 2 роки на базі повної загальної середньої освіти та 3 роки - на базі базової загальної ередньої освіти); II рівень - медична сестра - бакалавр (термін підготовки - 4 роки на базі повної загальної середньої освіти, 3 роки - закінчення медичного освітнього закладу І рівня акредитації за денною формою навчання та 3,5 роки - для зайнятих медичних сестер за вечірньою формою навчання (або, як зазначено в міжнародній термінології, з неповним навчальним днем).
Починаючи з 1997 р., за ініціативою МОЗ України, було розроблено та запроваджено так звану "медсестринську модель " бакалаврської програми для медсестер. Суть її полягає в тому, що спочатку студенти навчаються за програмою базового медсестринства протягом перших двох років, а далі -протягом наступних двох років вивчають предмети бакалаврської програми.
У травні 1998 р. Американський міжнародний союз охорони здоров'я (АМСОЗ) провів у Києві конференцію спеціалістів із медсестринства нових незалежних держав, де обговорювались питання вдосконалення медсестринської освіти. У роботі практично всіх партнерів АМСОЗ чітко простежувалась тема розширення повноважень медсестринського персоналу та переосмислення ролі медичної сестри. Цей підхід цілком відповідав заходам з реформи охорони здоров'я та медсестринської освіти, що їх проводить Україна на державному рівні. До змісту освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника ВМНЗ І - II р.а., крім умінь і навичок з догляду та спостереження за хворими, надання невідкладної допомоги, які вимагались в освітньо-кваліфікаційних характеристиках старого покоління, було вперше введено такі здатності та вміння: пропаганда медико - гігієнічних знань; профілактика захворювання; формування здорового способу життя в населення; навчання й виховання свідомого ставлення до здоров'я.
Найважливішою особливістю нових стандартів стала орієнтація їх на сучасні та майбутні потреби населення в медсестринській допомозі. Вперше до змісту професійної медсестринської освіти були введені поняття "збереження здоров'я", "первинна медико - санітарна допомога", "концепції стратегії ВООЗ", "Досягнення здоров'я для всіх", нової ролі та функцій медичних сестер, формування професійного вміння оцінити стан та навички збереження здоров'я і навчати населення здоровому способу життя.
На актуальності і необхідності професійної ступеневої освіти медсестер наголошувалось у наказах МОЗ України № 35 від 24. 02. 2000 р. "Про затвердження Положення про особливості ступеневої освіти медичного спрямування", МОН України № 612 від 13. 07. 2007 "Про затвердження плану дій щодо забезпечення якості вищої освіти України та її інтеграції в європейське і світове освітнє співтовариство на період до 2010 року" та інших чинних нормативно - директивних документах.
Реформуванню сестринської освіти в Україні сприяли:
1. Програма розвитку медсестринської освіти в Україні на період 1993-2002 pp., яка передбачала: створення ступеневої медсестринської освіти; реорганізацію найбільш потужних медичних училищ в медичні коледжі створення навчально - методичного забезпечення в навчальних закладах відповідно до ступеневої мед сестринської освітистворення навчально -методичного забезпечення державною (українською ) мовою; створення системи ліцензування і акредитації навчальних закладів; вивчення міжнародного досвіду медсестринської освіти.
2. План розвитку медсестринства в Україні на 1995-2004 pp., розроблений відповідно до рішення Національної конференції медсестер (Чернівці, 1995р.), передбачав: створення факультетів медсестер у медичних університетах (інститутах); продовження розвитку ступеневої медсестринської освіти в Україні; створення і вдосконалення навчально - методичного забезпечення в навчальних закладах державною (українською) мовою; створення державної оцінки якості підготовки фахівців сестринської справи; проведення реформи післядипломного навчання викладачів сестринської справи; розробку державних стандартів освіти медсестри; впровадження навчальної програми ВООЗ " ЛЕМОН " для підготовки медичних сестер, фельдшерів, акушерок; створення Етичного кодексу медичних сестер України (1999р., прийнятий на І з'їзді медичних сестер України у Чернівцях); створення Асоціації медичних сестер України; організацію і видавництво журналу "Медсестринство України"; вивчення і впровадження міжнародного досвіду підготовки медичних сестер: зміна змісту освіти медсестри - перехід від медичної до медсестринської моделі підготовки медичних сестер.
В 1997 р. при підтримці і сприянні Міністерства охорони здоров'я України (наказ МОЗ України від 23.04.1997 р. № 137 "Про проведення конференції по створенню Асоціації медичних сестер України") було створено Асоціацію медичних сестер України.
Метою діяльності Асоціації є:
- задоволення та захист загальних, соціальних, творчих, економічних та інших інтересів її членів;
удосконалення медсестринської освіти на додипломному та післядипломному етапах та їх атестації;
підвищення ролі медсестринської професії в охороні здоров'я;
підвищення рівня надання медсестринських послуг;
- розповсюдження передового досвіду і наукових досліджень в області сестринської справи;
- відродження традицій сестринського милосердя;
- організація збору, аналізу і розповсюдження інновацій в сестринській справі;
представництво українських медичних сестер в міжнародних організаціях, урядових установах і громадськості.
Основні завдання Асоціації медичних сестер України:
розробка стандартів професійної діяльності;
впровадження системи контролю якості медсестринських послуг;
удосконалення та подальший розвиток ступеневої медсестринської освіти;
розробка стандартів медсестринської освіти, запровадження у вищих медичних закладах освіти інтегрованих ліцензійних іспитів;
- організація безперервного навчання медичних сестер через систему підвищення кваліфікації та післядипломної освіти;
- участь у розробці тестів, навчальних планів і програм;
- залучення членів Асоціації до наукових досліджень з проблем медсестринства;
захист професійних інтересів і юридичних прав медичних сестер;
сприяння у створенні відділень асоціацій в областях України;
- розвиток міжнародного співробітництва у медсестринській справі з іншими країнами світу.
Відповідно до основних напрямів своєї діяльності, вперше в історії розвитку медсестринської освіти представники Асоціації медичних сестер України постійно залучаються до складу робочих груп Міністерства охорони здоров'я України з питань реформування медсестринської освіти, атестації середнього медичного персоналу.
Приєднання України до Болонського процесу у 2005 p., основна мета якого - створення єдиного європейського наукового освітнього простору, визначили мету реформування медичної освіти на найближчий час. Основні завдання та принципи Болонської декларації (введення двоциклового навчання; розробка єдиної системи залікових одиниць, запровадження кредитно -модульної системи; формування системи контролю якості освіти; розширення мобільності студентів і викладачів; забезпечення конкурентоздатності фахівців у будь - якій країні Європи; розширення європейського простору вищої освіти) були покладені в основу "Програми розвитку медсестринства в Україні на 2005-2010 роки".
Програма створена відповідно до Концепції розвитку охорони здоров'я населення України, затвердженої Указом Президента України від 7 грудня 2000 року № 1313/2000 "Про Концепцію розвитку охорони здоров'я населення України", яка передбачає реалізацію інноваційної і кадрової політики у системі охорони здоров'я: "удосконалення системи підготовки медичних сестер, розроблення та реалізація програми розвитку сестринства, розширення функцій медичних сестер відповідно до світового досвіду, що знизить потребу в лікарях у державі".
Метою Програми розвитку медсестринства України є формування умов для підвищення ефективності і значимості середнього медичного персоналу в наданні медичної допомоги всім верствам населення, які її потребують.
Для досягнення цієї мети пропонується реалізація цілого ряду заходів, а
саме:
- здійснення основних напрямків кадрової політики в розвитку медсестринства;
- розвиток системи підготовки і післядипломної освіти медичних сестер;
- вирішення питань щодо нормативно-правового забезпечення діяльності медичних сестер;
- інформаційне забезпечення в управлінні діяльністю медичних сестер;
- забезпечення розвитку професійних сестринських об'єднань та асоціацій;
- розвиток міжнародного співробітництва в медсестринстві.
Для досягнення цієї мети пропонується реалізація цілого ряду заходів, а
саме:
І. Удосконалення підготовки молодших медичних (фармацевтичних) спеціалістів і бакалаврів медицини та необхідність приведення її у відповідність до основних принципів Болонської декларації. З цією метою проводиться державна діагностична оцінка якості підготовки випускників зі спеціальності "Сестринська справа", Міністерством охорони здоров'я України разом з Центром тестування розпочата робота по створенню і впровадженню інтегрованих ліцензійних іспитів, метою яких є:
1) визначення загального рейтингу підготовки випускників за спеціальністю "Сестринська справа" (рівень молодшого спеціаліста);
2) проведення рейтингової оцінки стану підготовки випускників зі спеціальності "Сестринська справа" з окремих напрямів:
основи сестринської справи;
медсестринство в терапії;
медсестринство в хірургії;
медсестринство в акушерстві та гінекології;
медсестринство в педіатрії;
невідкладні стани.
3) надання можливості кожному вищому медичному навчальному закладу провести аналіз стану підготовки фахівців зі спеціальності "Сестринська справа" та здійснштГнеобхідні заходи щодо його удосконалення.
Запровадженню ліцензійних інтегрованих іспитів передувало проведення міністерських контрольних робіт з спеціальності "Сестринська справа", що проводилися в 14 медичних училищах і коледжах.
Центром тестування, створеному при МОЗ України, разом з медичними училищами і коледжами розроблено структуру змісту ліцензійного інтегрованого екзамену - "Крок М - Сестринська справа" (150 тестових завдань), яка містить складові:
основи сестринської справи - 20%
медсестринство в терапії - 16%
медсестринство в хірургії - 16%
медсестринство в акушерстві та гінекології - 12%
медсестринство в педіатрії - 16%
невідкладні стани - 20%.
Міністерством охорони здоров'я України проведена відповідна робота по створенню тестових завдань з спеціальності "Сестринської справи" та їх відкритості для всіх вищих медичних навчальних закладів. Проведення порівняльної характеристики результатів державних випускних ліцензійних інтегрованих екзаменів показує, що останні потребують подальшого удосконалення щодо структури тестових завдань, їх змісту та порядку проведення.
Запровадження державної діагностичної оцінки якості підготовки фахівців з спеціальності "Сестринська справа" дозволяє Міністерству охорони здоров'я України:
- здійснювати контроль за підготовкою майбутніх медичних сестер;
- виявляти проблемні питання якості навчального процесу з окремих напрямів медсестринської освіти;
- приймати відповідні рішення та здійснювати разом з конкретним навчальним закладом певні заходи щодо покращення підготовки фахівців з спеціальності "Сестринська справа".
Отриманий досвід в запровадженні ліцензійних інтегрованих екзаменів з спеціальності "Сестринська справа" (рівень молодшого спеціаліста) підтверджує необхідність його проведення на випускному курсі медичних сестер-бакалаврів та доцільність розробки тестових завдань і їх використання на заключних етапах - проведення іспитів на циклах підвищення кваліфікації та при атестації медичних сестер на відповідну кваліфікаційну категорію.
II. Підвищення кваліфікації молодших медичних (фармацевтичних) спеціалістів, підготовка медичних сестер загальної практики сімейної медицини.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20.06.2000 р. № 989 "Про комплексні заходи щодо впровадження сімейної медицини в систему охорони здоров'я" та наказу Міністерства охорони здоров'я України від
23.02.2001 р. № 72 "Про затвердження окремих документів з питань сімейної медицини" затверджено Положення про медичну сестру загальної практики сімейної медицини та її кваліфікаційну характеристику.
III. Сприяння розвитку професійних громадських об'єднань середнього медичного персоналу.
Демократизація суспільних відносин, як результат розвитку суверенної України значною мірою визначає участь фахівців сестринської справи у розвитку власної професії. В економічно розвинутих країнах медичні сестри відіграють роль не тільки у якості робочої сили, але і є рівноправними учасниками процесу управління розвитком своєї професії, тобто фаховою освітою і практикою, підвищенням професійного рівня та інше.
Законодавчими актами України передбачена підтримка щодо створення громадських об'єднань, в тому числі і за професійною ознакою. Соціальна актуальність таких об'єднань - незаперечна - один із пріоритетних напрямів держави. Законодавчими документами стимулюється розвиток таких об'єднань, у тому числі для вирішення нагальних завдань галузі охорони здоров'я населення та реформування системи медичної допомоги (Указ Президента України "Концепція розвитку охорони здоров'я населення України" від 07.12.2000 р. № 1313/2000; Постанова Кабінету Міністрів України № 14 від
10.01.2002 р. "Про затвердження Міжгалузевої комплексної програми "Здоров'я нації" на 2002-2011 роки"; Постанова Кабінету Міністрів України "Назустріч людям" від 04.02.2005 року № 115).
IV. Розвиток лідерства в сестринській справі.
Починаючи з 1995 року Міністерством охорони здоров'я України реалізовується політика щодо залучення медичних сестер, особливо головних і старших до участі в плануванні та проведенні організаційних заходів з питань розвитку медсестринства. В організаційних заходах, які проводяться Міністерством охорони здоров'я України медичні сестри беруть активну участь. Особливо це стосується основних організаційних заходів щодо розвитку медсестринства України:
Перша Національна конференція з питань розвитку медсестринства України (м. Чернівці, 1995 p.);
Перший Всеукраїнський з'їзд молодших медичних і фармацевтичних спеціалістів (м. Чернівці, 1999 p.);
проведення наради головних медичних сестер обласних клінічних лікарень (м. Одеса, 2000 р.)
щорічні національні науково-методичні конференції, присвячені Міжнародному дню медичної сестри (12 травня в День народження всесвітньо-відомої медичної сестри Флоренс Найтінгейл).
щорічні всеукраїнські конкурси фахової майстерності студентів зі спеціальності "Сестринська справа" \
Враховуючи необхідність фахової підготовки медичних сестер з питань лідерства, Міністерство охорони здоров'я при розробці нового навчального плану бакалаврського рівня затвердило нову навчальну дисципліну "Лідерство в медсестринстві".
На виконання Мюнхенської Декларації, прийнятої на Другій конференції ВООЗ на рівні міністрів, відбулися кадрові призначення відповідно до наказу від 14.08.200 р. № 231 "Про призначення головного позаштатного спеціаліста по роботі з середнім молодшим персоналом МОЗ України".
V. Розвиток міжнародного співробітництва в медсестринстві.
Особлива роль у підготовці сестринських високопрофесійних кадрів відводилась навчальним закладам. На базах потужних вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів з метою подальшого удосконалення системи сестринської освіти України, підвищення якості підготовки спеціалістів були створені опорні циклові комісії згідно наказу МОЗ України № 100 від 13. 04. 07р. «Про затвердження Положення про опорні циклові комісії вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації МОЗ України та їх переліку». Закладами нового типу стали інститути медсестринства, в яких передбачалось запровадження, відповідно до Європейських і світових стандартів, ступеневої сестринської освіти - від ліцензованої медсестри до бакалавра та магістра зі спеціальності "Сестринська справа".
Відповідно до Концепції розвитку вищої медичної освіти (наказ МОЗ та АМН України від 12. 09. 2008 p. No 522 / 51) і Програми розвитку медсестринства України на 2005-2010 pp. (наказ МОЗ від 8. 11. 2005 p. No 585) єдиний в Україні навчальний заклад нового типу - Житомирський інститут медсестринства - дав змогу перейти від медичної моделі підготовки спеціалістів до ступеневої медсестринської та привести її до рівня міжнародних стандартів. У 2008 році вперше в історії держави три навчальні заклади -Житомирський інститут медсестринства, Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського, Буковинський державний медичний університет здійснили набір студентів до магістратури з медсестринства.
Так було реалізоване одне з основних завдань, яке ставило Міністерство охорони здоров'я України у Програмі розвитку медсестринства України на 2005-2010 pp., яка передбачала реалізацію інноваційної і кадрової політики у системі охорони здоров'я, удосконалення системи підготовки медичних сестер, розроблення та реалізацію програми розвитку медсестринства, розширення функцій медичних сестер відповідно до світового досвіду, забезпечення розвитку ступеневої медсестринської освіти в Україні.
За ініціативою МОЗ України розроблено стандарт освіти - магістратура за спеціальністю "Сестринська справа" та внесено зміни і доповнення до постанови Кабінету Міністрів України від 24 травня 1997 року No 507 " Про перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо - кваліфікаційними рівнями"; створено Координаційну Раду з питань розвитку медсестринства України; забезпечено розвиток мережі вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів з реорганізацією найбільш потужних медичних училищ у медичні коледжі; продовжена та удосконалена система державної діагностичної оцінки якості підготовки фахівців зі спеціальності" Сестринська справа"; відкрита дистанційна форма навчання - бакалавр за спеціальністю "Сестринська справа" для практикуючих медичних сестер (рівень молодшого спеціаліста).
Покращенню підготовки сприяло відкриття у вищих медичних навчальних закладах І - II рівнів акредитації відділень підвищення кваліфікації молодших медичних спеціалістів; створення в регіонах хоспісів та відділень сестринського догляду; введення в лікувально - профілактичних закладах нових посад заступника головного лікаря з медсестринства та медичної сестри -координатора; створення відповідно до вимог загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, засад доказової медицини вперше в Україні уніфікованих протоколів діяльності медичної сестри, фельдшера, акушерки (наказ МОЗ України від 01.06.2013 № 460 «Про затвердження протоколів медичної сестри (фельдшера, акушерки) з догляду за пацієнтом та виконання основних медичних процедур та маніпуляцій»); проведення та удосконалення Всеукраїнських конкурсів фахової майстерності серед випускників ВМНЗ І - II рівнів акредитації за спеціальністю "Сестринська справа"; започаткування та проведення Всеукраїнських конкурсів професійної майстерності медичних сестер (рівень молодшого спеціаліста); проведення нарад, конференцій, конгресів з питань покращення медсестринської освіти та розвитку медсестринства України; забезпечення підтримки та співпраці з Асоціацією медичних сестер України, з обласними її осередками.
Відповідно до вимог міжнародних стандартів, на виконання наказу Міністерства охорони здоров'я України від 08. 11. 2005 p. No 585 " Про затвердження Програми розвитку медсестринства України на 2006 - 2010 pp." та з метою удосконалення системи безперервного навчання середнього медичного персоналу, покращення надання медичної допомоги населенню в Україні запроваджена ступенева медсестринська освіта. Ступенева освіта медичних сестер в Україні: І рівень - Дипломована медична сестра - 3 роки навчання (на базі повної середньої освіти); Дипломована медична сестра - 4 роки навчання (на базі базової середньої освіти); II рівень - Медична сестра (бакалавр) - 1 рік навчання (денна форма - навчання дипломованої медичної сестри, після закінчення медичного училища); III рівень - Медична сестра (магістр) - 2 роки навчання (навчання у вищих медичних навчальних закладах IV рівня акредитації та інститутах медсестринства). Розроблений стандарт освіти - магістратура зі спеціальності "Сестринська справа" - дав можливість внести зміни і доповнення до Постанови Кабінету Міністрів України від 24 травня 1997 року № 507, згідно з якими запровадження магістратури з медсестринства надає медичним сестрам можливість отримувати повну вищу медсестринську освіту медсестри - педагога, медсестри - керівника високого рангу, медсестри - науковця. Наказом Міністерства освіти і науки України від 26. 11. 2007 р. № 1033 "Про затвердження Змін до Переліку напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо кваліфікаційними рівнями"
(зареєстрований Міністерством юстиції України 28.11.2007 р. За № 1322 / 14589), внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 24 травня 1997 року № 507 і введений у дію освітньо - кваліфікаційний рівень 8.110102 "Сестринська справа", кваліфікація "науковий співробітник" (сестринська справа, акушерство), напрям підготовки 1101" Медицина".
Реформа медсестринської освіти в Україні орієнтує на пошук відповіді на головні запитання: якого фахівця потребує ринок праці і яких професійних якостей має набути фахівець під час професійної підготовки. Гарантом розвитку професійної компетентності майбутніх медичних сестер у сучасному освітньому процесі є галузеві стандарти освіти (освітньо - кваліфікаційна характеристики, освітньо - професійні програми), які встановлюють вимоги до рівня підготовленості випускників вищих медичних навчальних закладів. Перелік правових документів, розроблений і затверджений Міністерством освіти і науки України та Міністерством охорони здоров'я України, визначив єдиний підхід до підготовки спеціалістів з медсестринства, підтвердив академічну свободу, демократизм, гуманізм освіти, а також забезпечив умови входження в міжнародний освітній простір.
Освітньо - кваліфікаційна характеристика випускника вищого навчального закладу І - II рівнів акредитації узагальнює зміст освіти, визначає-місце фахівця в структурі системи охорони здоров'я і вимоги до професійної компетентності. Освітньо - професійні програми підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації фахівців розробляються МОЗ України і затверджуються МОНМС України у встановленому порядку. Програми встановлюють: вимоги до змісту, обсягу та рівня освітньої і професійної підготовки фахівця; рекомендований перелік навчальних дисциплін.
Зусилля провідних спеціалістів МОЗ України у справі модернізації сестринської освіти, дієва підтримка усіх, хто має безпосереднє відношення до підготовки сестринського персоналу - адміністрацій та викладачів ВМНЗ, дали можливість системі медсестринської освіти України перейти до стану структурного реформування у напрямі її адаптування до загальноєвропейської. Зміни стосувались перегляду структури освітньо - кваліфікаційних рівнів, запровадження кредитно - модульної форми навчання, підвищення якості освіти та її відповідності європейським нормам на основі нових державних стандартів освіти, створення дієвої системи отримання освіти протягом усього життя.
Отже, за роки незалежності процес реформування медсестринства, втілившись у певні позитивні результати, триває. В нашому суспільстві змінено усталені стереотипні уявлення про роль медсестри у комплексі лікувально -діагностичних, профілактичних, реабілітаційних та медико - соціальних заходів; переосмислюється практична роль медсестри - лідера (бакалавра, магістра), інший вигляд має колегіальна узгодженість у роботі таких фахівців, стандарти їхньої професійної поведінки, її обсяги і методи; виникло нове психологічне підґрунтя професійних ролей медсестер різного рівня освіти.
Та одночасно процес реформування медсестринької галузі актуалізував низку невирішених проблем, найгострішою з яких є перспектива вивчення шляхів подальшої оптимізації підготовки медсестринських кадрів у державі: - створення системи підготовки науково - педагогічних кадрів із медсестринства (магістратура та докторантура); - розробка системи управління якістю освіти у кожному ВМНЗ, здійснення моніторингу професійної компетентності педагогічних працівників - навчального процесу необхідними кадровими, матеріально - технічними, інформаційними ресурсами, активне впровадження сучасних інформаційних та інноваційних освітніх технологій; - запровадження Всеукраїнського реєстру медсестер та науково - педагогічних кадрів з медсестринства; — затвердження наукової спеціальності "Медсестринство" та створення спеціалізованої вченої ради по захисту дисертацій за науковою спеціальністю "Медсестринство"; запровадження аспірантури та
докторантури за науковою спеціальністю "Медсестринство".
Запитання і завдання:
1. В чому полягає сучасне трактування ВООЗ сестринської справи?
2. Вплив яких чинників викликав необхідність перегляду ролі і місця сестринської справи у зв'язку з реформуванням системи охорони здоров'я?
В чому полягає принципова різниця систем підготовки сестринських кадрів України з іншими країнами?
Які освітньо - професійні програми та навчальні плани підготовки медичних сестер було розроблено згідно Закону України "Про освіту"?
Що сприяло реформуванню сестринської освіти в Україні?
Які мета діяльності та основні завдання Асоціації медичних сестер України?
Які завдання "Програми розвитку медсестринства в Україні на 2005-2010 роки?
8. В чому полягала реалізація інноваційної і кадрової політики у системі охорони здоров'я, удосконалення системи підготовки медичних сестер?
9. В чому полягає ступенева медсестринська освіта?
