Соціальна активність молоді як засіб привернення уваги до власних проблем

Незважаючи на загальносвітові тенденції до зростання участі організованої молоді (при сприянні держави) у вирішенні своїх проблем, результати соціологічних опитувань вказують на незначну роль молодіжних організацій України у вирішенні проблем молодого покоління. Тобто молодіжні громадські організації, хоч і є одним із елементів механізму реалізації державної молодіжної політики, не можуть істотно впливати на поліпшення становища молоді.

Результати опитувань молоді останніх років свідчать, що членами молодіжних організацій є незначна частина (2-3%) молоді. Молодіжні організації, як правило, не користуються великим авторитетом серед широкого загалу молоді, їхня діяльність мало відома населенню. Згідно з відповідями респондентів за травень 2005 р. членами молодіжних організацій є 2% молоді України, 2% - іноді відвідують окремі їхні заходи, 7% - дізнаються про їхню діяльність із засобів масової інформації, а 19% - лише знають, що такі існують.

Аналіз статутних документів та практичної діяльності всеукраїнських молодіжних організацій дає підстави стверджувати, що лише третина таких організацій, зареєстрованих впродовж 1999p., спрямовує свої зусилля на вирішення різноманітних соціальних, професійних, освітніх питань молоді, на забезпечення її певного соціального захисту. Загалом серед діючих всеукраїнських молодіжних організацій питаннями соціальної адаптації молоді тією чи іншою мірою займаються трохи більше половини. У той же час опитування засвідчує, що серед молодіжних організацій усіх спрямувань для молоді найпривабливішими є ті, які сприяли б покращенню її економічного становища.

Відповідаючи на запитання соціологічного опитування, яке проводилося Українським Інститутом соціальних досліджень, молоді респонденти серед запропонованих їм 19 політичних, економічних, соціальних проблем, що найбільше їх турбують, на перше місце поставили безробіття (72%), на друге місце — низький рівень заробітної плати (69% опитаних). І на третє місце — несвоєчасні виплати заробітної плати та Інших соціальних виплат (68%).

Таким чином, молодіжні організації мають незначний вплив на широкий загал молоді. Однак, зважаючи на їхню велику кількість, що продовжує зростати, на безпосередню включеність у молодіжне середовище, їхній потенціал як суб'єкта молодіжної політики є досить значним. Адже молодіжні організації, порівняно з органами державної влади, серед широкого загалу молоді користуються більшою довірою. Це підтверджують, наприклад, опитування 2007 p., коли 18% молодих респондентів вказали, що молодіжні організації цілком заслуговують довіри, 26% - заслуговують довіри певною мірою, і лише 18% - зовсім не заслуговують на довіру. Водночас про те, що зовсім не заслуговують на довіру обласні, районні, міські органи влади вказало вдвічі більше респондентів.

Позиція молоді щодо молодіжних організацій дає підстави стверджувати, що для підвищення їхньої ролі в здійсненні державної молодіжної політики необхідно виконати щонайменше дві умови:

• Перша - наблизитися до широкого загалу шляхом активізації діяльності в тих напрямах, які сприяли би вирішенню найактуальніших проблем молоді безпосередньо на місцях.

• Друга - бути співучасником реалізації заходів державної молодіжної політики, тобто знайти для себе місце в їх реалізації і активно пропонувати себе як діяльного помічника.

Література

1. Гасюк О. У „Пласт” не граються. Ним живуть // Освіта. – 1992. – 27 жовтня.

2. Головатый Н.Ф. Социология молодежи / Курс лекцій. – К.: МАУП, 1999, - 224 с.

3. Головенько В.А. Життя в Пласті // Рідна школа. – 1993. - № 10. – С. 38  – 43.

4. Гордасевич Б. Українська молодь згуртовується ? // Київ. – 1997. - № 11-12.

5. Грабовський. Ментальність шпани // Сучасність. – 1998. - № 3. – С. 71 – 76.

6. Козлова І. Неформальні угрупування: як до цього ставитись? // Шкільний світ. – 2000. - № 3. – С. 6.

7. Красноголов В., Кудін О. Молодіжне лідерство в політиці // Нова політика. – 2000. - № 6. – С. 5.

8. Молодіжні організації України / Перелік // Все для вчителя. – 1998. - № 1-2. – С.12.

9. Неїжмак В. Бог і Україна „Пласту” // Україна молода. – 1996. – 23 серпня

10. Окаринський В. Вплив українського пласту на генезу стрілецького руху // Пам’ять століть. – 2000. - № 5. – С. 108 – 116.

11. Петрунько О.В. Мотиви відчуження сучасної молоді України від активної політичної діяльності // Педагогіка і психологія. – 1996. - № 1. – С. 98 – 101.

12. Перепелиця М.П. Державна молодіжна політика в Україні (регіональний аспект). – К.: Український інститут соціальних досліджень, Український центр політичного менеджменту, 2001. – 242 с.

13. Україна. Президент: 1999, січень – Кучма Л. / Закон про молодіжні та дитячі організації // Урядовий кур’єр. 1999. – 12 січня.

14. Сікачина Т. Воскресло лицарство пластове на рідній батьківській землі /З історії Пласту / //Українська культура. – 1992. - № 12. – С. 14-17.

15. Соціальна робота з дітьми і молоддю. – Ужгород, 2000.

16. Слободян Х. Пласт в Україні: що нового? // Освіта. – 1993. – 5 листопада.

17. Словник термінів соціальної педагогіки та соціальної роботи / Міщик Л.І. Соціальна педагогіка: Навч. посібник, - К.: ІЗМН, 1997. – С. 112 – 133.

18. Тисовський О.В. Історія „Пласту”// Українська культура. - № 12

19. Тхорук Р. Під знаком тризуба і лілеї / Молодіжна організація „Пласт” // Освіта. – 1993. – 20 серпня.

20. Шубська Г. За Україну, за її волю! // Українське слово. – 1994. – 8-15 грудня.

21. Щекун В. Московська зірка чи український тризуб? / Герб Пласту // Освіта. – 1993. – 5 листопада.

22. Молодь України у дзеркалі соціології / Заг. ред. О.Балакірєвої і О.Яременка. – К.: УІСД, 2001. – С. 125-133.

12