Тема 3. Економічні та юридичні основи власності
3.1. Власність: поняття, економічний та юридичний зміст. Форми власності
Власність (property) це відносини між людьми, які визначають спосіб привласнення матеріальних та нематеріальних благ з метою отримання вигоди від користування ними та реалізації певних інтересів.
Власність – це єдність:
1) Користування (витяг користі із об’єктивних властивостей власності);
2) Розпорядження (визначення долі власності);
3) Володіння (виключення всіх не власників із користування та розпорядження власністю)
Об’єктами власності можуть бути будь-які блага (ресурси, речі, добро, продукт, товар, гроші, капітал, послуги, знання, інформація, здібності людини та ін.).
Характер об’єкта обумовлює спосіб його використання і багато в чому визначає особливості відносин між суб’єктами.
Приклад: володіння землею має специфіку порівняно з володінням споживчим майном (одягом, автомобілем та ін.).
Специфічні ознаки має інтелектуальна власність, об’єктами якої є продукти інтелектуальної творчої діяльності людини у виробничій, науковій, літературній та художній галузях, що носять нематеріальний характер. До них відносяться патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, торгівельні марки, фірмові найменування, комп’ютерні програми , «ноу-хау», авторські та суміжні права тощо.
Форми власності:
1) Приватна (власність індивіда чи домогосподарства)
2) Колективна (власність декількох індивідів чи домогосподарств)
3) Державна або загальнодержавна (власність держави)
4) Комунальна (власність адміністративно-територіальної одиниці)
5) Спільна (комбінація декількох з вищенаведених форм власності)
Економічний зміст власності полягає передовсім у її здатності слугувати задоволенню економічних потреб людей.
Економічний зміст власності відтворюється через усю систему економічних відносин і визначає характер виробництва (тобто яким способом будуть поєднані ресурси), розподілу (яка частина і в якій формі буде отримана учасниками виробництва), обміну (буде це натуральна чи товарна форма) та споживання (індивідуальне чи спільне).
Відносини власності можуть регламентуватися нормами етики, моралі, релігії, права. В сучасному суспільстві регламентація відносин власності у вигляді неписаних правил, традицій є неефективною або небажаною. Тому відносини власності закріплюються державою у вигляді законів, судових рішень.
Економічний зміст власності є визначальним, проте юридична форма власності не є пасивним його відбиттям. Юридичний зміст власності може стати фактором, що стимулює чи гальмує розвиток економічних відносин.
Юридичний зміст власності – закріплені у системі норм права форми реалізації економічного змісту власності.
Економічний зміст власності набуває правової форми, завдяки чому створюється єдиний економіко-правовий альянс відносин, який неможливо роз’єднати в реальній дійсності.
Юридичне закріплення прав посилює економічний зміст власності, активізує діяльність людей у цій галузі, бо підвищує економічні стимули та знижує видатки на специфікацію і захист прав власності, зменшує трансакційні витрати.
Тому власність є категорією як економіки, так і права. Юридичний зміст власності реалізується через право власності.