V. Зміст навчання.

Ушкодження звязок, як правило, виникають внаслідок непрямої травми - під час різкого надмірного руху, що виходить за межі фізіологічного обсягу, властивому для кожного окремого суглоба. Найчастіше ушкоджуються звязки гомілково-стопного суглобу, колатеральні і схрещені звязки колінного суглоба. Звязки інших суглобів травмуються рідше. Механізм травми типовий – підветрання стопи чи ноги на слизькій, або нерівній дорозі. Розривом звязок супроводжуються всі вивихи.

Розрізняють неповний («розтягнення») і повний розрив звязок. Під «розтягненням» звязки слід розуміти розрив поодиноких фіброзних волокон на різних рівнях. Оскільки звязки досить сильні, вони розриваються у місцях їх прикріплення, а інколи відривають окістя або шматочок кістки, рідше рвуться на протязі.

Травматичні ушкодження мязів трапляються рідко та бувають закриті і відкриті (поранення). Закриті (підшкірні) розриви виникають під час раптового надмірного скорочення або прямого удару по напруженому його черевці. При перерозгинанні найчастіше спостерігаються розриви у місці переходу мязового черевця в сухожилок. Як правило розриваються мязи згиначів.

Сухожилки, особливо в межах кисті є дуже складним за анатомічною будовою і функціональним призначенням апаратом, який передає значне навантаження від мязів до скелета. Закриті ушкодження (підшкірні) виникають внаслідок раптового надмірного скорочення або ривка скороченого мяза. Сухожилок найчастіше відривається від мяза або на протязі, як правило, патологічно зміненого сухожилка. Найбільше трапляються закриті ушкодження сухожилків двоголового мяза плеча, прямого мяза стегна та ахілового сухожилка, рідше розгиначів пальців кисті, надосного мяза і інші.

Вивихи (luxatio) по відношенню до переломів кісток складають 1,5 -3 %,трапляються переважно у молодих людей, у чоловіків в 5 разів частіше, ніж у жінок. Розрізняють вроджені і набуті вивихи. Набуті вивихи є травматичні і патологічні. Патологічні – виникають внаслідок запальних деструктивних змін в суглобах (ревматоїдний поліартрит, гнійні специфічні та неспецифічні артрити, пухлини), неврогенних розладів (хвороба Літля), тощо. Вони розвиваються поступово через підвивих наслідок захисного скорочення мязів від болю або їх дисбалансу, навантаження кінцівки, а також коли мають місце неврогенні розлади.

Вивих – повне зміщення дистального (периферичного) сегмента кінцівки відносно центрального (проксимального), яке супроводжується розривом сумочно-звязкового апарата (luxatio complecta). Неповним вивихом або підвивихом (luxatio incomlecta, subluxatio), коли суглобова поверхня дистального сегмента зміщена, але не виходить за межі суглобової поверхні проксимального, хоча ці поверхні й дотикаються, але між собою не співпадають.

Травматичні вивихи виникають при нещасних випадках, коли діюча сила за принципом важеля перевищує фізіологічний обсяг рухів в суглобах. Деякі вивихи поєднуються з, біля – або, внутрішньосуглобовими переломами і тоді їх називають переломовивихами. Є ускладнені вивихи, тобто ті, що супроводжуються пошкодженням нервів або судин, защемленням сухожилків, капсули.

З часом, з моменту вивиха, травматичні вивихи поділяють на свіжі – до 3-х днів; несвіжі – до 3-х тижнів, застарілі – більше 3-х тижнів; звичні – ті, які повторюються три і більше разів при мінімальній по силі травмі (різке піднімання руки і інше). Такий поділ вивихів має важливе практичне значення тому, що визначає лікувальну тактику. Свіжі вивихи підлягають невідкладному вправленню щадними методами при адекватному знеболенні. Несвіжий вивих, особливо в перші тижні, можна спробувати вправити за умови, що всі етапи вправлення будуть мати редресуючий характер, вестись обережно, без усиль, щоб не зламати кістку (під час ротації за Кохером інколи ламається хірургічна шийка плеча). Застарілі вивихи підлягають оперативному лікуванню, оскільки інакше (через рубцювання) вправити його неможна і не слід робити таких спроб.

Звичні вивихи вимагають пластичних операцій для того, щоб втримати суглобові кінці в нормальному анатомічному співвідношенні.

Клінічні ознаки вивиху:

Ймовірні: - біль в суглобі

- припухлість

- крововиливи

- порушення функції

Абсолютні: - вимушене положення кінцівки

- порушення конфігурації суглоба

- головка пальпується позасуглобовою поверхнею

- відносне (дислокаційне) вкорочення, подовження кінцівки

- активні рухи неможливі, пасивні – пружні

Рентгенологічно: порушення співвідношення суглобових поверхонь. Зміщення периферичного сегмента по відношенню центрального (зміщення центрального, або вищележащого при вивихах хребців) при вивихах кінцівок.

Об'єм першої медичної допомоги при вивихах:

1. Зупинка кровотечі при відкритому вивиху.

2. Накладання асептичної пов'язки.

3. Знеболення (анальгетики, по можливості новокаїнові блокади).

4. Транспортна іммобілізація в тому положенні в якому знаходиться кінцівка

5. При відкритих вивихах антибактеріальні засоби (таблетовані, а по можливості в/мязово)

6. В разі потреби – штучна вентиляція легень, непрямий масаж серця.

Принципи лікування вивихів в умовах спеціалізованого відділення

1. Своєчасність (ургентність).

2. Адекванне знеболення.

3. Вправлення вивиху, рентгенконтроль.

4. Лікувальна іммобілізація на відповідний термін.

5. Відновна терапія (фізпроцедури, ЛФК, масаж, механотерапія)