Використання

Здебільшого професіоналізми застосовують в усному неофіційному мовленнілюдейпевногофаху. У писемніймовіпрофесіоналізми використовують увиданнях, призначених дляфахівців(буклетах,інструкціях, порадах). Професіоналізми використовують також письменники, щоб створити фаховий колорит, відтворити життєдіяльністьпевного фахового середовища у своїхтворах. В офіційно-діловому стилі мовленняпрофесіоналізми вживають із певними застереженнями.

35. Штампи найчастіше трапляються в діловому мовленні, у газетних статтях: дати путівку в життя, біле золото (про бавовну), чорне золото (про вугілля), люди в білих халатах (про лікарів), мати велике значення, відігравати важливу роль, являти значний інтерес, приділяти значну увагу, необхідно відзначити. Штампи виникають і тоді, коли звороти офіційно-ділового мовлення вживають у побутовій розмові, у художніх, публіцистичних творах, у наукових працях: у зв'язку з відсутністю коштів, за наявності відповідних умов, у даний час, поставити на лінійку готовності, вводити в дію, проведена певна робота.

36. Велика літера: імена, прізвища людей, уживані в загальному значенні без негативної цінки: Платони, Колумби. Назви дійових осіб у художніх творах, казках: Вовк та Ягня, Бджола і Шершень, Мавка і т.д. Астрономічні назви: Сонце, Земля, Юпітер, Марс і т.д. Назви найвищих держпосад: Голова Верховної Ради, Презедент України, Посол Республіки Угорщини.

37.

М’який знак пишеться:	М’який знак не пишеться:
1) після букв д, т, з, с, ц, дз, л, н наприкінці слова чи складу, якщо ці букви передають м’які звуки: сядь, донька,різьба	1) після букв, що позначають губні та шиплячі звуки: степ, голуб, кров, сім, вісім
2) після м’яких приголосних перед о: льон, трьох, сьомий, сьогодні	2) після р у кінці складу: кобзар, товар, писар, Харків (виняток Горький)
3) у суфіксах -ськ-, -зьк-, -цьк-, -ськість-, -зькість, -цькість, -ськи, -зьки, -цьки: український, європейський, по-французькому	3) між приголосними, якщо перший пом’якшується під впливом другого: сонця, пісня, радість, якість, кінця
4) у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -оньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: легенько, голівонька	4) після н перед ж, ч, ш, щ:тонший, менший, інший, кінчик
5) після м’якого звука [л] перед наступним м’яким:учительський, стільця, пальці	5) у буквосполученнях -лц-, -лч-, -нц-, -нч-, що утворені від буквосполучень -лк-, -нк-:Наталці, Наталчин бо Наталка
6) у формах родового відмінка множини іменників жіночого роду: пісень, робітниць
7) у дієслівних формах наказового способу: стань, винось, виходь; станьте, виносьте
8) у дієслівних формах 3-ї особи однини та множини дійсного способу: стоїть, спить

38. Чергування голосних звуків: 1. Чергування звуків [о], [е] з [і] має історичну основу і є одним з найпоширеніших чергувань в українській мові. Голосні [о] [е], як правило, бувають у відкритому складі, тобто у тому, що закінчується на голосний, а [і] – в закритому складі (на приголосний) (дробу – дріб, збору – збір). Такі чергування спостерігаються як при словозміні, так і при словотворенні.

Не відбувається чергування [о], [е] з [і] в таких випадках:

а) в буквосполученнях -оро-, -оло-, -ере-, -еле- (мороз, берег, шелест, молот);

б) в буквосполученнях -ор-, -ер-, -ов- між приголосними (горб, шерсть, вовк);

в) в прізвищах та інших власних назвах на -ов, -ев, -єв і словах, утворених від них (Суворов, Малишев, Волобуєв, ростовський).

2. В процесі відмінювання, а також при створенні прикметників голосні о, е можуть випадати чи з’являтися в коренях чи суфіксах (березень – березня, кисень – кисневий, вітер – вітру). Аналогічні чергування наявні і в російській мові (сон – сна, день – дня, рот – рта). В деяких словах в українській мові, на відміну від російської, таке чергування не відбувається (рот – рота, лев – лева).

Чергування о, е з нулем звука характерне також і для деяких давно запозичених (папка – папок, цукор – цукру), однак у більшості випадків воно не відбувається (комп’ютер – комп’ютера, текст – текcту, парта – парт).

3. Чергуваня о з е після шиплячих та й склалося історично: пшоно – пшениця, бойовий – боє[й+е]ць, чотири – четвертий, чернетка -- чорний.

4. Чергування о з а, е з и у дієсловах (причому а, и вживаються перед складом з наголошеним а): допомогти – допомагати, стерти – стирати.

Чергування приголосних звуків: Під час утворення нових слів та при вживанні форм давального, місцевого, кличного відмінків відбуваються послідовні зміни звуків г,к,х таким чином: г – ж – з (круг – у крузі – кружок); к – ч – ц (козак – козаче – козацький); х – ш – с (кожух – у кожусі – кожушок ).

Назване чергування має повну послідовність не для всіх сучасних слів, наприклад: слух – слушний, колега – колезі.

Чергування приголосних відбувається і при утворенні особових форм дієслів теперішнього або майбутнього часу, дієприкметників і віддієслівних іменників, наприклад: г – ж (міг – можу), к – ч (пік – печу), с – ш (чесати – чешу), ст – щ (мастити – мащу), ск – щ (полоскати – полощу), д – дж (садити – саджу), зд – ждж (їздити – їжджу).

Чергування приголосних спостерігається і при утворення прикметників за допомогою суфіксів -ськ-, -ство:

Г, Ж, З + -ськ-, ство = -зьк-, -зтво (Париж – паризький, убогий – убозтво);

К, Ч, Ц + -ськ-, ство = -цьк, -цтво (Галич – галицький, козак – козацтво);

Х, Ш, С + ськ-, ство = -ськ-, -ство (волох – волоський, Сиваш -- сиваський).

У словах іншомовного походження у більшості випадків подібні чергування також відбуваються, однак є і винятки: ла-маншський, нью-йоркський, іракський, нівхський, казахський.

Чергування приголосних відбувається при утворенні ступенів порівняння прикметників, при цьому спостерігається така закономірність:

Г, З, Ж→ ЖЧ (дорогий – дорожчий, близький – ближчий, важкий -- важчий);

С, СТ→ Щ (високий – вищий, товстий -- товщий).

39. До 2 відміни належать:1) іменники ч.р., що в н.в. однини мають 0 закінчення: день, кінь, бій, інститут;2) іменники ч.р. в н.в. однини з закінченням -о:батько, Михайло;3) іменники с.р.в н.в. однини з закінченням -о, -е: село, море – та з закінченням -я, крім іменників, у яких при відмінюванні з’являються суфікси -ат-, -ят-, єн-: знання, життя, листя, обличчя.

40. Прикметники, які утворилися складанням двох і трьох основ, називають складними. Наприклад: яснозорий, життєрадісний, темно-зелений, лексико-граматичний, сіро-буро-малиновий, напів-грубововняний та ін. Елементи складних прикметників з'єднуються сурядним або підрядним способом. Складні прикметники, утворені: а) від сполучення складних іменників, які пишуть через дефіс — нью-йоркський, бурят-мон-гольський, північно-східний; б) сполученням імен та прізвищ — лев-толстовський, ромен-ролланівський, вальтер-скоттівський. Складні прикметники, утворені сполученням прикметника та іменника, але з перестановкою елементів — літературно-художній (художня література), науково-медичний (медична наука).

41. _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________.

42. Дієслово відіграє важливу граматичну, лексичну, стилістичну роль у забезпеченні чіткості, лаконічності, логічності викладу матеріалу, у дотриманні основних вимог при складанні й оформленні текстів документів, професійних текстів. Маючи різну семантику, дієслово завжди називає дію або стан предмета, тому в мовленні пов’язується зі словами, що називають діяча, носія стану. Таке поєднання виступає предикативною основою речення, наприклад: У процесі виробництва люди створюють блага. Економіка України перебуває в кризовому стані.

43-44. Кома ставиться:

- між однорідними членами, коли немає сполучників: Не дивися так привітно, яблуневоцвітно, не милуй мене шовково, ясносоколово.

- між однорідними членами речення, з’єднаними протиставними сполучниками: Полетіла б я до тебе, та крилець не маю.

- між однорідними членами речення, з’єднаними повторюваними сполучниками: А човен колихається й колихається, вихоплює з пожмакованих хвиль то плескіт, то зітхання, то клекіт, то гнів.

- між парами однорідних членів, з’єднаних сполучниками: Крик та гук, регіт та жарти стоять над річкою.

- перед другою частиною парного сполучника як...так, не тільки...а й, хоч...але (та), не так...як,що з’єднує однорідні члени: Людина має бути не тільки здоровою, а й гарною.

- коли частина однорідних членів речення з’єднана безсполучниково, а частина — повторюваними сполучниками і (й), та (= і), кома ставиться між усіма однорідними членами, у тому числі і між першими двома (перед першим сполучником): Я пам’ятаю вчительку мою, просту, і скромну, і завжди спокійну.

Кома не ставиться: - між двома дієсловами в однаковій формі, що вказують на рух і його мету: Ой ти, гарний Семене, прийди сядь коло мене. Але: Приходь, посидимо (різні форми дієслів);

- між двома однаковими або близькими за значенням словами, з яких друге вжито з часткою не, якщо така словосполука є одним цілим: Вона на нього дивиться не надивиться, дише не надишеться.

- у стійких фразеологічних висловах: ні риба ні м’ясо, і сміх і гріх, і вдень і вночі, ні живий ні мертвий, ні пуху ні пера тощо.

Найчастіше узагальнювальними словами виступають означальні та заперечні займенники: все, всі, кожний, всякий, ніхто тощо і прислівники місця та часу: скрізь, кругом, навкруги, всюди, ніде, завжди, ніколи: Папери були скрізь: і на столі, і на полицях, і навіть стіни були обліплені ними. Якщо узагальнювальне слово стоїть перед однорідними членами, то у вимові робиться пауза, а після узагальнювального слова ставиться двокрапка: Усе в чеканні: спілі краплі рос, земля і місяць, вишні і тополі.

Якщо узагальнювальне слово стоїть після однорідних членів речення, то перед ним у вимові робиться пауза, а на письмі ставиться тире: Кожен кущик, горбок, долина, стежечка — все це йому знайоме.

Якщо однорідні члени речення йдуть за узагальнювальним словом і не закінчують речення, то перед ними ставиться двокрапка, а після них тире: І все: і штурмуюче море, і голубіюче небо, і далекі, ледь окреслені хмари — пройняте легеньким серпанком рухливого.

Якщо при узагальнювальному слові є слова а саме, як-от, наприклад, то перед ними ставиться кома, а після них — двокрапка: Усяке птаство, як-от: деркачів, перепілок, куликів, курочок — можна було викосити косою з трав або впіймати.