11

Тема 9. Соціально-педагогічна корекція, реабілітація підлітків і молоді з адиктивною поведінкою

План

1. Мета, завдання, та організація роботи щодо профілактики наркоманії у школі.

2. Загальна характеристика загальноосвітньо-корекційної діяльності.

3. Виховно-корекційний потенціал позашкільної діяльності.

4. Сутність методики позбавлення підлітків від алкоголе-, наркотичної залежності.

5. Психологічні основи профілактики і корекції девіантної поведінки.

6. Міжвідомчий підхід до корекційної і профілактичної роботи з підлітками.

Систематичне вживання психотропних речовин не­повнолітніми слід розглядати передусім як психолого-педагогічну, а не наркологічну проблему. Це зумовлено тим, що пияцтво підлітків, наркоманія або токсикоманія завжди пов’язані з іншими порушеннями поведінки.

Якщо алкоголізм або наркоманія в дорослої людини довгий період може розвиватися приховано, не познача­ючись на трудовій діяльності, соціальному статусі, то в підлітків, навпаки, спочатку відбувається соціальна дез­адаптація, а потім уже приєднується вживання алкоголю або інших психотропних речовин. Адиктивна поведінка є складником девіантної поведінки, ніби нашаровуючись на соціальну дезадаптацію підлітка.

Виняток становлять біологічно схильні до алкоголізму підлітки, у яких хвороба виникає в результаті випадково­го вживання спиртного.

Головними факторами виникнення в неповнолітніх пот­реби у вживанні психотропних речовин є:

• вікові особливості;

• несприятлива мікросоціальна ситуація розвитку;

• відхилення у функціонуванні вищої нервової діяль­ності.

Вивчення особливостей зловживання алкоголем непов­нолітніми показує, що алкоголізм у підлітків відрізняєть­ся від протікання захворювання у дорослих. Уживання ал­коголю в юному віці має набагато тяжчі наслідки для роз­витку психіки. Проте до закінчення підліткового віку слід вести мову не про алкоголізм, а про алкогольну інтокси­кацію організму, так звану злоякісну алкоголізацію.

Якщо перші ознаки алкоголізму виявляються у віці до 18 років, то говорять про підлітковий (дитячий) алкоголізм. У цьому віці ал­коголізм має ряд характерних рис:

1. Швидке звикання до спиртних напоїв. Якщо у дорослої люди­ни перехід від пияцтва до алкоголізму займає 5-10 років, то в під­літковому та юнацькому віці формування хронічного алкоголізму відбувається в 3-4 рази швидше. Це пояснюється анатомо-фізіологічними особливостями організму в цьому віці. Мозкова ткани­на в підлітків знаходиться в процесі формування і на відміну від дорослого більше містить води і бідніша на білок. У воді алкоголь добре розчиняється і засвоюється організмом, тільки 7% його ви­водиться легенями і нирками. Інші 93% діють як отрута, впливаючи на роботу всіх органів і систем, викликаючи швидке звикання організму до цієї отрути.

2. Злоякісний хід хвороби. Це пояснюється тим, що в цей період відбувається становлення організму і стійкість центральної нерво­вої системи до дії алкоголю знижена, унаслідок чого відбуваються глибокі і необоротні процеси її руйнування.

3. Прийняття великих доз алкоголю. Це пов’язано з тим, що прийняття алкоголю не схвалюється суспільством, тому підлітки, як правило, п'ють тайкома, звичайно не закушуючи, приймаючи ве­лику дозу одночасно.

4. Швидкий розвиток запійного пияцтва. Для підлітків стає нормою пити по будь-якому приводі, при цьому в стані легкого сп’яніння вони починають почувати себе невпевнено. Більш того, тверезість стає для них дивним станом. Тому характерно прагнен­ня до повного сп’яніння – тільки в цьому випадку випивка розціню­ється як удала, повноцінна.

5. Низька ефективність лікування. У широкого кола підлітків вживання алкоголю включається в структуру потреб, про що свід­чить: високий рівень поширеності вживання спиртних напоїв середнеповнолітніх; висока активність (у тому числі і протиправна) упошуках алкогольних напоїв чи засобів для їх придбання; широкий набір приводів для вживання алкоголю; систематичне вживання алкогольних напоїв.

Пияцтво серед неповнолітніх тісно зв'язано з їх поведінкою. В основі цього зв’язку лежить головна для підлітків небезпека алко­голізму - різке послаблення самоконтролю. Взаємозв'язок пияцтва і злочинності неповнолітніх з’являється в декількох напрямах:

• більшість злочинів неповнолітніми скоюються в нетверезому стані (22% крадіжок особистої власності, 76% хуліганських дій, 61% зґвалтувань, 56,6% розбоїв). Найбільш часто в стані сп'яніння відбуваються насильницькі (агресивні) злочини; багато злочинів вчиняються з метою видобутку спиртного чи засобів для його придбання (40,5% підлітків, засуджених за майнові злочини, вчинили розкрадання для придбання спиртних напоїв);

• пияцтво сприяє формуванню у неповнолітніх мотиву і наміру на здійснення багатьох злочинів (у кримінології навіть мається тер­мін «п'яна» мотивація);

• пияцтво виступає як засіб прилучення неповнолітніх до групи однолітків з антигромадською поведінкою;

• пияцтво є способом залучення неповнолітніх у злочинну діяль­ність, організаторами якої виступають дорослі.

У спеціальній літературі виділено 4 типи особистості дитини, найбільш схильних до алкоголізації:

1. Діти з завищеною самооцінкою, що перейняли у батьків пе­реконання в своїй непогрішності, які знаходяться поза критикою.

2. Діти з завищеним почуттям жорстокості й агресивності.

3. Діти, не пристосовані до життя в силу підвищеної опіки з боку батьків.

4. Діти, схильні до депресії і параної.

У соціальному механізмі особливостей алкоголізації підлітків виділяють:

I етап - особистісні зміни в напрямку готовності до асоціальних форм поведінки - механізм деформації у зв'язку з недоліками сімейного виховання, втрати інтересу до навчання, несформованість у підлітків громадської активності і соціально значимих установок, звуження кола і нестійкості інтересів, відсутність захоплень та ін.

II етап - формування алкогольного стилю життя на початку алкоголізації. Цей механізм реалізується багато в чому за рахунок підліткових реакцій групування й імітації - так званий "механізм індукції";

3. етап - формування звичок і клініки захворювання. У цей період підліткам властиві мотиви виправдан­ня. Підлітки заявляють, що п'ють "для зняття напру­ ження", "для хоробрості" та ін.;

4. етап - формування наркотичної залежності. Це проявляється у припиненні дії захисних механізмів організму (рефлексу блювання, нудоти та ін.), підвищення переносимості доз - толерантності. Подальші відхилення пов'язані з розгальмованістю потягів, формуванням агресивної особистості, прискореним формуванням ознак фізичної залежності.

Якщо дитина, розвиток якої (в результаті несприятливого впливу сім'ї або особливостей функціонування вищої нервової діяльності) відбувається з ускладненнями, потрапить у позасімейні соціальні умови, здатні компенсувати ці недоліки, вирівняти відхилення в її особисті, що намітилися, то прогноз її життєвого шляху буде позитивний. Якщо ж позасімейні соціальні умови не здатні компенсувати попередні вади, подальший розвиток такої дитини йде стихійно, по лінії найменшого опору.

Не сприймаючи соціально схвалюваних стандартів поведінки, підліток виявляється незахищеним від норм та цінностей субкультури вуличних підліткових угруповань. Тому він легко, без опору засвоює панівні тут стосунки та норми поведінки: культ сили, хибні форми прояву дорос­лості (паління, вживання алкоголю та наркотиків, уміння лаятися, битися), зухвалість та цинізм щодо законослух­няних громадян, протиправні дії та злочини — як найви­щий прояв «доблесті».