Хід виконання роботи:

1. З'ясувати функціональне призначення монітора та відеоадаптера, користуючись курсом лекцій та допоміжною літературою, Internet.

2. Визначити основні технічні характеристики та параметри моніторів, а також їх маркування, яке використовується для їх класифікації. Використовуйте диспетчер пристроїв, Сведения о системе (Кнопка Пуск — Настройка — Панель управления — Система). і програму EVEREST Home Edition для визначення характеристик пристроїв комп’ютера:

3. Записати в зошиті технічні характеристики відеоадаптера і монітора, апаратної підтримки звуку .

4. Рис. 15. Вікно Свойства:Экран

   З'ясувати призначення елементів управління та настройки монітора на його передній панелі. Замалювати панель управління монітора в робочому зошиті. Навчитися користуватися нею.

5. Записати дані про монітор та відеоадаптер вашого домашнього комп’ютера. Яке співвідношення сторін у вашого монітора?

6. Виставити максимальну роздільну здатність і максимальну частоту оновлення зображення робочого монітора. Які роздільні здатності підтримує модуль підключення монітора чи відеокарта? Обрати інші роздільні здатності, зробити висновки. Яка роздільна здатність найкраща для вашого монітора? Чому?

3. Тема: Апаратна частина комп’ютера: запам’ятовуючі пристрої

(жорсткий диск, DVD-диски, Flash-карти).

Теоретичні відомості

Окрім внутрішньої електронної пам'яті комп'ютера він має і зовнішню пам'ять, що розташовується на дисках – зовнішніх носіях інформації. Зовнішня пам'ять, за об’ємом, як правило, набагато більше оперативної пам'яті комп'ютера, однак швидкість взаємодії процесора з оперативною пам'яттю вище, ніж з будь-якими зовнішніми накопичувачами.

Р ізновиди дисків

Твердий магнітний диск, або накопичувач на магнітних дисках (англ. Hard (magnetic) disk drive, англ. HDD), у комп'ютерному сленгу — «вінчестер» — магнітний диск, основа якого виконана з твердого матеріалу. У більшості ЕОМ виконує функцію енергонезалежного носія інформації (комп'ютерної пам'яті чи нагромаджувача інформації) з довільним доступом (англ. random access).

Інформація у твердому магнітному диску записується шляхом намагнічування шару феромагнітного матеріалу

Рис. 16. Твердий магнітний диск зі знятою кришкою

(діоксиду заліза, окису хрому у минулому чи сплаву кобальту тепер), що нанесений на поверхні твердих (алюмінієвих, скляних або композитних) пластин у формі диска. У твердих магнітних дисках використовується одна або декілька пластин, встановлених на одному шпинделі.

Рис. 17. Магнітні пластини твердого диска

Голівки зчитування-запису у робочому режимі не торкаються поверхні пластин завдяки прошарку повітря, що утворюється біля поверхні дискових пластин при швидкому обертанні. Відстань між голівкою і робочою поверхнею дискової пластини складає декілька нанометрів (у сучасних дисках близько 10 нм), а відсутність механічного контакту забезпечує тривалий термін експлуатації пристрою. За відсутності обертання дисків головки знаходяться поблизу шпинделя або за межами диска у безпечній зоні, де унеможливлюється їх нештатний контакт з поверхнею дисків.

Магнітний диск) сполучений в єдиний пристрій з іншими вузлами нагромаджувача (засобами запису і зчитування, приводом та блоком електроніки), тому твердий диск переважно використовуються як стаціонарний носій інформації.

Сучасні внутрішні тверді диски можуть мати інтерфейси ATA (AT Attachment, він же IDE — Integrated Drive Electronic, він же Parallel ATA), (EIDE), Serial ATA, SCSI (Small Computer System Interface), SAS, FireWire, USB, SDIO і Fibre Channel.

Рис. 18. Блок магнітних головок із системою позиціювання

Ємність сучасних твердих дисків з форм-фактором 3,5" сягає 4 ТБ. На відміну від прийнятої в інформатиці системі префіксів для обсягів інформації, що позначають величину, кратну 1024, виробниками у системі позначання ємності твердих дисків використовуються величини, кратні 1000. Так, наприклад, ємність твердого диска, маркованого як «200 ГБ», насправді становить 186,2 ГБ.

Типовий вінчестер складається із гермоблока і плати електроніки. В гермоблоці розміщені всі механічні частини, на платі – вся електроніка керування, за винятком підсилювача, розміщеного всередині гермоблока біля головок. В дальній частині від розємів гермоблока встановлений шпиндель з одним або декількома дисками. Під дисками розміщений двигун. Ближче до розємів, з лівої або правої сторони від шпинделя, знаходиться поворотний позиціонер. При поворотах коромисла позиціонера головки здійснюють рух. Гермоблок герметично закритий і заповнений повітрям. Плата електроніки підключається до гермоблока через один-два розєми різної конструкції. На платі розміщені основний процесор вінчестера, ПЗП з програмою, робочий ОЗП, цифровий сигнальний процесор (DSP) і інтерфейсна логіка.

Позначення і характеристики твердих дисків, наприклад 120 Gb – жорсткий диск (вінчестер) об’ємом 120 Гб, підключений через інтерфейс Serial ATA: 120Gb SATA.

Western Digital 320 GB SATA III 16 MB 7200 rpm. Виробник – Western Digital, об’єм пам’яті 320 GB, тип роз’єма SATA III, розмір буфера пам’яті - 16 MB, частота обертання шпінделя 7200 rpm.

Объем памяті це кількість інформації у гігабайтах, яку можна записати на диск. Реальний об’єс менший за вказаний на 5-7% за рахунок службових областей. SATA III – шина пам’яті, SATA третьего покоління. Різні покоління SATA відрізняються швидкістю передачі даних і є сумісними.

D VD диски – розшифровується абревіатура DVD як dіgіtal versatіle dіsc, тобто універсальний цифровий диск. Зовні DVD-диски схожі на CD і в них використовується той же принцип запису інформації, але завдяки удосконаленню технології, ємність таких дисків у багато разів більше, ніж ємність CD-диска. Найпростіші DVD-диски (одношарові й однобічні) мають ємність 4,9 Гб.

Flash-пам’ять – особливий тип твердотільних мікросхем пам’яті, які не потребують електричної напруги для збереження данних. Флеш-пам’ять можна використовувати для збереження будь-яких комп’ютерних даних, але історичне основне її використання – цифрова фотографія. USB-брелоки стали найпоширенішими змінними носіями.

Рис. 19. Твердотільні накопичувачі SSD

Використовуються декілька типів флеш-пам’яті: CompactFlash (CF); SmartMedia (SM); MultiMediaCard (MMC); SecureDigital (SD); Memory Stick; ATA Flash; xD-Picture Card; накопичувачі SSD; флеш-карти USB. У твердотільному накопичувачі SSD використовується твердотільна електроніка (отже, відсутні механічні компоненти і вакуумні камери). SSD насправді не є сучасним винаходом – у різному вигляді вони існували ще з 1950-х років.