Що ж до безпосередньої корекцйної соціально-педагогічної дії на девіанта, то цей процес включає декілька завдань-функцій. Назвемо їх.

1. Виховна, така, що припускає відновлення тих позитивних якостей, які переважали у молодої людини до появи девіантності, звернення до спогадів підлітка про його добрі справи.

2. Компенсаторна, така, що покликана формувати у молодої людини прагнення компенсувати той або інший соціальний недолік посиленням діяльності в тій сфері, яку любить і де може добитися успіхів, реалізувати свої можливості, здібності і, головне, потребу в самоствердженні.

3. Стимулююча, направлена на активізацію позитивного в соціально корисній практичній діяльності молодої людини; вона здійснюється за допомогою засудження або схвалення, тобто зацікавленого, емоційного відношення до індивіда, його вчинків.

4. Корекційна, пов’язана з виправленням негативних якостей особи молодої людини і така, що припускає застосування різноманітних методів і методик для виправлення його мотивації, ціннісних орієнтації, установок, поведінки.

Процес соціально-педагогічної корекції можна представити в такій спрощеній схемі:

КОРЕКЦІЯ

Регуляція: перетворення перевтілення переоцінка переструктурування переакцентування переосмислення
			Самоаналіз: самосвідомість самооцінка саморегуляція самоорганізація самоконтроль самоврядування

Корегування девіантної поведінки є соціально-педагогічним комплексом взаємозв'язаних і взаємообумовлених операцій і процедур, направлених на регуляцію мотивацій, ціннісних орієнтації, установок поведінки особи, а через нього — на систему різних внутрішніх спонук, що характеризують відношення до соціальних дій і вчинків.

5. Регулююча — що відображає спосіб дії соціальної групи (або її представників) на особу для зміни ступеню участі останньої у середині групових процесів і груповій діяльності в цілому. По своїх проявах регуляція розвивається від рівня взаємних впливів учасників безпосереднього міжособистого спілкування до рівня активної саморегуляції і самоконтролю.

Регуляція і корекція здійснюються на основі мобілізації зусиль людини. Тому істотну роль грають вольові особові властивості людини. Вони дозволяють особі мобілізувати внутрішню енергію, проявляти активність не тільки за сприятливих умов, але і при різного роду труднощах, екстремальних соціальних умовах, кризах, конфліктах, а також при зовнішніх перепонах. Завдяки волі корекція особистих властивостей, вчинків і діяльності набуває самостійного характеру, стає самокорекцією.

Самокорекція включає ухвалення індивідом мети, облік значущих умов діяльності, її програмування, оцінку результатів і корекцію. Реалізація самокорекції припускає також наявність певного відношення до своїх вчинків і дій, раціональне використання своїх індивідуальних можливостей, що пов'язане з самоаналізом.

Самоаналіз має безпосереднє відношення ще до одного чинника — самосвідомості, яка полягає в усвідомленні і адекватній оцінці індивідом особливостей своєї соціальної діяльності, вчинків і дій, а також своїх індивідуальних якостей. Від особливостей самосвідомості багато в чому залежить характер соціальної активності людини, направлений на вдосконалення (або соціальна деградація) себе, свого Я, своїй діяльності.

У основі самокорекції дій і вчинків лежать різні соціально-психологічні механізми прояву і взаємодії індивідуальних особливостей. Один з механізмів полягає у використанні людиною своїх сприятливих можливостей, сильних сторін. Може здатися, що ці можливості повинні реалізуватися без особливого втручання з боку психологів, педагогів і без особливих зусиль з боку самих девіантів. Проте так буває далеко не завжди. Слабка реалізація сприятливих можливостей девіанта може бути обумовлена недостатньо відповідальним відношенням до своїх вчинків і дій, діяльності, способу життя в цілому. Тому в індивідуальній програмі по коректуванню девіантної поведінки необхідно враховувати додаткові механізми, за допомогою яких чоловік може компенсувати слабо-виражені особливості або розвинути ці особливості до певного рівня.

Автором книги розроблена програма соціально-психологічної корекції девіантної поведінки дітей і підлітків. У ній виділяються основні структурні компоненти ігрового соціально-психологічного тренінгу, що розрахованого на достатньо тривалий період часу і включає як власне психологічну, так і соціально-педагогічну корекцію. Ця програма орієнтована на найбільш складних дітей і підлітків, що відносяться по своїх соціально-психологічних характеристиках до групи ризику. Виділені автором компоненти, з одного боку, є достатньо загальними, а з іншої — можуть бути творчо видозмінені і конкретизовані залежно від віку підлітка і умов реалізації програми.

Принципи організації і здійснення соціально-педагогічної корекції:

–єдність діагностики і корекції;

–системність розвитку діяльності;

–діяльний принцип корекції;

–морально-гуманістичне спрямування соціально-педагогічної допомоги;

–розуміння і співчуття;

–прагматизм соціально-педагогічної дії;

–пріоритетність превентивних соціальних проблем, їх профілактика;

–своєчасність соціально-педагогічної допомоги і підтримки;

–творче поєднання спеціалізації і комплексності в роботі;

–професіоналізм фахівців – психологів, соціальних педагогів.