Федеральне агентство з освіти

ГОУВПО «Хакаський державний університет ім. Катанова ».

МПСІ

Кафедра психології

020400 - Психологія

Курсова робота з дисципліни

«Консультативна психологія»

Особливості девіантної поведінки підлітків, які виховуються у притулку

Виконала

5 курсу

група П - 03

Овчаренко Т.В.

Перевірила:

Мінусинськ 2008

Зміст

Введення

Глава1. Особливості девіантної поведінки

1.1 Поняття девіантної поведінки

1.2 Класифікація типів девіантної поведінки

1.3 Причини і фактори девіантної поведінки

1.4 Психологічні особливості підлітків, які виховуються в

притулку

Глава 2. Дослідження критеріїв схильності до девіантної поведінки у

підлітків, які виховуються у притулку

2.1 Програма дослідження

2.2 Виявлення критерій схильностей до девіантної поведінки у

підлітків, які виховуються у притулку

2.3 Порівняльна характеристика результатів діагностики схильності до девіантної поведінки у підлітків, які виховуються у притулку

Висновок

Список літератури

Програми

Введення

Актуальність дослідження:

Зміни, що відбуваються сьогодні в нашому суспільстві, висунули цілий ряд проблем, однією з яких є проблема виховання важкого дитини. Актуальність її полягає в тому, що з кожним роком відзначається зростання дитячої злочинності, наркоманії, простежується тенденція до збільшення числа дітей з девіантною поведінкою. Причини відхилень у поведінці дитини виникають як результат політичної, соціально-економічної та екологічної нестабільності суспільства, посилення впливу псевдокультури, змін у змісті ціннісних орієнтацій молоді, несприятливих сімейно-побутових відносин, відсутність контролю за поведінкою, надмірну зайнятість батьків, епідемій розлучень. Все це підриває дитину в собі, його здатність до саморегуляції, самоствердження в життєвоважливих ситуаціях з'являється почуття самотності та незахищеності.

Об'єктом дослідження є підлітки, що виховуються в притулку.

Предметом дослідження є девіантна поведінка.

Мета дослідження:

Виявити відмінність схильностей до девіантної поведінки у підлітків, які виховуються в притулку.

Завдання:

1. Проаналізувати літературні джерела з проблеми дослідження.

2. Виявити підлітків, які виховуються в притулку.

3. Виявити показники схильностей до девіантної поведінки у хлопчиків, які виховуються в притулку.

4. Виявити показники схильностей до девіантної поведінки у дівчаток, які виховуються в притулку.

5. Порівняти показники схильностей до девіантної поведінки у хлопчиків і дівчаток, які виховуються в притулку.

6. Інтерпретувати отримані результати і сформулювати висновки.

Гіпотеза дослідження:

Припустимо, що не існує відмінностей у схильності до девіантної поведінки у підлітків, що відрізняються за статевою ознакою, які виховуються в притулку.

Методи дослідження:

1. Вивчення літературних джерел.

2. Психодіагностичні методи: «Опитувальник Шмішека», «Визначення схильностей до відхиляється» (А. Н. Орел).

3. Методи математичної обробки: критерій U - кутове перетворення Фішера.

Глава 1. Особливості девіантної поведінки

1. Поняття девіантної поведінки

Важкі діти: що стоїть за цим всім відомим і, на жаль, давно звичним терміном? Для міліціонера - це хуліган, для вчителя - «неформальний лідер», який надає несприятливий вплив на однокласників, для вихователя дитячого садка - галасливий, рухливий, некерований дитина. А для батьків? У кожній сім'ї свої важкі діти і свої проблеми. Ті відхилення в поведінці, які в одній сім'ї вважаються проблемою, в іншій - природна норма життя. Так хто ж все-таки важкі діти? [2]

Важкі діти - це ті, чия поведінка відхиляється від прийнятих у суспільстві стандартів і норм. М. Раттер вважає, що психологічні труднощі, а також тимчасові емоційні розлади і порушення поведінки досить часто зустрічається у більшості дітей. Це - невід'ємна частина процесу розвитку. Як вітчизняні, так і зарубіжні психологи та соціологи відзначають зростання кількості дітей групи ризику. Наприклад, голландський дослідник М. де Вінтер говорить про те, що з 1970-х до 1990-х рр.. кількість дітей цієї групи росло неухильно і зараз вони становлять 20% від загальної кількості підлітків та молоді віком до 18 років (мова йде про підлітків з нормальною психікою). Та ж тенденція виявляється і в інших розвинених країнах. Суспільство, і перш за все вчителі та батьки витрачають колосальні зусилля на подолання цих відхилень [17].

Вчені та практики до групи важких дітей відносять дітей різних категорій. Це і діти з яскраво вираженими здібностями, яких зазвичай називають обдарованими, і діти, які мають різного роду проблеми: гіперактивного дитини теж можна вважати важким [23].

Представниками різного роду наук (медицини, психології, педагогіки) даються різні визначення поняття відхиляється від норми (девіантної) поведінки.

У педагогічній літературі під девіантною поведінкою розуміється відхилення від прийнятих в даному суспільстві, соціальному середовищі, найближчому оточенні, колективі соціально-моральних норм і цінностей, порушення процесу засвоєння і відтворення соціальних норм і культурних цінностей, а також саморозвитку та самореалізації в тому суспільстві, до якого людина належить [19].

У медичній літературі під девіантною поведінкою розуміється відхилення від прийнятих в даному суспільстві норм міжособистісних взаємин: дій, вчинків, висловлювань, скоєних як в рамках психічного здоров'я, так і в різних формах нервово-психічної патології, особливо прикордонного рівня.

У психологічній літературі девіантною називається поведінка, що відхиляється від соціально-психологічних і моральних норм, або як помилковий антигромадський зразок вирішення конфлікту, що виявляється в порушенні суспільно прийнятих норм, або в збиток, нанесений громадському благополуччю, оточуючим і собі. В якості додаткових ознак виділяються труднощі корекції поведінки і особлива необхідність в індивідуальному підході з боку вихователів та увагу однолітків.

Незважаючи на деякі відмінності, всі автори головним критерієм девіацій вважають порушення норм, прийнятих у даному суспільстві [9].