Відповіді до запитань з укр.мови

1. Відповідно до ст.10 КУ, прийнято Верховною Радою 28 червня 1996р укр..мова є держ.мовою Укр;

2. а) Літ.мова- це унормавона, регламентована форма існування загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей. Літературна мова характеризується такими ознаками: -унормованість; -стандартністю; -наддіалектністю; розвиненою системою стилів.

б) Мовна норма- це сукупність загально принятих правил реалізації мовної системи, закріплених у процес суспільної комунікації.

3. Функції мови: а)комунікативна; б)ідентифікаційна; в)творча; г)естетична; ґ)культороносна; д)номінативна; е)називна; є)пізнавальна; ж)експресивна; з)волюнтативна.

- Орфоепічні норми регулюють правильну вимову звуків, звукосполучень та наголошених слів;

- Графічні норми (передавання звуків на письмі)

- Орфографічні норми (написання слів)

- Лексичні норми (слововживання)

- Морфологічні норми (правильне вживання морфем)

- Синтаксичні норми (усталені зразки побудови словосполучень, речень)

- Стилістичні норми (вибір мовних елементів відповідно до умов спілкування)

- Пунктуаційні норми (вживання розділових знаків)

4. Функціону­ючи у різних сферах суспільного життя, мова набу­ває типових стильових ознак. Ці колективно усвідомлені різновиди мови, що об'єднують мовні одиниці за їх функціональним призначенням у певні структури, становлять систему функціональних (або структурно-функціональних) стилів.Кількість і структура останніх залежить від ваги літературної мови в державному, політичному, науковому, культурному житті нації. Функціональний стиль − це різновид літературної мови, що характеризується системним об’єднанням мовних одиниць різних рівнів, функції яких зумовлені суспільною сферою використання мови, настановами й умовами спілкування. Розрізняють такі основні функціональні стилі сучасної української літературної мови: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний стиль, художній стиль, розмовний стиль, конфесійний стиль.

5. Головні ознаки офіційно-ділового стилю:

1. Ґрунтується на логічній основі. Найважливішим у ньому є послідовність і точність викладу актів, документальність, об’єктивність оцінок, гранична чіткість, емоційно-експресивна нейтральність вислову.

2. Відзначається суворими вимогами до лексики й фразеології.

3. Характеризується як зростаючою стандартизацією мови (вживання усталених словесних формул, значна частота повтору слів, зворотів, конструкцій), так і своєрідністю синтаксису (прямий порядок слів: підмет — перед присудком і якомога ближче до початку речення; означення — перед означуваним; додаток — після керуючого слова; обставинні слова — якомога ближче до пояснюваного; вставні слова вживаються на початку речення тощо).

4. Високий ступінь одноманітності, стандарту форми, сувора регламентація розміщення та будови тексту.

В офіційно-діловому мовному стилі виділяють такі підстилі:

1. Законодавчий — використовується в законотворчій сфері у вигляді Конституції, законів, указів, статутів, постанов тощо.

2.Дипломатичний — використовується в сфері між державних офіційно-ділових стосунків у вигляді договорів, конвенцій, протоколів, заяв тощо.

3.Юридичний — використовується в юриспруденції у вигляді актів, позовних заяв, протоколів, постанов, запитів, повідомлень тощо.

4.Адміністративно-канцелярський — використовується в професійно-виробничій сфері, правових взаєминах і діловодстві у вигляді офіційної кореспонденції, договорів, контрактів, заяв, автобіографій, доручень тощо.

6-7.

Усне мовлення	Письмове мовлення
діалогічне (полілогічне) і монологічне	монологічне
реалізується в звуках, інтонаційно оформлене, послуговується нормами вимови	втілюється в графічних (писаних, друкованих) знаках – літерах
розраховане на конкретного слухача у конкретній ситуації	розраховане на односторонній контакт з невизначеною аудиторією
часто непідготовлене, спонтанне	пов’язане з попереднім обдумуванням
допускає імпровізацію, без старанного добору фактів і мовного оформлення	передбачає ретельний відбір фактів та їх мовне оформлення
обмежене у часі й просторі	має практично безмежні можливості щодо збереження інформації у часі та її поширення у просторі
не піддається дублюванню й відтворенню	має можливість дублювання й відтворення в усному мовленні
індивідуалізоване, емоційно та експресивно забарвлене	не виражає індивідуальності автора тексту, відсутність емоційності
супроводжується мімікою, жестами	чітке підпорядкування мовних засобів стилю і типу мовлення
прості, неповні речення, репліки, вживання слів, що мають надлишкову інформативність	речення повні, вживання нейтральної лексики,

8. Службова телефонна розмова складається з таких компонентів:— момент установлення зв'язку;— виклад суті справи;— завершальні слова, фрази — знак про закінчення розмови.

Декілька загальноусталених правил:

— службовий телефон — переважно для службових справ;

— телефон загального користування має бути розташовано у зручному, доступному, звукоізольованому місці (коридор, окрема кабіна тощо);

— говорити слід чітко, стисло й коректно, (виразність вимови виключає повторювання вже сказаного);

— уважне слухання виключає постійне перепитування;

— не слід прохати про значну послугу малознайому людину;

— слід пам'ятати, що телефонна розмова — це діалог, а не монолог;

— поздоровлення, вітання та співчуття слід висловлювати особисто або листом і аж ніяк не телефоном;

— телефон дієвий, але не визначальний засіб вирішення важливих питань, котрі остаточно вирішуються лише під час особистої зустрічі;

— у випадку роз'єднання, поновлює зв'язок той, хто телефонував;

— закінчує розмову той, хто телефонував.

9.  На сьогодні візитні картки широко використовуються й стали невід'ємним атрибутом ділового життя. Візитна картка — це картка для вручення підчас знайомства чи візиту. Здебільшого вона має такі реквізити: • назва підприємства, установи, організації, фірми; • прізвище, ім'я, по батькові власника картки; • посада; • адреса установи, організації, підприємства, фірми; • номери телефонів, факсу.

Візитні карти мають бути різних видів:

• Стандартна катра;

• Картка фірми;

• Картка, що використовується із представницькою метою;

• Об’єднана візитна картка;

10. Доповідь ділова містить виклад певних питань із висновками і пропозиціями. Інформація, що міститься в доповіді, розрахована на підготовлену аудиторію, готову до сприйняття, обговорення та розв’язання проблем. Максимальний результат буде досягнуто, якщо учасники зібрання будуть завчасно ознайомлені з текстом доповіді. Тоді можна очікувати активного обговорення, аргументованої критики, посутніх доповнень і плідно вираженого рішення. Доповідь звітна містить об’єктивно висвітлені факти та реалії за певний період життя й діяльності керівника, депутата, організації чи її підрозділу тощо. У процесі підготовки до звітної доповіді доповідач мусить чітко окреслити мету, характер і завдання, до кожного положення дібрати аргументовані факти, вивірені цифри, переконливі приклади, влучні і доречні цитати. Варто також укласти загальний план й усі положення та частини пов’язати в одну струнку систему викладу.

11. Промова - це усний виступ із метою висвітлення певної інформації та впливу на розум, почуття й волу слухачів, логічною стрункістю тексту, емоційною насиченістю та вольовими імпульсами мовця. Із промовою виступають на мітингах, масових зібраннях на честь певної події, ювілею тощо.

Види промов: мітингова промова, агітаційна промова, ділова промова, ювелірна промова.

12. Мовленнєва етика передбачає дотримання умов успішного спілкування: доброзичливого ставлення до адресата, демонстрації зацікавленості в розмові, емпатії (тобто налаштованості на внутрішній світ співбесідника), щирості у формулюванні своїх думок, увазі тощо, сигналами чого є репліки різних типів, а також міміка, усмішка, погляд, жести, постави тіла та ін.

Види: Висока тональність відповідає спілкуванню у сфері суто формальних суспільних структур (урочисті заходи, дипломатичні прийоми тощо).

Нейтральна– функціонує у сфері офіційних установ.

Звичайнатональність характерна для спілкування на побутовому рівні.

Фамільярна– забезпечує спілкування в колі сім'ї, у дружньому товаристві, емоційна.

Вульгарна– спостерігається в соціально неконтрольованих ситуаціях, занадто емоційна.

Вимоги до оформлення документів : . ҉ не суперечити чинному законодавству держави, нормам юридичного й адміністративного права, директивним положенням конкретних керівних органів ; ҉ видаватися лише відповідними повноважними органами або службо-вими особами згідно з їх компетенцією ; ҉ відповідати своєму призначенню, назві й укладатися за встановленою формою ; ҉ бути достовірними, переконливими й відповідати меті та завданням конкретного закладу, установи тощо або їх керівництва (базуючись на фактах, містити конкретні й змістовні пропозиції та вказівки); ҉ бути належним чином відредагованими (грамотними) й оформленими, розбірливими та охайними.