- •Історія медицини та медсестринства Навчальний посібник для студентів вищих медичних та фармацевтичних навчальних закладів і – ііі рівнів акредитації
- •1. Зародження медицини. Медицина первісного суспільства
- •Ілюстрації до розділу і
- •Розділ 2
- •2.1. Розвиток медицини в Стародавньому Єгипті
- •2.2. Медицина народів Месопотамії
- •2.3. Медицина Стародавньої Індії
- •2.4. Медицина Китаю
- •2.5. Медицина Стародавньої Греції
- •2.6. Медицина в Стародавньому Римі
- •Ілюстрації до розділу іі
- •Розділ 3. Медицина середньовіччя
- •3.1 Розвиток медицини у Візантії.
- •3.2Медицина Азії, Близького Сходу і Тибету.
- •Медицина в Середньовічній Європі.
- •3.4 Медицина епохи Відродження.
- •4.1 Медичні знання перших цивілізацій на території України.
- •4.2 Лікування та гігієна у слов'янських племен
- •4.3 Монастирська медицина Київської Русі
- •4.4 Відомі лікарі княжої доби
- •4.5 Світська медицина у Київській Русі
- •5.1. Центри формування медичної культури — Замойська академія, Острозька школа. Георгій Дрогобич - перший дипломований доктор медицини.
- •5.2. Внесок Києво-Могилянської академії та Петра Могили у розвиток науки, культури, медицини
- •5.3. Цехова медицина.
- •5.4. Братства та їхня роль в організації медичної допомоги.
- •5.5. Медична допомога в козацькому війську, організація шпиталів у Запорізькій Січі.
- •5.6. Боротьба з епідеміями інфекційних захворювань.
- •6.1. Медична наука в Європі. Лейденська школа. Ятрохіміки. Герман Бургав
- •6.2. Розвиток теоретичної та клінічної медицини в Англії.
- •6.3. Медицина в Німеччині. Протистояння поглядів Шталя та Гофмана
- •6.4. Медицина в Швейцарії. Внесок а. Галлера
- •6.5. Заснування Паризької хірургічної академії. Лікарі-матеріалісти.
- •6.6. Італійська медична школа
- •6.7. Медицина в Московській державі. Госпітальні медичні школи.
- •6.8. Розвиток медицини в Західній Україні. Андрей Крупинський.
- •6.9. Розвиток медицини в Східній (Великій) Україні.
- •7.2. Клінічна медицина. Винайдення знеболювальних речовин. Хірургія
- •7.3. Розвиток вітчизняної фізіології, мікробіології, гістології, гігієнічних наук
- •7.4. Медсестринство в Європі та сша. Флоренс Найтінгейл
- •7.6. Розвиток медицини та сестринської справи на українських землях
- •7.7. Земська медицина. Видатні лікарі
- •Запитання і завдання
- •7.9. Охорона здоров'я в Україні від Лютневої революції та Жовтневого перевороту 1917 р. В Росії до другої половини 1920 р.
- •Організація охорони здоров’я та сестринської справи в срср.
- •8.2. Основні напрями розвитку вітчизняної морфології, фізіології та патологічної фізіології, медичної генетики.
- •8.3. Дослідження вітчизняних мікробіологів, епідеміологів , гігієністів.
- •8.4. Діяльність видатних представників теоретичної та клінічної медицини.
- •8.5. Розвиток медсестринства в урср у складі срср
- •8.6. Прогрес сестринської справи та медсестринської освіти в країнах світу
- •9 Розділ. Розвиток медицини і медсестринства в незалежній Украіні.
- •9.1. Основні напрями розвитку медичної науки в незалежній Україні, створення вітчизняної Академії медичних наук.
- •9.2. Реформування медичної галузі в незалежній Україні
- •9.3. Реформування сестринської справи та медсестринської освіти. Перспективи вищої медсестринської освіти в Україні.
- •9.4. Створення паліативної і хоспісної допомоги на сучасному етапі в Україні.
- •9.5 Участь України в міжнародному співробітництві з питань удосконалення сестринської справи та медсестринської освіти.
- •Ілюстрації до розділу 9
- •Список літератури
Ілюстрації до розділу і
Малюнок
на скелі
Розділ 2
2.1. Розвиток медицини в Стародавньому Єгипті
На північному сході Африки коло Середземного моря, там, де тече річка Ніл, знаходилась одна з найдавніших країн стародавнього світу - Єгипет. Тут понад шість тисячоліть тому розцвіла одна з древніх цивілізацій світу.
Давньоєгипетська держава охоплює період з V тисячоліття до народження Христа і поділяється на такі періоди: архаїчний період (У-ІУ тис. до н. е.), Давнє царство (ІУ-ІП тис. до н. е.), Середнє царство (ІІ-ІП тис. до н. е.), Нове царство (від II тис. до н. е.).
Джерелами для вивчення медицини стародавніх єгиптян є археологічні матеріали (останки людей і тварин, велика кількість мумій), письмові пам'ятки папіруси, архітектурні пам'ятки з численними написами на них.
Вивчення давньоєгипетських текстів почалося порівняно недавно, після того, як французький учений Ж.Ф. Шампольйон розгадав таємницю єгипетського ієрогліфічного письма. Перше повідомлення про це було зроблено 27 вересня 1822 р. перед зборами вчених у Франції. Цей день вважається днем народження науки єгиптології. Відкриття Шампольойна було пов'язано з вивченням написів на Розетському камені, знайденому офіцером наполеонівської армії в 1799 р. під час риття окопів у місті Розетта в Єгипті. До розшифровки давньоєгипетського письма єдиними джерелами з історії Давнього Єгипту і його медицини були відомості грецького історика Геродота, єгипетського жреця Манефона, викладені давньогрецькою мовою, а також твори грецьких письменників Діодора, Полібія, Страбона, Плутарха та ін.
Численні давньоєгипетські тексти на стінах пірамід, гробниць і папірусних сувоїв залишалися для дослідників «німими».
Найдавніші медичні трактати до наших днів не збереглися і ми знаємо про них лише за свідченнями древніх істориків. Так, жрець Манефон повідомляє, що Атотіс (другий цар І династії) склав медичний папірус про будову тіла людини.
Про існування медичних трактатів у Давньому Єгипті говориться і в написі на стіні гробниці Уаш-Птаха — головного архітектора пануючої V династії Неферирка-Ра (XX ст. до н. е.). У цьому ж написі наводиться клінічна картина раптової смерті архітектора, що, за сучасними уявленнями, нагадує інфаркт міокарда або інсульт мозку.
Сьогодні відомі 10 основних папірусів, цілком або частково присвячених лікуванню. Усі вони є списками з більш ранніх трактатів. Найдавніший медичний папірус, який дійшов до нас, датується приблизно 1800 р. до н. е. Один його розділ присвячений веденню пологів, а інший — лікуванню тварин. У той самий час були складені IV і V папіруси з Ромессеума, у яких описані прийоми магічного лікування. Найбільш повні свідчення про медицину Давнього Єгипту дають два папіруси, датовані приблизно 1550 р. до н. е., — великий медичний папірус Г. Еберса і папірус з хірургії Е. Сміта. Обидва папіруси, очевидно, написані однією особою і є копіями більш древнього трактату.
Одним з найдавніших папірусів медичного змісту, який зберігся до нашого часу відомий в історії медицини під назвою Кахунського (від м.Кахун 2200-2100 чи 1850р.р. до н.е.), який дає відомості про знання древніх єгиптян у галузі акушерства та гінекології. У цьому папірусі описані причини маткових кровотеч і лікувальні засоби при них, а також порушення менструального циклу, деяких запальних захворювань жіночих статевих органів і молочних залоз. У папірусі міститься ряд раціональних рекомендацій для жінок, зокрема при розладах менструації, засоби від безплідності, для посилення перейм під час пологів, для збільшення кількості молока.
З відомих папірусів медичного змісту найважливішим є папірус Еберса, знайдений у 1873р. в Фівах, який вважають медичною енциклопедією давніх єгиптян. Невідомий автор папірусу починає його так: «Я прийшов з міста Сонця, де мудрі вчителі навчали мене секретів. Я походжу з Саїса до матері -бо-піні навчали і допомагали. Бог То дав мені слово виганяти недуги всіх богів і смертельні страждання людського роду». У ньому міститься понад 900 виписів ліків для лікування хвороб шлунково-кишкового тракту, дихальної і серцево-судинної систем, порушень слуху і зору, різного роду інфекційних процесів і глистових інвазій. Папірус склеєний зі 108 аркушів і має довжину 20,5 м.
До складу давніх ліків, згідно з папірусом, входили рослини (цибуля, гранат, алоє, виноград, фініки, снодійний мак, лотос, папірус), мінеральні речовини (сірка, сурма, залізо, свинець, алебастр, сода, глина, селітра), а також частини тіл різних тварин. Ось приклад припису сечогінного засобу: пшеничної крупи - 1/8, плодів шед - 1/8, охри - 1/32, води - 5 частин. Готувати ліки рекомендувалося вночі та пити чотири дні.
Папірус Еберса має важливий теоретичний розділ, в якому аналізується роль серця в житті людини: «Початок таємниць лікаря - знання ходу серця, від якого йдуть судини до всіх членів, бо всякий лікар, усякий жрець богині Сохмет, усякий заклинатель, торкаючись голови, потилиці, рук, долоні, ніг - скрізь торкається серця: від нього йдуть судини до кожного члена...». Давнім єгиптянам більше чотирьох тисячоліть тому була відома діагностика хвороб за пульсом.
Високого розвитку досягла і хірургія. У папірусі Сміта описано ряд хірургічних операцій, а також 48 видів травм, при описах яких даються рекомендації лікувального змісту та прогноз. Давньоєгипетські лікарі використовували для лікування переломів засоби подібні до сучасних шин, лонгеток і навіть гіпсових пов'язок. Відомо, що єгипетські хірурги здійснювали ампутацію кінцівок, трепанацію черепа, видалення катаракти, операції на хребті, органах слуху і т.д. Для проведення оперативних втручань використовувались металеві хірургічні інструменти подібні до сучасних ? ланцети, пінцети, ножі, ножиці і т.д. При операціях використовували знеболювальні засоби. Усі поранення ділилися за прогнозом на виліковні, сумнівні та безнадійні. Етика того часу вимагала відкритого повідомлення пацієнту передбачуваного результату лікування однією з трьох фраз: "Це хвороба, яку я можу вилікувати"; "Це хвороба, яку я, можливо, зможу вилікувати"; "Це хвороба, яку я не зможу вилікувати".
Арсенал лікарських засобів, який використовували в Стародавньому Єгипті, був надзвичайно різноманітний: препарати з маку касії (дикої кориці), ялівця, граната, акації, насіння льону, кропу, тмину, часник, полин, лотос, калина, а також оцет, вино, дріжджі, скипидар, касторкова олія, кедрова олія, белена, стрихнін. Із мінеральних речовин використовували сірку, селітру, мідний купорос, різні солі, малахіт, мікродози міді, порошок алабастри вугілля. Із засобів тваринного походження для лікування призначали жіноче молоко і молоко кіз, бичачу і риб'ячу жовч, мед, жири, мозок, печінку, кров різних тварин.
Були поширенні різні лікарські форми: припарки, примочки, пластирі, промивання, мазі, відвари, таблетки чи порошки, пілюлі.
Єгипетські лікарі рекомендували для проведення «очисних» процедур із метою запобігання і лікування захворювань кожні три дні приймати блювотні засоби і промивати кишківник, також призначали клізми, послаблювальні, сечогінні, блювотні та потогінні засоби, кровопускання, масажі.
Звичай бальзамування трупів сприяв накопиченню анатомічних знань. Центральним органам лікарі вважали мозок і знали, що зміни в ньому позначаються на всьому організмі. Вони розрізняли артерії, вени, нерви, вважали, що по артеріях розноситься повітря - пневма, яка через легені і серце вступає в обмін з кров'ю, а кров тече лише по венах, і тому від нормального взаємообміну між пневмою і кров'ю залежить здоров'я людини. Хвороба є наслідком «поганої крові», «загнилої пневми». Причину хвороби рідко пояснювали карою богів, такою причиною найчастіше вважали помсту, обмову ворога, вселення демона, злих духів померлих. Для їх вигнання використовувалися як лікарські засоби, так і різні магічні заходи. Вважали, що погані запахи і гірка їжа відлякують злих духів. Тому до складу ритуальних сумішей при магічних процедурах додавали такі екзотичні продукти як частини хвостів мишей, виділення з вух свиней, кал і сечу тварин.
Богом медицини в Стародавньому Єгипті вважався Анубіс, якого зображали людиною з головою шакала. Основоположником медицини називали відомого лікаря Імготепа, який жив у період Давнього царства. Наступні покоління обожнювали його і вважали патроном лікарів. На честь Імготепа було побудовано храми у Фінах, Саїсі та інших містах, де існували школи для підготовки лікарів. При храмі богині Ізіди-Нейтх в Саїсі була спеціальна школа повитух. Очолювали медичну службу в Єгипті жерці, але серед лікарів було багато цивільних осіб і навіть рабів.
Лікарська діяльність у Стародавньому Єгипті підкорялася суворим моральним нормам, дотримуючись їх, лікар нічим не ризикував навіть при невдалому результаті лікування. Проте порушення правил жорстоко каралося аж до страти. Кожний єгипетський лікар належав до певної колегії жерців. Хворі зверталися не безпосередньо до лікаря, а в храм, де їм рекомендували відповідного лікаря. Гонорар за лікування виплачувався храму, котрий утримував лікаря.
Підготовка молодих лікарів, передача їм необхідних медичних знань в Єгипті була безпосередньо пов'язана із загальною освітою - підготовкою переписувачів при храмах.
В епоху Древнього царства існували медичні школи «Будинки життя». Медичну підготовку здійснювали також у школах і храмах міст Геліополь, Саіса, Меморіка, Фів, де навчали також математики, архітектури.
На кінець існування Стародавнього Єгипту - у період Нового царства - кожного лікаря було віднесено до певної колегії жерців. Хворі зверталися до храму, де їм залежно від їхньої хвороби виділяли лікаря.
Лікарське мистецтво в Стародавньому Єгипті було розділене таким чином, що у єгиптян багато різних лікарів: одні лікують очі, другі - голову, треті - зуби, четверті - шлунок, п'яті - внутрішні хвороби. Про високий рівень медицини свідчить і те, що правителі багатьох країн запрошували на службу до двору єгипетських лікарів.
Велику роль у нагромадженні відомостей медичного змісту належить військовим лікарям, які супроводжували єгипетське військо в походах, зокрема в галузі лікування ран, переломів та інших травм. На гробницях Древнього царства збереглись зображення операції на кінцівках. Про високий рівень розвитку хірургії у стародавніх єгиптян - дізнаємося з писемних джерел. Постійні війни, повстання, на які багата історія Єгипту з його необмеженою владою фараонів, експлуатація і гноблення рабів, напади навколишніх народів — все це змушувало приділяти велику увагу військовій справі, зокрема медичній службі у війську.
Давні єгиптяни надавали великог значення дотриманню гігієнічних правил. Релігійні закони приписували помірність в їжі й охайність у побуті. Описуючи звичаї єгиптян V ст. до н. е., Геродот свідчить: "Єгиптяни п'ють лише з мідних посудин, які чистять щодня. Плаття носять полотняне, завжди свіжовимите, і це складає для них предмет великої турботи. Обрізують волосся і носять перуки, щоб уникнути вошей... заради чистоти, вважаючи за краще бути охайними, ніж красивими".
У гігієнічних приписах було багато раціонального: рекомендувалось рано вставати, щоденно займатись гімнастикою і обтирати тіло холодною водою. Заохочувалось заняття спортом (плаванням, стрільбою з лука, метанням списа), гімнастика і деякі види спорту входили в ряд обов'язкових занять в усіх древньоєгипетських школах. Особлива увага приділялась особистій гігієні. У містах, де проживала знать, були водогони, каналізація, басейни.
Із III ст. до н.е. після походів Олександра Македонського перевагу в медичній справі, як і в усьому культурному житті, мають греки, які багато наукових знань, зокрема і в медицині, запозичили у єгиптян. У 30-х роках до н.е. Єгипет завоювали римляни і він втратив свою політичну самостійність.
Вивчення історії розвитку єгипетської медицини має актуальне значення і в наш час. її здобутки були використані не тільки греками, але й багатьма народами світу і склали базу для формування сучасної медицини.
Запитання і завдання
1. Назвіть основні періоди в історії Стародавнього Єгипту?
2. За допомогою яких джерел вивчають історію медицини давньоєгипетської держави?
3. Який найважливіший папірус вважають медичною енциклопедією давніх єгиптян. Схарактеризуйте його.
Розкажіть про досягнення хірургії в Стародавньому Єгипті.
Які лікарські засоби та лікарські форми використовували єгипетські лікарі?
Що сприяло накопиченню анатомічних знань у єгиптян?
Розкажіть, як здійснювалася підготовка лікарів в Стародавньому Єгипті.
Яких гігієнічних правил дотримувалось населення?
Яке історичне значення давньоєгипетської медицини?
