Лекція 8 Тема: Розвиток творчих здібностей дітей

План

1. Поняття „творчі здібності”, їх зміст та завдання розвитку у дошкільному віці.

2. Умови розвитку творчих здібностей дітей дошкільного віку.

3. Сучасні технології творчого розвитку дітей:

Література

1. Барташнікова І. А. Барташніков О. О. Розвиток уяви та творчих здібностей. – Тернопіль, 1998.

2. Нестеренко А. А. Страна загадок. – Ростов на Дону, 1993.

3. Нікітін Б. П. Сходинки творчості або розвиваючі ігри. – К., 1991.

4. Прохорова Л. Развиваем творческую активность дошкольников //Дошкольное воспитание. – 1996. - № 5. – С. 21-27.

5. Поддьяков Н. Н. Новый подход к развитию творчества у дошкольников //Вопросы психологии. – 1990. - №1. – С. 16-19.

6. Творческое воспитание и образование детей на базе теории решения изобретательских задач / Сост. В. И. Ефимов. – Пенза, 1993.

Як стверджують психологи, зокрема О.М. Матюшкін, наявність творчого потенціалу є не менш важливою ознакою обдарованості, ніж високий рівень розвитку розумових здібностей. Тому в роботі з обдарованими дітьми важливе місце займає розвиток творчих здібностей дітей. Як відомо, творчі здібності проявляються у прагненні та вмінні дитини створювати якісь власні, оригінальні продукти у тій діяльності, якою вона займається, досягти самостійного оригінального пізнавального результату. Розвиток творчого потенціалу та розумових здібностей невіддільні одне від одного. Зрозуміло, що для того, щоб включитися у творчість, дитина повинна отримати певні знання та вміння, опанувати тим суспільно-історичним досвідом, котрий накопичило людство даній галузі. Однак помилковим буде вважати, що процеси пізнання та творчості обов'язково мають бути розділеними в часі та проходити послідовно один за одним (спочатку щось навчився, потім почав творити). Якраз навпаки, у обдарованої дитини творчі прояви пронизують усі етапи пізнання. Однак розвиток творчого потенціалу вимагає створення ряду умов, який зробить цей процес цілеспрямованим, а отже і ефективним. Американський психолог Фромм запропонував таке визначення творчих здібностей: „Це здатність дивуватися та пізнавати, вміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях; це спрямованість на відкриття нового і здатність глибокого усвідомлення свого досвіду”.

Основними показниками творчих здібностей є :

• швидкість думки – кількість ідей, які виникають за одиницю часу;

• гнучкість думки – здатність швидко і без внутрішніх зусиль переключатися з однієї ідеї на іншу; бачити, що інформацію, отриману в одному контексті, можна використати і в іншому;

• оригінальність – здатність до генерації ідей, які відрізняються від загальноприйнятих, до парадоксальних, несподіваних рішень;

• допитливість – здатність дивуватися і відкритість та інтерес до усього нового;

• сміливість – здатність приймати рішення в ситуаціях невизначеності, не лякатися власних висновків та доводити їх до кінця, ризикуючи особистим успіхом чи репутацією.

Креативність досягає піку в віці від 3,5 до 4,5 років, а також зростає у перші три роки навчання у школі і знижується протягом наступних року-двох, а потім отримує новий поштовх до розвитку.

Креативність неоднозначно залежить від освіти (не творчо організований навчальний процес може вплинути негативно на творчі здібності дитини – дослідження В.С. Юркевич).

Завдання розвитку творчих здібностей дошкільнят.

Перш за все, слід розвивати так звані імажинативні здібності (від англійського „imagination” – уява):

1. Використовувати замінники предметів (слід вчити вже з 2 років життя, особливо важливо з 3-4 років).

2. Здійснювати „опредмечування” невизначеного об'єкта (з 3-4 років, до 7 років дитина повинна вільно володіти цим вмінням).

3. Створювати образи на основі словесного опису або неповного графічного зображення (з 4-5 років)

4. Оперування уявними образами простих багатовимірних об'єктів (просторова уява).

5. Підпорядковувати власну уяву певному задумові, створювати і послідовно реалізовувати план цього задуму (старший дошкільний вік).

Здібності творчого мислення

1. Виділення протилежних властивостей, протиріч.

2. Пошук аналогій.

3. Асоціювання понять.

4. Ставлення запитань.

5. Переформулювання – вміння виділяти в предметі нехарактерні для нього (несуттєві з погляду призначення) властивості і застосовувати їх в певних умовах.

6. Генерування ідей.

7. „Включення об'єкта в нові зв'язки”.

8. Вибір найоригінальнішого образу.

Однозначно визначити умови розвитку творчих здібностей дуже важко. Наприклад, американський психолог Дж. Сміт виділив такі умови:

1. Умови фізичні, тобто наявність матеріалів для творчості і можливості в будь-яку хвилину діяти з ними.

2. Умови соціально-економічні, за яких дитина має відчуття зовнішньої безпеки, тобто знає, що її творчі вияви не отримають негативної оцінки з боку дорослих.

3. Психологічні умови, зміст яких полягає в тому, що у дитини формується відчуття внутрішньої безпеки, розкутості і свободи за рахунок підтримки дорослими її творчих починань.

Інший американський вчений, Дж. Гауен, дає дорослим такі поради:

1. Створіть дитині затишну і безпечну психологічну базу для пошуків, до якої вона могла б повертатися, якщо буде налякана власними відкриттями.

2. Підтримайте схильність дитини до творчості і виявляйте співчуття до невдачі. Уникайте несхвальних оцінок її творчих ідей.

3. Будьте терпимі до дивних ідей, поважайте допитливість, запитання і ідей дитини.

4. Давайте дошкільняті можливість побути одному і дозволяйте, якщо він того хоче, самому займатись своїми справами. Надлишок опіки може пригальмувати його творчість.

5. Знаходьте слова підтримки для нових творчих починань дитини, уникайте критикувати перші спроби, якими б невдалими вони не були.

6. Підтримуйте необхідну для творчості атмосферу.

А ось поради Дж. Піїрто з книги „Розуміння творців”:

1. Обладнайте затишний куточок, де дитина могла б займатися творчістю.

2. Забезпечте дитину необхідними матеріалами для розвитку її творчих здібностей.

3. Заохочуйте та показуйте творчі роботи ваших дітей, але уникайте надмірного оцінювання.

4. Працюйте творчо самі і нехай ваша дитина бачить, що ви робите це.

5. Згадайте творчий тон.

6. Цінуйте творчу роботу інших людей.

7. Родина повинна мати творче родинне кредо (родинні традиції „Наша родина цінує мистецтво”, „Наша Сім'я читає книги” тощо).

Умови розвитку творчих здібностей (виділені Б.П. Нікітіним):

- ранній початок розвитку дитини з врахуванням тісного взаємозв'язку між різними сторонами розвитку дитини у ранньому віці, зокрема взаємозв'язку між фізичним та інтелектуальним розвитком (раннє плавання, ходіння у немовлят, раннє повзання тощо);

- раннє знайомство з матеріалами та знаряддями для різноманітних видів людської діяльності (як продуктивних, так і інтелектуальних), яке відбувається шляхом спостережень за діями дорослих з цим матеріалом та використанням його як ігрового матеріалу (кубики із зображеними на них цифрами, буквами, знаряддями праці даються дітям у 1,5 – 2-річному віці для будівельно-конструктивних ігор тощо);

- орієнтація на зону найближчого розвитку в організації середовища, у якому росте дитина (заздалегідь готувати матеріал для відповідних занять дітей та розміщувати у доступному для дітей місці для самостійного попереднього ознайомлення та формування пізнавального інтересу);

- створювати таку систему взаємин з дитиною, котра стимулювала б прояв нею творчості у найрізноманітніших видах діяльності, включаючи і всі можливі життєві ситуації);

- надавати дітям свободу у виборі самостійних занять із знайомим їй матеріалом у різних видах діяльності;

- розвиток творчих здібностей потребує проведення навчання дітей на високому рівні труднощів, використання завдань, що вимагають від дитини максимального напруження розумових сил. Зокрема, творчий потенціал розвивається у тих дітей, у яких педагог заохочує самостійні пошуки істини, а не підносить усі знання у готовому вигляді.

Досить доречно згадати з цього приводу висловлювання К. Е. Ціолковського: „Спочатку я відкривав істини, відомі багатьом, потім почав відкривати істини, відомі декому, і нарешті почав відкривати істини нікому ще невідомі” – це і є шлях становлення творчого таланту.

Для дитини основною діяльністю, в якій виявляється її творчість, є гра. Вона ж в значній мірі сприяє розвиткові творчих здібностей малюка. У самій природі дитячих ігор закладені можливості розвитку гнучкості й оригінальності мислення, здатності конкретизувати та розвивати свої власні задуми й пропозиції інших дітей. Тому гра є основним методом творчого розвитку дитини. Важливе і те, що для розвитку творчих здібностей суттєве значення має сам процес експериментування, а не прагнення досягнути якогось конкретного практичного результату. Це дуже добре відповідає такій властивості ігрової діяльності, як внутрішній характер її мотивації.

Дослідники Барташнікови розробили спеціальну систему ігор для тренування інтелектуальних і творчих здібностей дітей 5-7 років, яку назвали „КІТ” („Креативно-інтелектуальний тренінг”). В ній ігри підібрані у певній послідовності, порушувати яку автори не радять.

Для розвитку творчих здібностей дітей Б.П. Нікітін пропонує використовувати спеціально підібрані ігри, які він називає розвиваючими. На прикладі власної багатодітної родини автор переконався у ефективності запропонованого ним шляху творчого розвитку дітей. Ігри Б.П. Нікітіна широко відомі у світі, його книги вийшли у Японії, ФРН, інших країнах.

Особливості розвиваючих ігор:

1. Кожна гра являє собою набір завдань (задач), які дитина розв'язує з допомогою наочного матеріалу (кубиків, конструктора, вкладок тощо).

2. Задачі запропоновані дітям у різній формі: у вигляді моделей, креслень, письмової чи усної інструкції, малюнків тощо, тобто ігри знайомлять дитину з різними способами передачі інформації.

3. Задачі розміщені у порядку зростання складності.

4. Задачі мають дуже широкий діапазон труднощів: від доступних 2-3-річній дитині до непосильних середньому дорослому. Тому ігри можуть збуджувати інтерес дітей протягом кількох років.

5. Ігри сприяють самостійному розвиткові дітьми своїх творчих здібностей, дають можливість самостійно перевіряти точність виконання завдання, яке може бути розв'язане різними способами.

6. Більшість розвиваючих ігор не вичерпується пропонованими завданнями, а дає дітям та дорослим можливість складати нові варіанти завдань і навіть придумувати принципово нові види завдань з певним ігровим матеріалом, тобто придумувати нові розвиваючі ігри (це вже творчість вищого порядку).

7. Розвиваючі ігри дають кожному можливість піднятися до „стелі” своїх можливостей, де розвиток іде найбільш успішно.

При правильному використанні розвиваючі ігри формують творчий склад мислення: увагу, пам'ять, особливо зорову, вміння знаходити залежності та закономірності, класифікувати та систематизувати матеріал; розвивають здатність до комбінування, тобто вміння створювати нові комбінації з відомих елементів, деталей, предметів; формують уміння оцінювати процес власної творчості, знаходити помилки та недоліки у ньому, передбачати наслідки власних дій, розвивають просторове уявлення та уяву.

Б.П. Нікітін виділяє також ряд умов, які забезпечують ефективність використання розроблених ним ігор у роботі з дітьми. Він називає ці умови правилами гри. Найголовніші з них такі:

1. Гра має приносити радість гравцям, тому важливою умовою є досягнення дитиною успіху, отже починати слід з посильних завдань, з простіших ігор.

2. Не слід примушувати дітей брати участь у розвиваючих іграх, доводити заняття однією грою до пересиченості, а зацікавлювати грою непрямими методами (наприклад, самі дорослі починають грати на очах у дітей). Розвиваючі ігри мають бути самостійними і творчими, тому не слід підказувати дитині правильне рішення, краще давати час на роздуми.

3. Кожне нове завдання перед тим, як давати дітям, слід спробувати розв'язати самому, замітивши витрачений на це час.

4. Якщо дитина не справляється з завданням, то це значить, що рівень її розвитку переоцінено. Слід запропонувати їй простіші завдання, але не одразу, а через кілька днів.

5. Розвиваючі ігри мають свій ігровий матеріал, який не повинен використовуватись для інших видів ігрової діяльності.

6. Для найменших (1,5-3 роки) гра може пожвавлюватись казкою, розповіддю, включати вербальне фантазування (придумування назв для візерунків, конструкцій тощо).

7. Ігри використовувати у невимушеній обстановці, яка не обмежує рухової активності дітей та їх емоційних проявів.

8. У старшому дошкільному віці можна влаштовувати змагання на швидкість виконання дітьми завдань, особливо, якщо ігри їм уже добре знайомі і діти знають декілька варіантів розв'язання ігрового завдання.

Розвитком творчого потенціалу дітей займається також колектив авторів, які працюють на основі теорії вирішення винахідницьких завдань. Ними запропоновано ряд прийомів розвитку творчого потенціалу дітей та підвищення їх інтелектуальної активності. Розглянемо деякі з них.

1. Педагогічна гра „добре-погано” (пошук у певного об'єкта „хороших” та „поганих” сторін, якостей) – це крок до діалектичного мислення. На основі аналізу діти в уяві можуть створювати „ідеальний предмет”.

2. Пошуки протиріч (щоб дитина їх не боялась) – гра „добре-погано” у іншому варіанті – одне і те саме явище оцінюється і як „хороше” і як „погане”.

Поради дорослим:

• формулювати дітям проблему у вигляді протиріччя (пари протилежних вимог);

• знайомити дітей з протиріччями через загадки;

• вчити дітей сперечатися на основі підтримки однієї із сторін протиріччя.