Теоретична частина

1. Актуальність обраної проблеми

У всі часи сім'я була і залишається найважливішим соціальним інститутом суспільства. Сім'я забезпечує продовження роду, у ній здійснюється первинна соціалізація та виховання дітей. Усім відомим є вислів "Міцна сім'я – міцна держава". Перебуваючи у тісному взаємозв'язку з суспільством, будучи його невід'ємною частиною, сім'я неминуче реагує на будь-які позитивні й негативні зміни у всій соціальній системі, підпадаючи під її вилив. Водночас вона сама впливає на функціонування і розвиток суспільства. Тому кожне суспільство зацікавлене у морально, духовно, фізично здоровій сім'ї, яка б ефективно виконувала властиві їй функції. Рано чи пізно кожен з нас робить в своєму житті цей важливий крок – створення власної сім'ї. Соціологія сім'ї зосереджує увагу на аналізі всієї сукупності важливих проблем, пов'язаних із сім'єю, тобто вона має міждисциплінарний характер. Соціологічний аналіз сім'ї дозволяє виявити основні суперечності, що виникають у відносинах між сім'єю і суспільством, і тим самим знайти шляхи та засоби їх розв'язання. Дослідження сім'ї має важливе практичне значення, оскільки воно є передумовою розуміння багатьох процесів, які відбуваються у суспільстві.

1. 2 Мета дослідження полягає у:

• Розглянути сім’ю та шлюб як соціальний інститут;

1. 3 Аналіз останніх досліджень та публікацій:

Питання ідеального шлюбу і родини привертало багатьох досвідчених вчених: Е.К. Васильєвої, В.А. Сисенко, В. Сатiр, А.Г. Харчева, Л.В. Чуйко та ін[1]. Вони займалися аналізом причин та мотивів розлучення в радянський та після радянський періоди. Треба зазначити, що дослідження сімей та сімейних відносин, як і дослідження будь – якого соціального явища складно піддаються аналізу. Інтимність, як характерна риса явищ, які взаємопов’язані зі шлюбом та сімєю, а також розбіжність між об’єктивною поведінкою людей та суб’єктивною оцінкою доводять, що за цими об’єктами складно спостерігати. Проблема історичного розвитку сім’ї є предметом багатьох теорій в рамках суспільних наук. Особливий цікавими є результати етнологічних досліджень американського дослідника Льюїса Генрі Моргана (1818-1881), який довгий час жив в одному племені північноамериканських ірокезів. На основі наукових розробок Моргана сучасні вчені виокремлюють наступні фази розвитку сім’ї: проміскуітет, кровнородинна сім’я, пуналуальна сім’я, сіндіасмічна сім’я, моногамна сім’я.

Проміскуітет характерний для нижчого ступеня розвитку людства. Це така форма сумісного життя, коли були відсутні окремі сімейні групи і сімейне життя було тотожне суспільному. Незабаром, на думку Моргана, відбулося обмеження статевого спілкування і починають виокремлюватися групи, між якими таке спілкування було дозволено. Це призвело до виникнення особливої форми сім’ї – кровнородинної.

Кровнородинна сім’я характеризується груповим шлюбом, а статеве спілкування в ній дозволено лише між тими, хто належить до одного покоління. Усі ті, хто належить одному поколінню, тобто брати та сестри, незалежно від міри їхніх родинних зв’язків, утворюють одну сім’ю (ендогамія). Обмеження кола статевих партнерів в межах такої сім’ї відбулося під впливом розвитку суспільства і призвело до виникнення більш розвинутої форми сім’ї – пуналуальної.

В пуналуальній сім’ї з статевого спілкування виключаються спочатку кровна рідня по жіночій лінії, а пізніше ця заборона поширюється і на інших, більш далеких родичів того ж покоління. Для цього типу сім’ї характерний груповий шлюб, він є екзогамним. При такому шлюбі декілька сестер, рідних або більш далеких ступенів споріднення, були одружені з декількома чоловіками як спільними чоловіками. Отже такий шлюб – це шлюб між людьми одного покоління. Все частіше в рамках такого типу сім’ї утворюються тривалі зв’язки між одним чоловіком та одною жінкою.

Сіндіасмічна сім’я: один чоловік живе з однією жінкою, полігамія залишається виключним правом чоловіка. Шлюб легко розривається, діти залишаються з матір’ю.

Моногамна сім’я відрізняється тісним зв’язком між чоловіком та жінкою, причому шлюб може бути розірваним лише за бажанням чоловіка. Безпосередньою причиною появи моногамної сім’ї є виникнення приватної власності і прагнення захистити право дітей на володіння сімейним майном. Зміцнення моногамної сім’ї відбувалося у період розкладу старого родинного ладу і виникнення нових форм людських спільнот. Таким чином, історично сім’я розвивалася від нерегульованих статевих стосунків до обмежених у моногамній сім’ї. Психологи з США встановили, що сім'ї, де чоловік і дружина відрізняються матеріалістичним ставленням до життя, живуть краще в плані матеріальних можливостей. Тим не менш, сварки між подружжям у таких сім'ях трапляються набагато частіше. У дослідженні брало участь півтори тисячі подружніх пар. Учасники відповідали на запитання про відносини всередині сім'ї, а також про те, як вони ставляться до матеріальних благ, до грошей. У результаті було встановлено, що подружжя, які вважають, що гроші не є основою щасливого шлюбу, були набагато ближче один одному, а сім'ї в цілому були стабільніше. Якщо в парі і чоловік, і дружина є матеріалістами, то відносини з близькими людьми, та й між ними самими, починають псуватися, оскільки в розділ кута стає грошова складова. Такі пари погано вирішують сімейні конфлікти, оскільки сприйняття труднощів, по суті, неадекватне. Одна сімейна пара з п'яти зізналася, що гроші - це чи не основа основ стабільних подружніх відносин. Серед сімейних пар, що належать до більш забезпечених верств суспільства, гроші нерідко є причиною сварок і конфліктів. Адже, ставлення до грошей затуляє для людей якість сімейних відносин. Результати проведеної роботи також свідчили про те, що найгірші відносини спостерігаються в тих парах, де обидва чоловіки є матеріалістами.