Шины иммобилизационные вакуумные

Носилки раскрывают, расправляют съемное днище, осторожно перекладывают на него пострадавшего и закрепляют держателем. Под резино-тканевый мешок до откачивания из него воздуха подкладывают валик в поперечном направлении на уровне коленных суставов. После этого носилки зашнуровывают, немного приподнимают туловище и откачивают воздух из резино-тканевого мешка. После придания носилкам необходимой жесткости валик убирают и прекращают поддерживать туловище.

Так

Так

Фіксація кінцівок

Положення тіла на боку.

При необхідності – інтубація трахеї, пульсоксиметрія.

Оксигенотерапія (під контролем SpО₂ – не менше 90%).

Інфузійна терапия під контролем АТ (САТ ≥ 90 мм рт. ст.).

Тампонада рани, туга пов’язка, підвищене положення кінцівки.

Установка периферичного катетера найбільшого діаметра (при необхідності 2-х і більше).

Ні

Кровотеча

При необхідності накласти джгут.

Виражений больовий синдром або локалізація травми в крупних трубчатих кістках

Да

Знеболення ненаркотичними (1 мл 3% розчину кето­ролака, 1-2 мл 5% розчину трамадола) та наркотичними (1 мл 0,005% розчину фентаніла, 1 мл 2% розчину тримепери­дина) анальгетиками в/в

Асептична пов’язка

Репозиція кісток не виконується!

Вивих

Відкритий перелом

Закритий перелом

Ні

Ні

Алгоритм «Гіповолемічний шок»

Зовнішня кровотеча

Транспортна іммобілізація в межах не менше двух сусідніх суглобів

Травма кінцівок

Провести обстеження АВСDE

Доставка в стаціонар за профілем основного захворювання

Довідково : дефіцит ОЦК при переломах:

- кісток тазу (500-5000 мл);

- стегна 300-2000 мл;

- обох кісток гомілки (100-1000мл);

- плеча (100-800мл);

- обох кісток передпліччя(50-400 мл).

При наявності клінічних ознак гіповолемічного шоку:

- холодна, бліда, волога шкіра;

- САТ менше 90 мм.рт.ст., ЧСС більше 100 в 1 хв., шоковий індекс більше 0,7, SpО₂ менше 90%.

Так

4. Инфаркт миокарда- госпитализация на носилках после относительной стабилизации состояния с ЭКГ-мониторингом

ГЕМОРРАГИЧЕСКИЙ (ГИПОВОЛЕМИЧЕСКИЙ) ШОК- госпитализация на носилках в положении Тренделенбурга

КОМА - Госпитализация на носилках с приподнятым на 30° головным концом

5. Збір анамнезу захворювання:1.Встановити точний час, місце та обставини отримання травми зі слів постраждалого, родичів, свідків.

2.Встановити кількість постраждалих, у томі числі дітей.

3.Повідомити диспетчера про необхідність додаткових бригад медичної допомоги.

4.Визначити механізм травми, в т.ч. дорожньо-транспортна пригода, падіння з висоти, в т.ч. з висоти росту, кримінальні дії тощо.

5. Встановити епізод втрати свідомості.

6.З’ясувати факт надання медичної допомоги сторонніми особами, якщо так, то ким саме.

7.Визначити, чи вживав хворий алкогольні напої або наркотичні засоби.

Збір анамнезу життя:1.З’ясувати наявність факторів ризику серцево-судинних захворювань: артеріальна гіпертензія, тютюнопаління, цукровий діабет, гіперхолестеринемія. Виявити в анамнезі супутні захворювання, в т.ч. порушення ритму серця, порушення мозкового кровообігу, онкологічних захворювань, виразкової хвороби шлунку та 12-палої кишки, захворювань крові та наявність у минулому кровотеч, ХОЗЛ, тощо.

2.Зібрати загальний алергологічний анамнез.

3.Встановити, які лікарські засоби приймає пацієнт щоденно.

4.З’ясувати, які лікарські засоби пацієнт прийняв до прибуття бригади медичної допомоги.

5.Виявити в анамнезі супутні захворювання органів та систем постраждалого.

Проведення огляду та фізичного обстеження:1.Оцінка загального стану та життєво важливих функцій: свідомості, дихання, кровообігу за алгоритмом АВСDE.

2. Візуальна оцінка: колір шкіряних покривів, вологість, наявність харкотіння, ознаки набухання шийних вен.

3. За відсутності потреби в реанімаційних заходах, проводять вторинний огляд – більш детальне неврологічне та соматичне обстеження.

4. Оглянути травмованого з голови до п’ятки з метою виявлення поєднаних пошкоджень:

1. Наявність зовнішніх ознак травми.

2. Визначити рухову активність великих суглобів.

3. Наявність деформацій скелету.

4. Наявність підшкірної емфіземи та крепітацій.

Оцінка стану серцево-судинної та дихальної системи пацієнта

1. Пульс, його характеристика, АТ.

2. ЧД, його характеристика.

3. Вимірювання артеріального тиску на обох руках.

4. Аускультація легень на всьому протязі з метою виявлення пневмотораксу, гемотораксу, наявність супутніх захворювань, в т.ч. пневмонії.

5. Усунути порушення життєво важливих функцій організму – дихання ,кровообігу.

Проведення неврологічного обстеженняВизначають рівень свідомості.Наявність запаху алкоголю не пояснює зміни ментального статусу при травмі голови.

- Вимірювання артеріального тиску.

- Реєстрація ЕКГ у 12 відведеннях.

- Пульсоксиметрія (визначення сатурації крові киснем, норма – 95%).

Лікувальна тактика

- Положення пацієнта лежачи в безпечному зручному положення з піднятою головою на 30^о.

- Накладіть шийний комір.

- Хворим з клінічними ознаками тяжкої ЧМТ здійснюють моніторинг сатурації киснем крові.

- Забезпечують інгаляцію кисню травмованим зі зниженням сатурації менше ніж 95%.

- Інгаляцію кисню через фаціальну маску або через носовий катетер зі швидкістю 3-5 л/хв.

- Всім травмованим забезпечують спостереження за показниками артеріального тиску.

При наявності ознак внутрішньочерепної гіпертензії:

1) інтенсивність головного болю, яка зростає,

2) блювота,

3) порушення свідомості,

4) брадікардія.

1.Запобігання інтракраніальної гіпертензії: гіперосмолярна терапія гіпертонічним 6-7,5% розчином натрію хлориду 0,9% внутришньовенно крапельно 200,0;

2. Вводять нейропротектори: магнію сульфат 7-10 мл 25% розчину на 0,9% фізіологічному розчині натрію хлориду 0,9% внутришньовенно;

3. При психомоторному збудженні та судомах в/в вводять 2-4 мл розчину діазепаму 0,5% 2,0.

Схема медичного сортування постраждалих з ЧМТ