Лекція 6 Тема: Розвиток загальної розумової обдарованості дітей дошкільного віку

План

1. Умови розвитку загальної розумової обдарованості у дошкільному віці.

2. Принципи розробки спеціальних програм виховання і розвитку обдарованих дітей.

Література

1. Белова Е.С. Одаренность малыша: раскрыть, понять, поддержать. – М., 1998. – С. 96-135.

2. Богуш А. "Надія " дивиться в майбутнє // Дошкільне виховання. – 1998. – № 7. – С. 24-25.

3. Одаренные дети. – М., 1991. – С. 159-163; 205-235; 257-316.

4. Основные направления работы по программе «Развитие» // Дошкольное воспитание. – 1999. – № 8. – С. 45-60.

5. Психология одаренности детей и предростков / Под ред. Н.С. Лейтеса. – М., 1996. – С. 178-215.

6. Савенков А. Детская одаренность и проблемы содержания дошкольного образования // Дошкольное воспитание. – 1999. – № 12. – С. 2-14.

У виявленні і розвитку загальної розумової обдарованості дошкільників надзвичайно важливу роль відіграють дорослі, ті, хто безпосередньо займається вихованням дитини. Інколи у батьків, а то і у деяких педагогів може скластись помилкове уявлення, що обдарована дитина не потре­бує якогось особливого керівництва з боку дорослих у своєму розумовому розвитку. Особливо часто це буває у тих випадках, коли у дитини надзви­чайно рано (у 2,5-3 роки) чітко визначаються пізнавальні інтереси (дити­на, як кажуть "спеціалізується" у певній науковій області – математиці, географії, природознавстві тощо). В цьому випадку дорослі воліють "іти за дитиною", вважаючи, що достатнім буде давати відповіді на запитання дітей та забезпечувати їх іншими джерелами інформації (наприклад, купують книги енциклопедії та ін.), підтримують потяг дитини до самостійного пошуку інформації (заохочують раннє читання, роботу на комп'ютері тощо).

Однак, як свідчать численні спостереження, ефективний розвиток загальної розумової обдарованості можливий лише при дотриманні цілого ряду умов. Вони виділені у багатьох працях зарубіжних, російських та українських педагогів, психологів. Можна виділити серед названих умов загаль­ні, які забезпечують успішне виявлення та розвиток природної обдарованості дітей в суспільстві в цілому, та умови, котрі визначають ефективність ро­боти з кожною конкретною дитиною.

Зарубіжні дослідники (зокрема американські вчені М. Карне, А. Шведел, К. Текекс у книзі "Одаренные дети") виділяють такі загальні обов'язкові умови:

- проведення систематичного обстеження дітей з метою виявлення рівня розвитку їх розумових здібностей, а також стану їх здоров'я (відсутність сенсорних вад: погіршення зору, слуху тощо);

- створення спеціальних програм для навчання обдарованих дітей у дошкільному закладі та школі;

- спеціальна підготовка педагогів до роботи з обдарованими дітьми;

- озброєння батьків знаннями та вміннями, які дозволять їм забезпе­чити розвиток їх обдарованих дітей (злам ряду негативних установок та психологічних стереотипів у ставленні до раннього вияву обдарованості, попе­редження помилок у ставленні до обдарованих дітей, навчання прийомів розвитку здібностей та творчого потенціалу дитини тощо).

У розвитку обдарованості кожної дитини важливі і наступні умови: 1) наявність у сім'ї дитини багатого культурного та інформаційного середовища; 2) ставлення до дитини з боку батьків, однолітків, близьких дорослих. Воно повинно включати любов дорослих до дитини, зацікавленість її справами, прагнення її зрозуміти, прийняти такою, як вона є. На цю умову особливо вказують психологи (І. Іщенко, О. Бєлова, С. Лободіна тощо). Наприклад, О. Бєлова у своїй книзі наводить сформульовані Н. Роджерсом принципи, які допоможуть батькам та педагогам налагодити стосунки з обдарованою дитиною:

• Я буду уважно слухати тебе: твої почуття та думки. Тоді я почую твою радість, твій біль, твою печаль, твій гнів.

• Я поважатиму тебе та твої рішєння, котрі ти приймаєш стосовно себе.

• Я можу не погоджуватися з тобою, але я завжди поважатиму твоє право на власну думку.

• Я буду підбадьорювати та підтримувати тебе у прагненні спробувати щось нове, але я ніколи не штовхатиму тебе до цього силоміць.

• Я вчуся в тебе і завжди відкритий для нового досвіду, котрий я отримую у спілкуванні з тобою: часом я помиляюся, чиню так; як мені не хотілося б, в таких випадках я скажу тобі про це прямо, скажу "пробач".

Важливою умовою є також навчання і виховання дитини у дошкільному закладі з урахуванням її індивідуальних пізнавальних інтересів та потреб (створення спеціальних про­грам для роботи з обдарованими дітьми, правильний вибір форм та методів їх навчання тощо).

Принципи розробки програм для роботи із розумово обдарованими діть­ми у зарубіжній та вітчизняній педагогіці дещо відрізняються. Якщо проаналізувати принципи, висунуті американськими вченими (М. Карне, А. Шведел та П. Ліннемайєр – кн.. "Одаренные дети", М.,1991), можна відзначити, що ними охоплюється досить велика кількість аспектів та проблем, як загально-педагогічного та суспільного характеру, так і конкретних проблем кожної обдарованої дитини та навчального закладу, який вона відвідує. Назвемо для прикладу такі принципи:

1. Кожна обдарована дитина неповторна, тому програма. має бути ін­дивідуальною, перед її створенням слід добре вивчити дитину, щоб програ­ма точно відповідала її індивідуальним потребам.

2. Програма повинна включати різноманітний навчальний матеріал, щоб не звужувати пізнавального інтересу дитини.

3. Програма для обдарованої дитини повинна бути збалансованою і сприяти всебічному розвитку, передбачати розвиток рухової та емоційної сфер, а також спілкування (якщо дитина навчається у звичайному класі, їй слід забезпечити можливість спілкуватися з іншими обдарованими дітьми і навпаки).

4. Оскільки для дитини надзвичайно важливим фактором є сім'я, програма повинна передбачати спільну роботу сім'ї та освітнього закладу.

5. Програма може передбачати також вимоги до кваліфікації педаго­гів та форми безперервного навчання їх за місцем роботи.

6. Невід'ємною частиною програми має бути система оцінки її резуль­тативності (критерії оцінки, частота і форми контролю за проходженням дитиною програми).

7. Програма повинна включати власну систему вияву обдарованих дітей.

8. Програма повинна передбачати оптимальний і плавний перехід дити­ни з одного рівня на інший, щоб забезпечити поступальний хід її розвитку.

9. Важливою частиною програми має бути розвиток творчих здібностей обдарованої дитини.

Американські вчені також підкреслюють, що, підходячи до розробки конкретної програми, слід орієнтуватись на певну концептуальну модель, яка включає принципи організації роботи з дітьми, дозволяє обрати форми та методи навчання, служить опорою при підготовці педагогів. У розробці програм для обдарованих дошкільників у США використовуються 3 основні концептуальні моделі:

• "Вільний клас";

• "Структура інтелекту" Дж. Гілфорда;

• модель Дж. Рензуллі "Три види збагачення";

Модель "Вільного класу" передбачає систему вільних, без жорсткої регламентації, занять з дітьми. В системі вільних занять наголос робиться на індивідуальну дослідницьку діяльність. Діти самі визначають інтенсивність і тривалість занять, обираючи предмети вивчення у відповідності до своїх інтересів. Вчитель використовує переважно індивідуальні прийоми роботи. Діти можуть вільно об'єднуватися в підгрупи, можуть також працю­вати парами чи індивідуально. Вчитель має можливість добре вивчити дітей та реалізовувати індивідуальні програми їх розвитку. Немаловажним є також те, що діти мають можливості для взаємного обміну та збагачення знаннями.

Ця модель передбачає розділ навчального приміщення на окремі навча­льні центри відповідно до областей діяльності та знань. У кожному з центрів матеріал розташовується так, щоб він був у вільному користуванні ді­тей.

Американський психолог М. Карне вважає, що саме "Вільний клас" найбільше відповідає потребам і здібностям обдарованих дошкільників.

Модель "Структура інтелекту" побудована на теорії Дж. Гілфорда про наявність близько 120 мислительних здібностей, які складають структуру інтелекту. Основними автори вважають 15. На їх розвиток спрямовується робота, що проводиться на уроках з невеликою групою дітей (5-8 учнів). Уроки проходять у формі гри, щоб забезпечити інтерес та активність дітей.

Вільні самостійні ігри, музичні та інші заняття спрямовуються на розвиток продуктивного та творчого мислення дітей.

У цій моделі розвиток дітей, як і їх навчання спрямовуються вчителем, котрий працює за попередньо розробленими програмами.

Своєрідною є модель "Три рівні збагачення навчання" Дж. Рензуллі, яка передбачає роботу з широким колом дітей (два перших рівні). Мета першо­го рівня – допомогти дітям визначити свої інтереси, а також діагностува­ти справді обдарованих учнів. Зміст збагачення – доповнення шкільної програми широким ознайомленням з різними галузями та предметами вивчення, світоглядними темами. Другий рівень спрямований на розвиток когнітивних (мислительних) та емоційних процесів. Дж. Рензуллі підкреслює, що важливо сумістити когнітивний розвиток дитини із її інтересами, які виявилися на першому рівні збагачення. Навчання відбувається у групах, тоді як на першому рівні працюють здебільшого великими групами. На другому рівні часто використовують спеціальні методи колективного інтелектуального розвитку (мозковий штурм тощо).

Третій рівень збагачення призначений вже для власне обдарованих дітей. Робота на цьому рівні передбачає самостійні індивідуальні досліджен­ня учня у тій галузі, яка його цікавить. До деякої міри це нагадує "вільний клас", оскільки діти самі визначають інтенсивність та об'єм своєї діяльності. Основним завданням вчителя є допомога кожному учневі ставити посильні завдання, знаходити застосування для отриманих результатів.

Загалом, як відзначає американський дослідник Пассов, можна виділити три можливі стратегії відбору змісту програм для обдарованих:

1) Стратегія прискорення – зменшення часу на вивчення матеріалу, за раху­нок чого програма для певного віку виконується швидше і може бути доповне­на складнішим матеріалом. Наприклад, до програми дитячого садка можуть включатися програмові завдання 2 та навіть 3 класів школи.

2) Стратегія поглиблення – стимулювання більш глибокого проникнення у ма­теріал, що веде до розширення змісту тем, які вивчаються.

3) Стратегія принципово нового змісту навчання, що не є ні продовженням, ні більш широким викладом матеріалу, включеного у загальноприйняті програми.

Розробка програм для обдарованих дошкільників у нашій країні розпоча­лася порівняно недавно. Власне української програми для обдарованих дошкільнят так ще і не створено. Однак в багатьох дитячих садках користуються програ­мами, запропонованими російськими вченими. Зокрема, робота над створенням програми для обдарованих дошкільнят була розпочата ще у 80-ті роки під керівництвом Л.А. Венгера, О.М. Дяченко. Разом з колективом співробітників вони розробили програму "Розвиток", головною метою якої є розвиток загаль­них розумових здібностей дітей від 3 до 7 років. На основі цієї програми була створена програма "Обдарована дитина", розрахована на роботу з дітьми 6-го та 7-го років життя. На думку авторів, створювати якісь спе­ціальні програми для дітей нижчих вікових категорій недоцільно, оскільки у 3-5 років слід прагнути до розвитку у всіх дітей загальних розумових здібностей.

Зокрема, як передбачено програмою "Розвиток", діти 3-4-років мають розвинути свої сенсорні здібності та найпростіші форми символіза­ції. В середній групі головним стає розвиток здібності до наочного моделювання, яка ускладнюється у старшому дошкільному віці.

Значна увага в програмі надається розвитку в дітей творчих здібностей, які виявляються у самостійному апробуванні нового матеріалу, в спільній з дорослим та ін­шими дітьми діяльності по засвоєнню нових способів дії, створенні попередніх задумів та їх реалізації. Передбачається активна опора на специ­фічні для дошкільного віку види діяльності: гру, конструювання, дитяче експериментування тощо. Програма має ряд додаткових, розділів порівняно з традиційною програмою: „Ознайомлення з просторовими відношеннями”, „Роз­виток елементів логічного мислення”, „Режисерська гра”, „Творче конструювання”, „Виразні рухи”.

Російські психологи, автори книги "Психология одаренности: от теории к практике", вважають, що при складанні програми для навчання обдарованих дітей слід, в першу чергу, відштовхуватися від розуміння найважливіших особливостей цих дітей. Зокрема, таких, як:

• здатність швидко вловлювати смисл принципів, понять, положень (це потребує широкого міждисциплінарного змісту навчання);

• потреба зосередитись на тих сторонах проблеми, які найбільше цікавлять та глибше розібратися у них;

• здатність підмічати, обдумувати підмічене та висувати пояснення;

• стурбованість, тривожність у зв'язку із своєю несхожістю на інших (це потребує включення в програму аффективного компонента).

У книзі наголошується на таких принципах:

1. Вводити до змісту широкі питання, теми або проблеми, що вимагають міждисциплінарного підходу у вивченні.

2. Постійно включати поглиблене вивчення тих проблем, які обрані самими учнями.

3. Особливу увагу надавати розвитку вмінь самостійно працювати, навчатись.

4. Орієнтуватися у навчанні в першу чергу на розвиток продуктивного аб­страктного мислення та вищих розумових процесів.

5. Використовувати завдання відкритого типу (творчі).

6. Особливо виділяти розвиток дослідницьких умінь.

7. Заохочувати результати, що кидають виклик існуючим поглядам та міс­тять нові ідеї.

8. Заохочувати використання різноманітних форм подання та впровадження у життя результатів роботи.

9. Заохочувати рух до розуміння самого себе, визнання своїх здібностей, подібності та відмінності від інших.

Pocійський дослідник О. Савенков наголошує на принципах, які важливі для розробки програми для обдарованих дошкільників:

1. Ускладнення змісту навчальної діяльності за рахунок поглиблення та більшої абстрактності пропонованого матеріалу,

2. Паритет завдань дивергентного та конвергентного типів.

3. Домінування розвивальних можливостей навчального матеріалу над його інформаційною насиченістю.

4. Поєднання рівня розвитку продуктивного мислення з навичками його практичного використання.

5. Максимальне розширення кола інтересів.

6. Орієнтування на інтелектуальну ініціативу, домінування власної до­слідницької діяльності над репродуктивним засвоєнням знань.

7. Висока самостійність навчальної діяльності.

8. Орієнтація на змагальність та актуалізація лідерських можливостей.

9. Поєднання індивідуальної навчальної та дослідницької діяльності з її колективними формами.

О. Савенков пропонує власну модель збагачення змісту навчання обдарованих дошкільнят, яке має здійснюватися у двох рівнях: "горизонтальне збагачення", суть якого полягає у доповненні традиційного навчального плану спеціальними інтегрованими курсами, та "вертикальне збагачення", що передбачає внесення змін у зміст всіх основних розділів програми. Щодо першого рівня, він пропонує доповнити програму роботи з дошкільни­ками трьома спеціальними курсами:

• "Соціальна компетенція" - для удосконалення сфери психосоціального розвитку;

• "Навчання мисленню" - для удосконалення сфери когнітивного розвитку;

• спеціальні заняття з фізичного виховання.

У роботі з обдарованими дошкільнятами можна використовувати декілька стратегій збагачення змісту:

• Стратегію "індивідуалізації";

• Стратегію "дослідницького навчання";

• Стратегію "проблематизації"

Стратегія “індивідуалізації”, зокрема, є одним із основних варіантів якісної зміни змісту освіти обдарованих дітей. Цей підхід приніс із собою нове розуміння завдань індивідуалізації навчальної діяльності, де головним стає не формування особистості із заздалегідь визначеними, заданими властивостями, за встановленою моделлю, а створення умов для повноцінного вияву і розвитку специфічних особливих функцій суб’єктів освітнього процесу.

Стратегія “дослідницького навчання” своїм головним завданням вбачає активізувати навчання, надавши йому дослідницького, творчого характеру. Таким чином прагнуть надати дитині ініціативи у організації своєї пізнавальної діяльності. Самостійна дослідницька практика дітей традиційно розглядається як важливий фактор розвитку творчих здібностей.

Стратегія “проблематизації” – цей вид якісної зміни змісту навчання вимагає орієнтації на постановку перед дітьми навчальних проблем. Зміст освіти, змодельований за цією стратегією, передбачає викладання навчального матеріалу таким чином, щоб діти, по-перше, могли виявити проблему, по-друге, знайти способи розв'язання, і, нарешті, розв'язати її. Для цього їх необхідно навчити бачити проблеми, необхідно, щоб проблема містила в собі певний пізнавальний заряд, тобто програма навчальної діяльності являє собою логічний ряд, який включає комплекс проблемних тем, які можуть бути розв’язані у певній послідовності.

Інший варіант програш для обдарованих дошкільнят розроблений Н. Б. Шумаковою (на основі концепції "Творча, обдарованість" О.М. Матюшкіна). Програма для дітей від 5 років являє собою першу ланку диференційованої програми міждисциплінарного навчання дітей, що випереджають своїх однолітків у розвитку. Метою програми є створення умов для найповнішого розкриття і розвитку творчого мислення і особистості дитини, а не тільки засвоєння знань. Основні принципи побудови програми такі:

1. Глобальний характер тем і проблем для вивчення.

2. Міждисциплінарність змісту.

3. Інтеграція тем і проблем.

4. Відкритий характер проблем і питань для вивчення.

5. Активні методи навчання.

6. Спрямованість на розвиток творчого, критичного та логічного мислення, здатності до розв'язання проблем.