Професійна лексика
Професіоналізми – слова й мовленнєві звороти, характерні для мови людей певних професій. Оскільки професіоналізми вживають на позначення спеціальних понять лише у сфері тієї чи іншої професії, ремесла, промислу, вони завжди не відповідають нормам літературної мови. З поміж професіоналізмів можна вирізняти науково-технічні, професійно-виробничі, просторічно-жаргонні.
На відміну від термінів, професіоналізми не мають чіткого наукового визначення й не становлять цілісної системи. Якщо терміни – це, як правило, абстракті поняття, то професіоналізми – конкретні, тому що детально диференціюють ті предмети, дії, якості, що безпосередньо пов’язані зі сферою діяльності відповідної професії, наприклад:
Слова та словосполучення, притаманні мові моряків: кок – кухар, камбуз – кухня, кубрик – кімната відпочинку екіпажу, бак – носова частина корабля, чалитися – приставати до берега, ходити в морі – плавати.
Професіоналізми працівників банківсько-фінансової, торговельної та подібних сфер: зняти касу, підбити, прикинути баланс.
Назви фігур вищого пілотажу в льотчиків: штопор, бочка, петля, піке.
Професіоналізми користувачів персональних комп’ютерів: мама – материнська плата, клава – клавіатура, вінт – вінчестер (твердий диск нагромадження інформації).
Професіоналізми музикантів: фанера – фонограма, ремікс – стара мелодія у новій обробці, розкрутити (пісню, ім’я) – розрекламувати.
Здебільшого професіоналізми застосовуються в усному неофіційному мовленні людей певного фаху. У писемному мовленні професіоналізми вживаються у виданнях, призначених для фахівців (буклетах, інструкціях, порадах).
Активна і пасивна лексика
1. Активна лексика – це слова повсякденного вжитку, які не мають значення давності або новизни. Вони становлять ядро словникового складу мови. До активної лексики належать не лише слова, якими постійно користуються всі носії мови, незалежно від фаху, віку, статі (хліб, молоко, яблуко, морква, дорога, тролейбус, син, дочка, рідний, широкий, читати, ходити, сьогодні, тут, там тощо), а й ті, що вживаються в різних галузях науки, мистецтва, виробництва (синус, косинус, трикутник; корінь, префікс, суфікс, іменник, тире, кома).
2. Пасивна лексика – це застарілі слова, що вийшли або виходять з активного вжитку, а також нові слова, недавно створені чи запозичені з інших мов, які ще не стали загальновживаними.
Неологізми – нові слова, які з’явилися в мові разом з виникненням нових предметів, явищ, понять, процесів у суспільному житті. Неологізми поповнюють словниковий склад і є неологізмами до того часу, доки не входять до загальновживаної лексики. Н-д, не так давно виникло поняття мобільний телефон, комп’ютер, Інтернет тощо. На початку свого виникнення ці слова були неологізмами, а зараз увійшли до складу загальновживаної лексики. До неологізмів на даному етапі можна віднести такі слова: іміджмейкер, ґаджет, айфон, банкінг, боулінг, смартфон, глазур, люстрація, балаклава. Нових слів виникає значно більше, ніж зникає старих, тому словниковий склад мови постійно збагачується й збільшується.
Застарілі слова. Серед застарілих слів виділяють дві основні групи – архаїзми та історизми.
Застаріла лексика неоднорідна за своїм складом, що пояснюється різними причинами виходу слів з активного запасу. Одну групу становлять ті, що зовсім вийшли з ужитку, вони не зрозумілі носіям мови на сучасному етапі: вазнь – щастя, звідець – шпигун, просинець – січень. До іншої групи застарілої лексики входять слова, що зрідка вживаються в сучасній літературній мові і, як правило, зрозумілі її носіями: аршин, гайдамака, панщина, рать.
Історизми – це слова, які виходять з активного вжитку через те, що зникли предмети й поняття, позначувані ними: кріпак, війт, князь, земство, повіт, волость, свита, жупан, сап’янці, жупан. Отже, історизми – це застарілі слова, які не мають синонімів, слів-замінників. Вони використовуються або в спеціальній історичній літературі, або в художніх творах, коли треба відтворити колорит певної історичної епохи.
Архаїзми – це слова, що вийшли з активного словника мовця, оскільки їх витіснили інші, які мали з ними однакове значення. При цьому реалії, позначувані ними, не зникли з повсякденного людського життя.
Десниця – права рука
спудей – студент
перст – палець
ректи – говорити
возатай – візник
глагол – слово
ланіти – щоки
зріти – бачити
живіт – життя
чоло – лоб
вия – шия
піїт – поет
вої – воїни
град – місто
злато – золото
зело - дуже
врата – ворота
рать – військо