- •Розділ 1. Верховна Рада – парламент України.
- •1.1. Види парламентів та їх основні ознаки.
- •Класифікація парламентів
- •Форма правління
- •2.Характер функцій парламенту та його взаємовідносини з органами виконавчої влади
- •Структура парламенту
- •1) Монокамерні (однопалатні)
- •Спосіб конституційного закріплення компетенції
- •1.2. Чисельний склад та структура парламенту.
- •1.3. Функції та компетенція Верховної Ради України.
- •1.3.1. Установча функція вру.
- •1.3.3. Законодавча функція.
- •1.3.4. Компетенція Верховної Ради України.
- •Розділ 2. Організаційно-правові форми діяльності Верховної Ради України.
- •2.1. Організація і порядок роботи парламенту.
- •2.2. Акти Верховної Ради України.
- •Розділ 3. Законодавчий процес та його стадії.
- •Розділ 4. Статус народного депутата України.
- •Список використаної літератури.
- •Додаткова література
1.2. Чисельний склад та структура парламенту.
Чисельний склад парламенту визначається з урахуванням різновекторних чинників. Оптимальною, з огляду на всі обставини, вважається чисельність парламенту в 350-500 депутатів. Чисельність парламентів європейських країн коливається від 60 (Люксембург) до понад 600 (Палата громад парламенту Великої Британії та Бундестаг ФРН).
Згідно ст. 76 КУ конституційний склад ВРУ – 450 народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки.
Вибір відповідної виборчої системи парламенту України відбувався з моменту проголошення незалежності держави. Як відомо, до 1997 року існувала мажоритарна система виборів народних депутатів України. Згідно з ЗУ “Про вибори народних депутатів України” від 24 вересня 1997 року було запроваджено змішану пропорційно-мажоритарну виборчу систему. Особливостями саме цього Закону стало: 225 депутатів обиралися в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості, а 225 – за списками від політичних партій; участь виборців у виборах є добровільною; вважалось, що виборці, які не взяли участь у голосуванні підтримують волевиявлення тих виборців, які взяли участь у голосуванні; право висування кандидатів належало громадянам України, реалізовувалось політичними партіями або шляхом самовисування (900 підписів), зборами виборців і трудовими колективами. Багато положень цього Закону були визнані КСУ неконституційними (виборці, які не взяли участь у голосуванні підтримують волевиявлення тих виборців, які взяли участь у голосуванні).
Враховуючи це ВРУ 18 жовтня 2001 року прийняла новий Закон України “Про вибори народних депутатів України”, який зберігав змішану пропорційну мажоритарно-пропорційну систему.
На відміну від попередніх, новий ЗУ, прийнятий ВРУ 25 березня 2004 року запровадив пропорційну систему виборів народних депутатів. Але 7 липня 2005 року, як відомо, була підписана нова редакція цього Закону. Але всі перелічені закони не врахували таких важливих положень як: найбільш ефективною є пропорційна система, яка ґрунтується на голосуванні за списки депутатів із преференціями (перевагою). Це дозволяє обирати не тільки партію, а й надавати перевагу тим чи іншим кандидатам безпосередньо. Така система веде до позбавлення партійної верхівки чи лідерів партії права формувати передвиборні списки. Актуальним є питання скасування права політичних партій утворювати політичні блоки, практика діяльності нинішнього парламенту довела, що до складу блоків увійшли представники дріб’язкових неавторитетних у виборців партій, а крім того після виборів такі блоки розпадаються, і тому утворення діє спроможної більшості, як того вимагає конституційна реформа, стає проблематичним.
Згідно ст. 82 КУ ВРУ є повноважною за умови обрання не менше 2\3 від її конституційного складу. Основними структурними елементами Українського парламенту є:
Керівництво Верховної Ради України (Голова Верховної Ради України, його Перший заступник і заступник) — посадові особи, що організовують роботу парламенту, координують роботу його структурних підрозділів, здійснюють представницькі функції.
Депутатські об'єднання — фракції і групи та Погоджувальна рада фракцій і депутатських груп — колегіальний координаційний орган парламенту, покликаний забезпечити компроміс чи консенсус між депутатськими об'єднаннями з основних питань порядку денного.
Комітети Верховної Ради України — постійно діючі допоміжні органи парламенту, які складаються з народних депутатів і здійснюють попередню підготовку питань до розгляду в пленарному засіданні.
Тимчасові (спеціальні та слідчі) комісії Верховної Ради України — допоміжні органи парламенту, що складаються з народних депутатів і створюються з конкретного питання, на визначений термін.
Апарат Верховної Ради України — допоміжний орган, що складається з державних службовців (посадових і службових осіб) та технічного персоналу і здійснює організаційне, правове, інформаційне, соціально-побутове, аналітичне, матеріально-технічне та інше забезпечення діяльності парламенту.
Крім того, до парламенту функціонально примикає Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Інститут законодавства і Парламентське видавництво взаємодіють з Верховною Радою на госпрозрахункових засадах.
Таким чином парламент України має моно камерну структуру і складається з 450 депутатів, яки обираються на пропорційній основі.
