6.6.2. Сучасна портфельна теорія
Принципи сучасної портфельної теорії вперше були сформовані у 50-х роках ХХ-го сторіччя Г.Марковицем, а потім Д.Тобіном, В.Шарпом та іншими спеціалістами. Ця теорія основана на статистичних методах оптимізації інвестиційного портфеля за співвідношенням рівня доходності і ризику. У цій теорії особлива роль відводиться визначенню середньоквадратичного відхилення (чи дісперсії), доходності окремих фінансових інструментів, коваріації, кореляції і бета-коефіціента.
Початковими допущеннями портфельної теорії є:
Усі види інвестиційних рішень, які пов’язані з формуванням портфеля, приймаються на один період часу, який називається «періодом володіння».
Інвестиційний ринок в усіх його сегментах є ефективним. Тобто всі інвестори мають однаковий доступ до інформації, що дозволяє їм спрогнозувати очікувану величину доходів, середньоквадратичне відхилення, розподіл імовірностей, коваріацію і кореляцію між доходами для будь-якої пари фінансових інструментів.
При формуванні портфеля здіснюється відбір тільки ризикових фінансових інструментів. Середньоквадратичне відхилення доходності у повній мірі характерізує ризик придбання їх інвестором.
Інвестиційні рішення, які пов’язані з відбіром фінансових активів в інвестиційний портфель, що формується, базується на трьох показниках: а) рівні очікуваного доходу; б) рівні ризику кожного фінансового інструменту (величині середньоквадратичного відхилення); в) характері коваріації і ступеня кореляції доходності фінансових активів.
У процесі формування портфеля транзакційні витрати і податки, які пов’язані з купівлею фінансових інструментів, до уваги не приймаються.
Перелічені допущення прийняті для того, щоб виключити вплив інших факторів на механізм оптимізації інвестиційного портфеля.
Основним принципом сучасної портфельної теорії є принцип переваги інвестора. Він полягає в тому, що при інших рівних умовах інвестори віддають перевагу великому доходу, а не меншому, а також меншому ризику, а не більшому. Це означає, що в процесі формування інвестиційного портфеля кожен інвестор оцінює рівень доходності і ризику портфеля, а потім обирає на свій погляд кращий варіант.
Використовуючи перелічені вище дані за кожним фінансовим інструментом, можна розрахувати очікувану доходність портфеля в залежності від результивного середньоквадратичного відхилення (ризику) для можливих портфелів. За результатами розрахунків будується досяжна область портфелів, як показано на рис. 6.1.
Рис. 6.1. Ефективна границя інвестиційних портфелів
Крапки A, H, G і E на границі заштрихованої області відносятся до портфелів, які утримають тільки один вид фінансового інструмента. Усі інши крапки у заштрихованій області та на її границях являють собою портфелі, які складаються з двох і більше фінансових інструментів.
На рис. 6.1 границя області, яка розташована між крапками B, C, D, E , визначає ефективну численність портфелів, яка називається ефективною границею. Портфелі, які розташовані ліворуч від ефективної численності, недосяжні. Портфелі, які розташовані праворуч від границі (внутрішні), неефективні, оскільки в цьому випадку є портфелі з тим же ризиком, або більш високою доходністю, але з меньшим ризиком. Наприклад, портфелі C і D є кращими з критерію «ризик-доходність», ніж портфель X.
Використовуючи ефективну границю, інвестор може вибрати найбільш вигідний для себе портфель. Наприклад, інвестор, не приваблений до ризику, вибере консервативний портфель B з найменьшим значенням середньоквадратичного відхилення (ризиком), але і з найменшою очікуваною доходністю. Інвестор, який віддає перевагу високій доходності портфеля, вибере агресивний (спекулятивний) портфель E з найбільшим ризиком.
З урахуванням розглянутих положень сучасної портфельної теорії, здійснюється формування портфеля фінансових інвестицій підприємства у наступній послідовності:
Вибір портфельної стратегії і типу інвестиційного портфеля.
Оцінка інвестиційних якостей фінансових інструментів за показниками рівня доходності, ризику і кореляції.
Відбір фінансових інструментів у портфель.
Оптимізація портфеля, яка спрямована на зниження рівня ризику при заданому рівні очікуваної доходності.
Оцінка інвестиційних якостей портфеля у цілому.