Омоніми

Омоніми — це слова, які мають однакову звукову форму, але зовсім різні значення.

Їхні значення нічим не пов'язані між собою: коса «запле­тене волосся», коса «знаряддя для косіння», коса «вузька смуга суходолу в морі, річці»; луг «угіддя для сінокосу», луг «хімічна речовина певного складу»; стигнути «достигати», стигнути «холонути».

Зовнішньо омоніми подібні до багатозначних слів. Проте за своїм змістом і походженням це різні явища. Кожне переносне значення багатозначного слова обов'яз­ково так чи інакше пов'язане з його первинним значенням: вогнище — 1) «купа дров, що горить»; 2) «місце, де розкладали вогонь»; 3) «своя оселя, родина» (у давнину близькі люди зби­ралися навколо вогнища); 4) «центр, зосередження чогось». Омоніми семантичної спільності не мають: бал «оцін­ка», бал «вечір із танцями»; стан «корпус людини», стан «становище», стан «стоянка», стан «машина» (прокатний стан).

Лексичні омоніми поділяють на повні (абсолютні) і неповні (часткові).

• Повні омоніми збігаються в усіх граматичних формах:

  • бал­ка «дерев'яний чи металевий брус», балка «яр» (обидва іменники в усіх відмінках однини й множини мають однакові форми);

  • точити «робити гострим», точити «цідити» (обидва дієслова змінюються абсолютно однаково);

  • моторний «швидкий», моторний «пов'язаний із мотором» (обидва прикметники однаково змінюються за родами, відмінками та числами).

• Неповні омоніми збігаються лише в частині граматичних форм:

  • баранці «молоді барани» (має всі форми однини й множини), баранці «піна на гребенях хвиль» (має тільки форми множини);

  • захід «одна з чотирьох сторін світу» (має форми лише однини), захід «дія для досягнення якоїсь мети», захід «спуск небесного світила за обрій» (мають і  форми однини й множини);

  • злити «викликати злість», зли­ти «полити» (у них усі інші форми різні, крім форм минулого часу й умовного способу).

До омонімічних явищ у мові належать також:

• омофони — при однаковій вимові мають різне написання: кленок — клинок, греби — гриби, мене — мине, Роман — ро­ман, Мороз — мороз, віра – Віра, прут – Прут, місяць – Місяць, віла –вілла, Орел – орел, Ізюм - ізюм; сюди слід віднести й синтаксичні омо­німи — однакові звукові комплекси, один з яких є словом, другий — поєднанням слів: сонце — сон це, цеглина — це глина, доволі — до волі, потри — по три, згори — з гори, востаннє – в останнє, напам’ять – на пам’ять, зашию – за шию, вжиті – в житі, мріяти – мрія ти;

• омографи — при однаковому написанні мають різну вимо­ву (різний наголос): замок і замок, дорога і дорога, обід і обід, орган і орган, приклад і приклад, брати і брати, руки і руки, білизна і білизна, мала і мала, сходи і сходи, ясна і ясна, пила і пила, літа і літа;

• омоформи — слова, що належать до різних частин мови і збігаються тільки в окремих граматичних формах: шию (від шити) і шию (від шия); поле «лан» і поле (від полоти); варта «сторожа» і варта (від вартий), три (числівник) і три (дієслово).

Приклади омонімів:

• фокус (спритність рук) – фокус (в оптиці)

• лава (ослін) – лава (вулканічна)

• пара (газоподібний стан води) – пара (двоє)

• балка (яр з пологим схилом) – балка (дерев’яна колода)

• потяг (уподобання) – потяг (поїзд)

• плескати (хлюпати) – плескати (ляскати по воді)

• рись (тварина) – рись (алюр)

• сила (міць, могутність) – сила (багато)