14

Тема 8. Структура профілактичних програм девіантної поведінки План

1. Соціально-педагогічна превенція поведінки, що відхиляється.

2. Соціально-педагогічна інтервенція поведінки, що відхиляється.

3. Виховна соціально-педагогічна програма.

4. Корекційна соціально-педагогічна програма.

5. Орієнтовна програма профілактики делінквенції у загальноосвітній школі.

1. Одним з напрямів соціально-педагогічної допомоги підліткам з девіантною поведінкою і організації системи ефективної превентивно-профілактичної роботи з ними є взаємодія різних суспільних інститутів — сім'ї, школи, позашкільних закладів і ін. Зазвичай виділяють наступні типи такої взаємодії; співпраця, діалог, угода, опіка, придушення, індиферентність, конфронтація і конфлікт. Зрозуміло, найбільш прогресивним і перспективним є тип взаємодії співпраця.

Соціально-педагогічна допомога має два головних напрями: превенція (попередження, профілактика) і інтервенція (подолання, корекція, реабілітація). Розглянемо детальніше ці види соціально-психологічної допомоги.

Соціально-педагогічна превенція

Усесвітня організація охорони (ВОЗ) здоров'я пропонує виділяти первинну, вторинну і третинну профілактику.

Первинна профілактика направлена на усунення несприятливих чинників, що викликають конкретне явище, а також на підвищення стійкості особи до впливу цих чинників. Завдання вторинної профілактики — раннє виявлення і реабілітація нервово-психічних порушень і робота з «групою ризику». Третинна профілактика вирішує такі спеціальні завдання, як лікування нервово-психічних розладів, що супроводжуються порушеннями поведінки. Вона також може бути направлена на попередження рецидивів у осіб з вже сформованою девіантною поведінкою.

Соціально-педагогічна профілактика може входити в комплекс заходів усіх трьох рівнів. Вважається, що вона найбільш ефективна у формі дії на умови і причини, що викликають девіантну поведінку, на ранніх етапах. Комплекс завдань соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки розділяється на чотири етапи.

На першому етапі визначаються соціально-психологічні і соц. Пед. чинники, пов’язані з поведінкою підлітків, що відхиляється від норм, тобто встановлюються відповідні кореляційні залежності.

На другому етапі виявляються соціально-психологічні і соц. Пед., що обумовлюють виникнення девіантних форм поведінки, тобто встановлюються причинно-наслідкові співвідношення в кореляційних зв’язках.

На третьому етапі визначаються категорії дітей, які підпадають під негативний вплив встановлених на попередньому етапі чинників (ділення на категорії проводиться за віковими або якійсь іншій ознаці).

На четвертому етапі формулюються завдання, направлені на нейтралізацію негативного впливу виявлених чинників.

Проблема вибору і реалізації завдань соціально-педагологічної профілактики девіантної поведінки дітей достатньо складна і багатогранна, має цілий ряд особливостей. Щоб її вирішити, потрібно дотримуватися наступних показників.

1. Показник складності реалізації окремих завдань. Оцінка складності може бути виконана виходячи з кількості і складу необхідних процедур (підготівка кадрів, розробка програм, методик навчання, профілактики і ін.).

2. Показник ефективності реалізації завдань. Він визначається спрямованістю завдань, класифікацією їх:

– перший клас – реалізація завдання безпосередньо веде до зниження ризику девіантної поведінки, оскільки направлена на нейтралізацію чинника з високою інтенсивністю впливу на виникнення девіантної поведінки;

– другий клас - завдання направлене на нейтралізацію чинника ризику з помірною інтенсивністю впливу.

3. Показник методичного ризику реалізації завдання. Цей показник може бути визначений виходячи з популярності і загальноприйняття процедури, її юридичного статусу. По цьому чиннику ситуації можна розділити на чотири вектори:

– процедура рекомендована Міносвіти України, регіональним департаментом освіти або іншими офіційними організаціями;

– концепція рішення схвалена в документах рекомендаційного характеру;

– процедура не рекомендована (не схвалена) ніякими документами, але є позитивний досвід її використання, вона обговорювалася на якихось форумах;

– концепція рішення ніким не рекомендирована і процедура рішення не апробувалася.

4. Показник комерційного ризику реалізації заданий соціально-психологічної профілактики. Цей показник визначається наявністю або відсутністю на початок реалізації завдання попиту у населення на відповідну соціально-психологічну і іншу допомогу. Можливі ситуації умовно можна розділити на чотири групи:

– реалізація даного завдання приведе до задоволення попиту як серед батьків, так і серед дітей;

– реалізація завдання має батьківський попит;

– реалізація завдання має дитячий попит;

– реалізація завдання не має попиту ні серед дітей, ні серед дорослих.