Розділ іі. Конституційні засади виборів в Україні як гарантія забезпечення виборчих прав

Із часом утвердилися певні вимоги та правила, виконання яких мало забезпечити об'єктивне волевиявлення виборців, утруднити або унеможливити фальсифікацію результатів виборів. Найважливіші з них закріплені в конституціях демократичних держав.

Сьогодні вибори – один з інститутів конституційного права, щодо якого розроблено і визнано єдині міжнародні стандарти.

Реалізація громадянами України виборчого права базується на певних засадах і принципах. Громадяни України реалізують своє конституційне право брати участь у формуванні виборних органів державної влади і місцевого самоврядування та право бути обраними до них. Засади й принципи, що лежать в основі здійснення виборчого права, закріплені в Конституції України (розділ III) та у відповідних законах.

Відповідно до статті 71 Конституції, відповідних статей Законів про вибори до органів державної влади, органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення та добровільність їхньої участі у виборах.

Отже, у статті 71 Конституції закріплені визначальні засади, на основі яких здійснюється виборче право. Всі ці загальні принципи послідовно втілені й відображені у всіх законах про вибори.¹²

Можна виділити дві групи принципів: по-перше, принципи виборчого права, що визначають статус, положення кожного громадянина на виборах, по-друге, загальні принципи організації виборів.

Принципи виборчого права – це ті умови його визнання та реалізації, дотримання яких на виборах робить їх справді народним волевиявленням. Виокремимо основні принципи.

Загальне виборче право. Цей принцип означає, що обирати і бути обраними до органів державної влади, органів місцевого самоврядування мають право всі громадяни України, які досягли визначеного у законодавстві віку без будь-яких обмежень.

Виняток становлять громадяни України, визнані судом недієздатними. За законодавством, не можуть брати участі у виборах, не мають права голосу лише особи, які визнані судом недієздатними.

Будь-яких інших підстав (цензів) позбавлення права голосу Конституція України не визнає.

Отже, у законодавстві чітко визначено коло учасників у виборах. Активне виборче право мають усі громадяни України, які на день голосування досягли 18 років, за винятком осіб, визнаних у судовому порядку недієздатними. При цьому будь-які прямі чи непрямі пільги або обмеження щодо виборчих прав громадян України не допускаються.

Здійснення пасивного виборчого права громадян України має особливості в залежності від виду виборів.

Так, відповідно до законодавства, народним депутатом може бути обраний лише громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років. До Верховної Ради не може бути обраним громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку. Президентом України може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою. Депутатом представницьких органів місцевого самоврядування може бути обрано громадянина України, який досяг на день виборів 18 років і має право голосу.¹³

Принцип рівного виборчого права передбачає рівну для кожного виборця можливість впливати на результати виборів. Він є наслідком і одним із найважливіших проявів конституційно гарантованої рівноправності громадян. Рівність виборчого права забезпечується насамперед наявністю в кожного виборця однакової кількості голосів.

Пряме виборче право. Встановлення у Конституції принципу прямого виборчого права передбачає, що особи, які балотуються, обираються безпосередньо виборцями. Виборче право є прямим.

Відповідно до цього принципу громадяни України обирають Президента України, народних депутатів до Верховної Ради України, до представницьких органів місцевого самоврядування безпосередньо.

Таємне голосування. Цей принцип означає, що контроль за волевиявленням громадян не допускається. Голосування є таємним. Таємниця голосування забезпечується тим, що кожен виборець голосує особисто; голосування за інших осіб за законом не допускається. Виборці заповнюють бюлетені для голосування у закритих кабінах або кімнатах для таємного голосування, вхід до яких будь-кому заборонено.

При заповненні бюлетеня забороняється присутність будь-кого, крім голосуючого. У тих випадках, коли виборець, який не має можливості заповнити бюлетень особисто, він може запросити в кабіну для таємного голосування іншу особу за своїм розсудом, крім членів виборчої комісії, кандидатів, які балотуються по даному виборчому округу, їх довірених осіб, а також представників відповідної партії.¹⁴

Принцип вільних виборів означає, що виборець сам вирішує, взяти у виборчому процесі голосування і якщо так, то в якій формі. Виборцям забезпечуються умови для вільного формування своєї волі та її вільного виявлення під час голосування.¹⁵

Неучасть виборців у виборах називається абсентеїзмом.

Абсентеїзм (від лат. absent – відсутній) – це байдуже ставлення людей до своїх громадсько-політичних прав.

Сьогодні у багатьох державах світу вважається нормальним, коли на виборчі дільниці приходить від третини до половини виборців, а деінде голосує ледве 1/10 електорату. У більшості ліберальних держав вважається, що не йти на вибори – це те ж право вільної людини, як і решта, що їх гарантує особі цивілізоване суспільство. В Україні участь у голосуванні добровільна, але у світі є приклади, коли законодавчо встановлено її обов'язковість.

Є два найважливіші типи причин абсентеїзму:

1. пов'язані з особливостями конкретної виборчої кампанії, коли в силу певних причин вибори нецікаві: висунені неяскраві кандидати, відсутня справжня змагальність на виборах тощо;

2. пов'язані з загальною політичною, соціальною й економічною ситуацією у державі.¹⁶

Отже, абсентеїзм може бути як політичним, і аполітичним.

Аполітичним абсентеїзм буває, якщо виборець не йде вибори через хворобу, від'їзд, або тому, що це його більше не цікавить.

Політичним абсентеїзм буває, коли виборець використовує свою неучасть у виборах як демонстрацію, коли його не влаштовують висунуті кандидати, їх позиції, коли він вважає, що вибори неможливо знайти чесними тощо.

Гарантією виявлення волі громадянина під час голосування є і те, що під час подачі голосів на виборчих приміщеннях заборонена будь-яка виборча агітація.

Принцип гласності і відкритості виборчого процесу. Важливим моментом підготовки та проведення виборів є гласність і відкритість виборчого процесу (стаття 12). Виборчі комісії повинні інформувати громадян про свій склад, місцезнаходження, режим роботи, про утворення виборчих округів і дільниць, ознайомити їх зі списком виборців, виборчими програмами кандидатів у депутати, партій тощо. Засоби масової інформації об'єктивно повідомляють про хід підготовки і проведення виборів депутатів. Гласність передбачає як об'єктивне висвітлення виборчого процесу, так і участь громадськості в контролі за ходом проведення виборів, запровадження практики офіційних спостерігачів.

Офіційними спостерігачами можуть бути представники від іноземних держав і Міжнародних організацій, від громадських організацій України та кандидатів у народні депутати. Положення про статус офіційних спостерігачів розробляється та затверджується Центральною виборчою комісією, визначає порядок акредитації офіційних спостерігачів; повноваження президента і гарантії своєї діяльності під час проведення передвиборчої кампанії.

Принцип несумісності. До пасивного виборчого права належить і таке обмеження, як несумісність. Народний депутат України, не може бути депутатом іншого представницького органу державної влади або органу місцевого самоврядування, і навіть перебувати на державній службі. Згідно із Законом України «Про статус народного депутата України» статус депутата несумісний із зайняттям будь-якою іншою діяльністю за сумісництвом з отриманням матеріальної винагороди, крім викладацької, наукової роботи та літературної, художньої та іншої творчої діяльності у позаробочий час. ¹⁷

За законами України права голосу не мають громадяни, визнані судом недієздатними. Крім перерахованих вище, будь-які обмеження виборчих прав громадян України залежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, політичних переконань, роду і характеру занять забороняються. Конституційний Суд визнав неконституційним положення закону «Про вибори народних депутатів України» 1997 р. у тому, що здійснення виборчого права призупиняється для осіб, які за вироком суду перебувають у місцях позбавлення волі.

Порушення виборчих принципів – це серйозне порушення виборчих конституційних прав громадян і може мати дуже серйозні правові наслідки – як до визнання виборів не дійсними, а також притягнення винних до кримінальної відповідальності. Яскравим прикладом цього виступають вибори Президента України в 2004 році.

Отже, виборча система України базується на демократичних засадах. Підготовка і проведення виборів здійснюється відкрито і гласно. Лише за умов конституційного закріплення зазначених загальнодемократичних принципів можливе справжнє волевиявлення, дійсно демократичні вибори як форма безпосередньої демократії. Встановлення цих принципів на конституційному рівні, робить їх обов'язковими для виборів будь-якого виду.

Поряд із принципами виборчого права політична практика виробила принципи організації виборів:

Свобода вибору. Має ряд аспектів. Це насамперед відсутність політичного, адміністративного, соціально-економічного, психологічного й інформаційного тиску на виборців, активістів, кандидатів й організаторів ви- борів. Приклади політичного тиску – розправи із супротивниками, з активістами або прихильниками партій-конкурентів; адміністративного – погроза зняття з керівної посади керівників й інших посадових осіб, що не зуміли “організувати” перемогу правлячої партії, залякування звільненням працівників, що відмовляються ставити підпис в підтримку висування зацікавленого кандидата й т.п.; соціально-економічного – підкуп, погрози або реальні санкції, у тому числі стосовно цілих категорій населення за допомогою підвищення оплати праці, виплати затриманих зарплат, пенсій, допомоги і т.п., обіцянки пільг і привілеїв для окремих регіонів і т.п.; психологічного – залякування виборців погрозою громадянської війни, масовими репресіями й т.п. у випадку перемоги на виборах і приходу до влади партії-опонента; інформаційного – систематична однобока й/або перекручена подача інформації.

Наявність вибору альтернативних кандидатів. По самому своєму значенню термін “вибори” припускає відбір з різних пропозицій. У тому випадку, якщо є лише один кандидат (або партія), мова може йти про його (її) схвалення або несхвалення виборцями, а не про вибори в повному змісті цього слова.

Змагальність, конкурентоздатність виборів. Повинні бути створені умови для всіх кандидатів і політичних сил для боротьби за довіру виборців: ознайомлення їх зі своїми програмами, переконання в перевагах пропонованих рішень актуальних проблем і т.д. При цьому повинні дотримуватися певні етичні принципи, що зобов'язують стримано, терпимо ставитися до політичних конкурентів, не допускаючи образ на їх адресу, фальсифікації фактів і т.д.

Періодичність і регулярність виборів. Вибори здатні виконувати конструктивні функції, служити інструментом демократії за умови, що носії мандатів обираються на певний, не занадто великий строк. Це необхідно для того, щоб виборці могли контролювати своїх представників, запобігати зло- вживанню владою й коректувати політичний курс уряду.

Рівність можливостей політичних партій і кандидатів. Вона при- пускає насамперед примірну рівність їх матеріальних й інформаційних ресурсів. На це спрямовано такі міри, як установлення для будь-якої партії рівня витрат на проведення виборів, обмеження розміру внесків організацій й окремих осіб у виборчі фонди партій і кандидатів, надання їм на принципах рівності безкоштовного часу на державному телебаченні й радіо й ін.¹⁸