6.6.3. Управління реструктуризацією портфеля фінансових інвестицій

Через деякий час після завершення процеса формування стартового портфеля починається процес його рестуктуризації.

Під управлінням реструктуризацією портфеля фінансових інвестицій розуміється обгрунтування і реалізація управлінських рішень, які забезпечують підтримання цільової інвестиційної спрямованості сформованого портфеля за параметрами доходності, ризику і ліквідності шляхом ротації окремих інструментів.

Зміна цілей інвестора і обсягу інвестиційних ресурсів, коливання кон’юнктури інвестиційного ринку, зміна ставки відсотку, розширення пропозицій фінансових інструментів і т.п. визиває необхідность поточного коригування сформованого портфеля. Таке коригування має назву «реструктуризація портфеля» і є основним змістом процесу управління цим портфелем.

Процес управління реструктуризацією портфеля фінансових інвестицій здійснюється за результатами моніторингу економічного розвитку країни і кон’юнктури інвестиційного ринку. Такий моніторінг повинен мати безперервний характер через високу динаміку змін кон’юнктури інвестиційного ринку. У процесі моніторингу виявляються фактори, які впливають на рівень доходності, ризик і ліквідність фінансових інструментів, що входять до складу портфеля. До факторів, що негативно впливають на ефективність інвестиційного портфеля, відносяться:

1. Зменшення рівня дивідендних виплат внаслідок зменшення прибутку емітента. Зміна рівня дивідендних виплат є першим тривожним симптомом наступного зниження ринкової вартості акції. У якій би переконливій формі не було подане це рішення корпорації, воно дає акціонеру привід до детальної оцінки ефективності інвестицій у ці акції.

2. Зниження темпів приросту вартості чистих активів емітента. Хоч таке зниження може носити тимчасовий характер, воно неминуче веде до відповідного зменшення котировки акцій на ринку.

3. Кон’юнктурний спад у галузі, в якій емітент здійснює свою операційну деяльність. Цей спад позначується, перш за все, на розмірі чистого прибутку емітента від операційної діяльності, а, отже, і на розмірі майбутніх дивідендів. Зниження рівня виплати дивідендів, у свою чергу, викликає зниження котировки акцій даного емітента.

4. Суттєве перевищення ринкової ціни фінансового інструмента над реальною його вартістю. Така переоціненість цінних паперів викликається, насамперед, штучно завищеною котировкою самим емітентом чи спекулятивною грою учасників фондового ринку. У цьому випадку інвестору доцільно утримуватися від придбання цих цінних паперів.

5. Загальний спад кон’юнктури фондового ринку. Яким би не було значення бета-коефіцієнта за фондовим портфелем у цілому чи за окремими його активами, спад кон’юнктури фондового ринку негативно впливає на ефективність цінних паперів.

6. Спекулятивна гра учасників фондового ринку. Така гра носить, насамперед, короткостроковий характер, і при формуванні і реструктурізації портфеля звичайно не враховується інвестором.

7. Підвищення рівня оподаткування інвестиційного доходу за фінансовими інструментами. Зменьшення рівня чистого інвестиційного прибутку може призвести до зниження ефективності фінансового інвестування навіть, не зважаючи на ріст дивідендних виплат (якщо фактичний приріст дивідендів буде ніжче суми додаткової сплати податків).

8. Збільшення середньої ставки відсотку на фінансовому ринку. Ріст позикового відсотку є основним фактором зниження рівня ефективності цінних паперів (а саме облігацій). Якщо цей ріст прогнозується і в подальшому, інвестор буде прагнути замінити довгострокові фінансові інструменти на короткострокові, які більш стійкі до негативного впливу цього фактора.

9. Підвищення темпів інфляції порівняно з попереднім періодом. Ріст темпа інфляції призводить до знецінювання цінних паперів і відсотків, які сплачуються. Якщо зростання темпу інфляції стабільне, інвестор збільшує розмір інфляційної премії.

10. Зниження рівня платоспроможності емітента за борговими фінансовими інструментами. Наслідком такого зніження є ріст рівня ризику і погіршення ліквідності.

11. Непередбаченне зниження розміру фонду емітента за даним фінансовим зобов’язанням. Таке зниження визиває негативні наслідки для котировки фінансових інструментів при строках погашення, що наближаються.

Результати моніторингу інвестиційного ринку і умов економичного росту країни дозволяє підвищити обгрунтованість управлінських рішень, які приймаються у процесі управління портфелем фінансових інвестицій підприємства.

Складність управління портфелем фінансових інвестицій визначає необхідність використання сучасних комп’ютерних технологій. Програмні продукти повинні забезпечувати моніторинг параметрів фінансових інструментів і портфеля фінансових інвестицій у цілому, визначати напрями і строки реструктурізації портфеля, формувати найбільш ефектівні закази брокеру на вчинення необхідних операцій. Програмне управління портфелем фінансових інвестицій отримало широке застосування в країнах з розвинутою економікою, де з цією метою розроблені багаточисельні види програм.