Лекція 3 Тема: Типологія обдарованості План

1. Аналіз різноманітних класифікацій обдарованості.

2. Співвідношення інтелектуальної та творчої обдарованості у дошкільному віці.

3. Критерії загальної та спеціальної обдарованості дошкільників.

Література

1. Белова E.С. Одаренность малыша: раскрыть, понять, поддержать. – М. ,1999

2. Виды одаренности // Обдарована дитина. – 2000. – № 3. – С. 2-6

3. Гильбух Ю.З. Умственно одаренный ребенок. – К.,1992.

4. Психология одаренности детей и подростков / Под ред. Н.С. Лейтеса. – М.,1996. – С. 86 - 108

5. Піірто Дж. Особливості "фізиків" та "ліриків" // Обдарована дитина. – 1998. – № 2. – С.27-28

Обдарованість як психологічний феномен має цілий ряд своєрідних рис, котрі роблять це поняття надзвичайно складним, але разом з тим і надзвичайно цікавим для вивчення. Однією із таких рис є широта вказаного поняття, величезна різноманітність та індивідуальність у життєвих виявах обдарованих дітей. Безперечно, кожна обдарована дитина є абсолютно унікальним явищем, вона може так само сильно відрізнятися від інших обдарованих дітей, як і від своїх ординарних однолітків. У обдарованих дітей, хоча їм і притаманний цілий ряд специфічних типологічних особливостей (тобто якостей, якими вони між собою подібні), не менше, а можливо ще й більше, існує відмінностей. Вони виявляються у тому своєрід­ному "наборі" характерних якостей (здібностей, інтересів, схильностей, морально-вольових та особистісних рис), які складають психологічний "порт­рет" кожного вундеркінда, у швидкості темпів його психічного та фізичного розвитку на різних етапах дитинства, у більшому чи меншому вияві "творчого начала" тощо. Це робить дуже складною проблему типології обдарованості.

У Концепції обдарованості, запропонованій російськими психологами інституту психології РАН та психологічного інституту РАО, пропонується ряд критеріїв для виділення видів обдарованості:

1. Вид діяльності та сфери психіки, що забезпечують цю діяльність.

2. Ступінь сформованості обдарованості.

3. Форма прояву обдарованості.

4. Широта виявлення у різноманітних видах діяльності.

5. Особливості вікового розвитку.

За першим критерієм, до уваги беруть такі основні види діяльності, як практична діяльність, теоретична (пізнавальна), художньо-естетична, комунікативна та духовно-ціннісна. Щодо кожного з цих видів діяльності можна виділити кілька видів обдарованості. Зокрема, у практичній діяльності виділяють обдарованість у ремеслах, спортивну та організаторську обдарованість. У пізнавальній діяльності знаходить реалізацію інтелектуальна обдарованість різних видів. У художньо-естетичній діяльності виділяють, зокре­ма, хореографічну, сценічну, літературно-поетичну, зображувальну та музичну обдарованість. У комунікативній діяльності перш за все відзнача­ють лідерську та аттрактивну. обдарованість. І, нарешті, у духовно-ціннісній діяльності можна виділити обдарованість у створенні нових духовних цінностей, служіння людям.

Інколи можна почути думку, що класифікація обдарованості взагалі неможлива, оскільки кожна обдарована дитина унікальна. Звичайно, ця думка є не зовсім точною. Адже навіть унікальність індивідуальних особливостей можна типізувати. Тому в психології є декілька класифікацій.

На основі змісту здібностей, котрі лежать в основі обдарованості, прийнято умов­но виділяти 2 її види: загальну (розумову, інтелектуальну) та спеціальну (художню, соціальну, спортивну) обдарованість. Кожен із цих видів, в свою чергу, може бути конкретизований ще більш детально. При цьому різні автори пропонують різну ступінь конкретизації. Так, Н.С. Лейтес вважає, що загальна (розумова) обдарованість включав декілька видів: фізико-математичну, природничу, гуманітарну та технічну, кожен з яких теж може бути конкретизований. Наприклад, технічна, обдарованість має 2 підвиди: інженерна та обдарованість до технічної майстерності.

Спеціальну обдарованість можна класифікувати таким чином:

- художня включає літературну, музичну, хореографічну, обдарованість у зображувальній діяльності тощо;

- соціальна – організаторську, педагогічну, до правової діяльності тощо;

- спортивна класифікується відповідно до різних видів спорту.

Цікаву типологію обдарованості (загальної) пропонує Ю.З. Гільбух. В її основу він кладе переважаючі у дитини пізнавальні схильності. На його думку, будь-яка дитина з розумовою обдарованістю може бути віднесена до однієї із таких трьох груп:

- природничі теоретики (пізнавальний інтерес відзначає спрямованість на осмислення абстрактних ідей, схильність до природничих наук, зокрема – математики, астрономії, фізики):

- природничі прикладники (пізнавальний інтерес спрямовується на розв'язання складних конструкторсько-технічних завдань, розробку та виготовлення моделей та механізмів);

- гуманітарії (активно захоплюються мовою, літературою, суспільними науками, проявляють бажання складати казки, вірші, оповідання).

Цей же автор пропонує розрізняти загальну розумову обдарованість та однобічну розумову обдарованість (одні розумові здібності розвину­ті, інші – середнього чи нижче середнього рівня; наприклад, добре роз­винута пам'ять, однак творчий потенціал низький, пізнавальні інтереси не сформовані).

Інший підхід до виділення окремих типів обдарованості пропонується у дослідженні І. Іщенко. Він ґрунтується на взаємозв'язку рівня інте­лектуального розвитку та творчого потенціалу дитини. Дослідниця експе­риментально довела, що рівень розумового розвитку дітей не зв'язаний прямо з рівнем розвитку їх творчого мислення, що дає можливість виділити декілька типів творчої обдарованості дошкільників:

1) високий рівень інтелектуального розвитку відповідає високому рівню творчого потенціалу;

2) високий рівень творчого потенціалу проявляється при середньому рівні інтелектуального розвитку;

3) високий рівень інтелектуального розвитку досягається при відносно невисокому рівні творчого потенціалу.

Конкретний зміст здібностей, спрямованість їх пізнавальної активності схильності дитини у цій класифікації не враховуються. Авторка виходить з того, що важливо виділити найбільш загальні типологічні особливості обдарованої дитини, щоб виробити вірну загальну стратегію виховання цієї дитини.

Близький до описаного вище підхід до типології обдарованості знахо­димо у книзі В.С. Юркевич. Вона виділяє два загальних типи обдарованості:

- інтелектуальна обдарованість – це люди, налаштовані в першу чергу на накопичення та передавання іншим накопичених знань, вмінь, критичний ана­ліз різноманітних наукових ідей. Переважно це люди з академічними здіб­ностями, педагогічними тощо.

- творча обдарованість – це люди, налаштовані на творчість, котрі постій­но генерують творчі ідеї, рішення, розвивають їх у нестандартних ситуаці­ях. Вони мають "практичний" талант, можуть не мати високих академічних здібностей.

З таким підходом не погоджуються автори уже цитованої нами "Концепції обдарованості". Вони вказують, що розглядання "творчої обда­рованості" як окремого виду обдарованості базується на ряді наявних протиріч між здібностями та обдарованістю. Зокрема, те, що високий рі­вень здібностей (не лише інтелектуальних) не є запорукою творчості, може свідчити на користь того, що "творчість" як компонент обдарованості має своє особливе підґрунтя (наявність його у дитини, очевидно, може бути підставою для віднесення її до категорії людей з особливим видом обдарованості – творчої обдарованості). Однак можливий і інший погляд на це протиріччя. Творчість може бути показником особистісного ставлення до діяльності, захопленості нею. Мова йде про те, що дитина не просто виконує діяльність, а розвиває її за власною ініціативою. У цьому випад­ку про "нетворчу обдарованість" не може бути мови, а отже творчість – не окремий вид обдарованості, а ознака усякого її виду.

Які ж критерії, тобто показники, за якими можна віднести дитину до того чи іншого типу обдарованості? Як і класифікація типів, вибір цих кри­теріїв по-різному подається в роботах різних психологів. Хоча, звичайно, є цілий ряд спільних ознак, які названі різними авторами щодо певного типу обдарованості. Автори книги "Одаренные дети", американські психологи з університету штату Іллінойс під керівництвом М. Карне, здійснюючи виявлення обдарованих дітей, спираються на такі критерії:

1. Інтелектуальна обдарованість: діти виявляють різнобічну допитливість, вирізняються спостережливістю, видатною пам'яттю, точним мисленням; можуть глибоко занурюватися в певну справу, охоче вчаться новому. Відрізняються вмінням викладати думки, демонструють здатність практичного застосування знань.