- •1.Поняття, предмет кримінального права України.
- •2.Завдання, функції та принципи кримінального права України.
- •4.Наука кримінального права
- •5.Поняття закону про кримінальну відповідальність
- •6.Структура кримінального кодексу України.Співвідношення Загальної та особливої частини кримінального права
- •7. Тлумачення кримінального закону.
- •8. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі та просторі
- •9.Поняття та ознаки кримінальної відповідальності.
- •11. Поняття злочину та його ознаки.
- •12. .Відмінність злочинів від інших правопорушень.
- •13. Поняття та ознаки малозначного діяння.
- •14. Класифікація злочинів.
- •15. .Поняття складу злочину, його структура та значення.
- •16.Елементи і ознаки складу злочину.
- •17..Види складів злочинів.
- •2. За характером структури складів, тобто за способом описування їх ознак безпосередньо в законі, усі вони можуть бути поділені на прості і складні.
- •18. Поняття кваліфікації злочину та її значення.
- •19.Поняття об'єкта злочину, його структура та значення.
- •1.Блага:
- •20. Предмет злочину.
- •21.Види об'єктів злочинів.
- •23. Суспільно-небезпечні діяння, поняття та ознаки.
- •24. Суспільно-небезпечні наслідки, поняття та види.
- •26. Спосіб, місце, час, знаряддя, засоби і обстановка вчинення злочину.
- •27.Поняття і види субєктів злочину
- •28.Поняття неосудності та її критерії
- •29.Обмежена осудність.
- •31. .Поняття і значення вини, її форми та види.
- •32 Умисел та його види.
- •34. Змішана форма вини.
- •35.Мотив і мета злочину
- •36. Помилка та її значення для кримінальної відповідальності.
- •37. Поняття і види стадій вчинення злочину.
- •38. Закінчений злочин.
- •39. Незакінчений злочин та його види.
- •40. Готування до злочину.
- •41. Замах на злочин.
- •42. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин
- •44. .Поняття і ознаки співучасті.
- •45. Види співучасників.
- •46. Форми співучасті.
- •47. Кримінальна відповідальність співучасників.
- •48. Причетність до злочину та її види.
- •49. Поняття та загальна характеристика множинності злочинів.
- •50. Поняття та види одиничного злочину.
- •51. Сукупність злочинів.
- •52. Повторність злочинів.
- •53. Рецидив злочинів.
- •54. Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння.
- •55. Поняття необхідної оборони, її відмінність від крайньої необхідності.
- •56. Фізичний або психічний примус як обставина, що виключає злочинність діння.
- •57. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації як обставина, що виключає злочинність діння.
- •58. Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності.
- •59. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв язку з дійовим каяттям.
- •60. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв язку з примиренням винного з потерпілим.
- •61. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв язку з передачею особи на поруки.
- •62. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв язку із зміною обстановки.
- •63. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв язку із закінченням строків давності.
- •64. Поняття покарання. Мета покарання.
- •65. Система покарань.
- •66. Основні покарання.
- •67. Додаткові покарання.
- •68. Покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові.
- •69. Принципи та загальні засади призначення покарання.
- •70. Обставини, що пом якшують та обтяжують покарання.
- •71. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті.
- •72. Призначення більш м якого покарання, ніж передбачено законом.
- •73. Призначення покарання за сукупністю злочинів.
- •74. Призначення покарання за сукупністю вироків.
- •75. Правила складання покарань.
- •76. Поняття звільнення від покарання та його види.
- •77. Звільнення від відбування покарання з випробуванням.
- •78. Умовно-дострокове звільення від відбування покарання.
- •79. Заміна невідбутої частини покарання більш м яким.
- •80. Звільнення від покарання за хворобою.
- •81. Звільнення від покарання у зв язку з амністією та помилуванням.
- •82. Поняття судимості.
- •83. Погашення судимості. Зняття судимості.
- •84. Поняття інших заходів кримінально-правового характеру.
- •85. Примусові заходи медичного характеру, примусове лікування.
- •86. Спеціальна конфіскація.
- •87. Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб.
- •88. Особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності.
- •89. Види покарань, які застосовуються до неповнолітнього, та особливості їх призначення.
- •90. Особливості звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування.
6.Структура кримінального кодексу України.Співвідношення Загальної та особливої частини кримінального права
Кожна частина Кримінального кодексу поділяється на розділи: у Загальній частині їх 15(норми,що встановлююють принципи і загальні положення крим.пр.,визначають його основні інститути), в Особливій – 20.(розділи систематизовані по групам споріднених суспільних відносин на які посягають відповідні злочини ,2 членна структура,поділені на розділи і статті) Кожен розділ має назву та об'єднує певну сукупність статей, які теж мають назви.
У свою чергу, майже кожна стаття складається з частин, якими є кожен окремий абзац статті. Деякі статті чи їх частини складаються з пунктів, які мають цифрові позначки
Деякі статті Кримінального кодексу мають специфічну структуру, оскільки в них передбачені примітки, які роз'яснюють певні терміни закону і теж можуть мати частини (абзаци)
Положення Загальної та Особливої частин Кримінального кодексу України перебувають у тісному взаємозв’язку. Зокрема, їх єдність зумовлюють наступні фактори:
1) норми Загальної та Особливої частин кримінального права виражені в одному й тому ж кримінальному законі – КК України;
2) Загальна й Особлива частини мають єдине завдання – протидія злочинності; у них відображена воля одного й того ж законодавця – вищого органу законодавчої влади України;
3) Загальна й Особлива частини виражають єдину кримінально-правову політику держави в боротьбі зі злочинністю, яка полягає в:
– посиленні відповідальності за тяжкі та особливо тяжкі злочини, застосуванні суворих заходів впливу до ociб, які вперто не бажають стати на шлях виправлення;
– пом’якшенні чи повному усуненні відповідальності за діяння, що не становлять великої суспільної небезпеки, широке застосування покарань, не пов’язаних із позбавленням волі за необережні злочини, до ociб, які вперше та випадково порушили кримінально-правові норми;
4) в основу як Загальної, так i Особливої частин покладені одні й ті ж принципи (особистої відповідальності, індивідуалізації відповідальності та покарання, та ін.);
5) норми й Загальної, й Особливої частин застосовуються лише взаємопов’язано. Жодна норма Загальної частини не може бути усвідомлена та застосована, якщо не конкретизувати її зміст щодо певних видів злочинів положеннями Особливої частини. І навпаки, жодна норма Особливої частини не може бути застосована у відриві від положень, які містяться в нормах Загальної частини кримінального права;
6) структурні елементи кримінально-правової норми виражені i в Загальній, i в Особливій частинах;
7) зміна змісту норм Загальної частини тягне за собою відповідні зміни в нормах Особливої частини (наприклад, при зміні тривалості виправних робіт).
Кримінально-правова норма, як і всяка правова норма, має трьохланкову структуру: гіпотезу, диспозицію(проста,описова,бланкетна,відсилочна,змішана) і санкцію. Гіпотезу, тобто умову, за якої застосовується правова норма, статті Особливої частини КК описують не текстуально, а контекстуально, тобто вона розуміється як необхідна. Текстуально ж ці статті описують диспозицію та санкцію. Норми ж Загальної частини санкцій не містять.