Лексикологія

Лексикологія – це розділ науки про мову, який вивчає лексику, тобто словниковий склад мови й слово як його основну одиницю.

Слово як одиниця мови

Слово — це самостійна, наділена одним або кількома граматичними значеннями одиниця мови, яка передає одне чи більше лексичних значень, легко відтворюється і є бу­дівельним матеріалом для речення.

У словах можуть бути значення двох типів – лексичне і граматичне, які розглядають відповідні розділи мовознавства.

Лексичне значення – це реальний зміст слова, те, що слово називає і що закріплене традицією у свідомості мовця. Так, слово зелений називає колір, орати – конкретну фізичну працю, лисиця – тварина, три – кількість предметів.

За своїм значенням і роллю в реченні слова поділяються на повнозначні, або самостійні (іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник), і службові, або несамостійні (прийменник, сполучник, частка).

Повнозначні слова мають реальний зміст, тобто обов’язково щось називають (предмет, ознаку, кількість, дію, стан), а неповнозначні виражають різні синтаксичні й смислові відношення між ними. Якщо самостійним словам властиве лексичне й певне граматичне значення (яблуня – фруктове дерево; жіночий рід, однина, називний відмінок, перша відміна, м’яка група), то службові мають лише граматичне.

Є ще група слів, які виражають лише почуття людей. Не маючи ні лексичного, ні граматичного значення, вони виконують тільки емоційну функцію: вигуки ой, ох, ех, овва, пхи.

Отже, слово (своєрідний умовний знак) – це не безпосередня назва предмета чи явища, а назва поняття або предмета. Слова спроможні позначати все, що нас оточує в навколишньому світі, що вже пізнала людина чи пізнає в майбутньому.

Однозначні і багатозначні слова

Слова бувають однозначні й ба­гатозначні, мають пряме й переносне значення і можуть вжи­ватися в переносному значенні.

Слово, що має одне значення, називається однозначним. Одне значення мають переважно:

• назви людей за різними оз­наками (українець, киянин, слюсар, лікар, директор, родич, уді­вець),

• назви тварин (олень, леопард, нутрія, дельфін, окунь, краб, стриж, горобець, комар),

• назви рослин (сосна, тополя, вишня, смородина, пшениця, буряк, жоржина, ромашка, чистотіл),

• на­зви конкретних предметів (споруда, шафа, стілець, долото, лопата, торба, піджак, паркан),

• назви місяців і днів (січень, лютий, понеділок, вівторок),

• більшість відносних прикметників (міський, латунний, кленовий, морський, тутешній, вчо­рашній, перелітний, подвійний, дев'ятиповерховий), числівники (два, три, десять) тощо.

• Також однозначними є терміни (банкнот, вексель, інструк­ція, катет, аорта, меридіан, тонна, метр). Термін – це слово або сполучення слів, що називає певне поняття, яке застосовується в науці, техніці, мистецтві. Є певна кількість загальних термінів, що вживаються в будь-якій науці чи технічній галузі: аналіз, синтез, аргумент, систематизація, класифікація, свідомість, ідеологія тощо. Проте найбільше в мові термінів спеціальних, які характерні для певної галузі науки, техніки, культури. Н-д, мовознавчі терміни: фонема, звук, морфема, іменник, підмет, односкладне речення тощо. Терміни утворюють термінологічну лексику мови.

Слово, що має два і більше значень, називається багато­значним. Здатність слова виступати з різними значеннями на­зивається багатозначністю, або полісемією.

Слово може бути багатозначним тому, що в його назві враховується лише одна якась ознака предмета. А таку саму ознаку можуть мати й інші, відмінні предмети. Н-д, основне пряме значення слова стіна — «вертикальна міцна частина будівлі» (матеріал, з якого вона виготовлена, тут не вказується), тому цим словом ще називають і «прямовисну бічну поверхню чого-небудь» (стіна урвища), і «муровану ого­рожу» (стіна замку), і переносно «щільний ряд людей» (люд­ська стіна), і так само переносно «моральну перепону між людьми» (стіна непорозуміння) тощо.