10.3. Податкова система України та принципи її побудови

Податкові системи країн з ринковою економікою є відображенням конкретного економічного середовища, а також цілий ряд національних особливостей, що склалися в цих країнах протягом певного історичного розвитку. Тому ці системи суттєво відрізняються одна від одної за складом і структурою податків, способом сплати, ставками, фіскальними повноваженнями різних рівнів влади, податкової бази та інші, але при детальному аналізі можна виявити дві головні загальні риси:

- постійний конкретний пошук шляхів збільшення доходів держави;

- побудова податкової системи на базі суспільно прийнятих принципів в економічній теорії про рівність, справедливість та ефективність оподаткування.

Перша з рис реалізується у формі широкомасштабних податкових реформ, шляхом введення нових податків, зміни податкової бази, співвідношення різних видів податків, використанні прогресивного і пропорційного оподаткування, перерозподілу податкового навантаження між факторами виробництва.

За допомогою цих рис можна оцінити якість податкової системи держави. Різні цілі, яких дотримується податкова політика, не обов’язково поєднуються одна з одною, в тих випадках коли виникають протиріччя, необхідно досягати тимчасового компромісу. Так наприклад, принцип рівності оподаткування потребує ускладнення адміністративної системи, що буде сприяти зростанню адміністративних видатків, а регулююча функція податків може порушити принцип справедливості й рівності оподаткування.

Принцип рівності і справедливості оподаткування є загальним для побудови податкових систем розвинутих країн. Можна виділити два підходи до його реалізації: перший базується на теорії еквівалентності “податки – суспільні блага”, згідно якого, справедливою податковою системою вважається та, при якій податок, що сплачується платниками відповідає вигодам, які вони отримують від послуг держави. Іншими словами справедливість податкової системи залежить від структури державних видатків.

Другий підхід виходить із “здатності платити” - кожен суб’єкт оподаткування повинен внести свою частку залежно від платоспроможності платника податку. Ні один з цих підходів не є задовільним або таким, що легко здійснюється на практиці, кожен має свої переваги і недоліки, і, як правило, кожна податкова система поєднує елементи цих підходів.

Принципи побудови податкової системи взагалі залежать від прихильності уряду до тієї чи іншої економічної теорії, але вони носять загальний характер, хоча і мають в різних країнах відмінні риси.

Відома класифікація Вагнера, відповідно до якої оптимальна податкова системи повинна відповідати наступним вимогам:

Етичні принципи оподаткування: загальність податків, недоторканість особистості при оподаткуванні, відповідність оподаткування здатності платити.

Принципи управління податками: визначеність оподаткування, зручність оподаткування для платників, економність і мінімізація податкового тиску.

Господарські принципи (фінансово-політичні принципи): відповідний вибір джерел податків з урахуванням найменшого утиску народного виробництва і найкращого здійснення соціально-політичних цілей податку, комбінація сукупності податків в таку систему, яка б забезпечувала при можливому дотриманні вищеназваних етнічних принципів і принципів управління достатність та еластичність податкових надходжень на випадок надзвичайних державних потреб.

У вищезазначеному переліку не важко знайти принципи оподаткування А. Сміта, які є класичними: справедливість, визначеність податкових зобов’язань, зручність податків для платників, принципи економії (дешевизна стягнення).

Побудова податкової системи повинна відбуватись на базі суспільно–прийнятих в економічній теорії принципів про рівність, справедливість та ефективність в оподаткуванні.

Згідно міжнародної Програми ООН було розроблено основи світового податкового кодексу, в якому визначено наступні принципи оподаткування:

єдиний постійний закон (Податковий Кодекс) на всі податки, відмова від окремих законів про конкретні податки;

відмова від протекційних податків як умова інтеграції в світову економіку;

відмова від податкових пільг та звільнень від податків, заміна їх у випадку необхідності прямими субсидіями або трансфертами;

врахування національних особливостей.

Крім того для постсоціалістичних країн:

орієнтація податку на прибуток фізичних осіб більше на критерії соціальної справедливості ніж на мету одержання доходу;

врахування фактора інфляції;

створення ефективно діючої, чесної і високо компетентної податкової служби як елемента успішної податкової реформи.

Наукове дослідження і обгрунтування податкових систем почало здійснюватися наприкінці XIX — початку XX століть – коли розвиток економіки в більшості країн Європи досяг досить високого рівня, і виникла потреба в таких наукових працях. До найважливіших проблем щодо податкових систем належали:

• питання кількості податків у системі оподаткування,

• співвідношення між прямими і непрямими податками,

• питання оптимальної податкової структури,

• дослідження можливості та необхідності введення тих чи інших податків тощо.

Найгострішу дискусію серед науковців викликала проблема кількості податків. Це пов'язано з тим, що тривалий час точилися дискусії навколо теорії єдиного податку, прихильником якої був С. Вобан французький вчений і військовий діяч. Ідея єдиного податку бере свій початок у середньовіччі, де застосовувалась "королівська десятина".

Проте, наукою досить детально обґрунтовано безперспективність цієї теорії за такими ознаками:

• єдиний податок не може відобразити всі завдання податкової політики в умовах ринку;

• в умовах ринку з'являються різноманітні види доходів, які не може охопити єдиний податок;

• фіскальні можливості єдиного податку дуже обмежені, оскільки для забезпечення доходів бюджету його ставка має бути досить високою;

• при єдиному податку створюються сприятливі умови для ухилення від оподаткування;

• застосування різних податків з відносно невеликими ставками робить податковий тягар менш очевидним для платників.

На сьогодні фінансова наука та практика утвердились в думці, що найефективнішою є податкова система з невеликою кількістю податків, але яка охоплює всі основні об'єкти оподаткування.

Іншою важливою проблемою побудови податкової системи є проблема співвідношення прямих і непрямих податків. Протягом значного часу фінансова наука основну увагу приділяла прямим податкам як найдосконалішій формі мобілізації доходів у розпорядження держави. Це відповідає дійсності, оскільки об'єктом оподаткування загалом є дохід або прибуток, земля, капітал тощо. Тут розмір податку залежить від роміру доходу, може мати виважену прогресію ставки податку.

Проте прямі податки дуже чутливі щодо впливу на доходи юридичних і фізичних осіб. З огляду на це вони мають обмеження при впровадженні в практику і в кінцевому підсумку не можуть забезпечити постійно зростаючі потреби держави в фінансових ресурсах. Тому на початку XX століття фіскальна практика поповнилась новими видами непрямого оподаткування. Спочатку в формі податку з обороту, а потім податку на додану вартість. Тут слід зазначити, що непряме оподаткування в формі акцизів існувало досить давно. Акцизи мають досить обмежене застосування, тому виникла потреба в досконаліших формах або в універсальних акцизах, якими є податок з оборо­ту та податок на додану вартість. (для бідних – податок «на витрати»).

На сьогодні більшість вчених, досліджуючи переваги і вади прямого та непрямого оподаткування, обґрунтовують необхідність їх розумного поєднання.

Основні засади та вимоги щодо побудови податкової системи знайшли відображення в світовому податковому кодексі, розробленому за завданням ООН. Вони полягають у тому, щоб:

- запроваджувати єдиний постійний кодекс на всі податки, замість окремих законів на окремі податки;

- відмовитися від протекційних податків, що є умовою інтеграції в світову економіку;

- відмовитися від податкових пільг і замінити їх субсидуванням;

- враховувати національні особливості в оподаткуванні;

- створювати ефективно діючі та висококомпетентні податкові служби.

Ґрунтуючись на висновках сучасної фінансової науки, податкова система - побудована відповідно до наукових принципів оподаткування сукупність взаємопов'язаних і взаємоузгоджених податків, що постійно розвивається та удосконалюється в умовах розвитку.

Принципи побудови податкової системи України:

1. загальність оподаткування – кожна особа зобовязана сплачувати встановлені податковим законодавством податки та збори, платником яких вона є;

2. рівність усіх платників перед законом – недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до всіх платників незалежно від соціальної. Расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

3. невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

4. презумція правомірності рішень платника податку - у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

5. фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

6. соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

7. економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

8. нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

9. стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

10. рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

11. єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

Формування податкової системи Україні розпочалася ще з початку 90-х рр. Прийняття 1991 року Закону України "Про систему оподаткування" можна вважати початком створення податкової системи. У ст. 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Можна виділити декілька етапів цього процесу : 1 етап − 1991-1996 рр. − етап становлення податкової системи, 2 етап − 1997-2003 рр. − формування сучасних рис вітчизняної податкової системи, 3 етап − 2004-2010 рр. − етап розвитку податкової системи України та 4 етап – 2010- сьогодення − етап переформатування податкової системи України. На кожному з даних етапів була прийнята низка нормативно-правових актів (законів, стратегій, концепцій), що визначали як базові правила оподаткування так і стратегічне та середньострокове бачення розвитку вітчизняної податкової систем (рис. 1.).