До теми №1

Предмет організаційні засади навчальної діяльності дітей дошкільного віку з мовленнєвими порушеннями.

Мета викладання навчальної дисципліни «Організація навчання дітей з проблемами мовленнєвого розвитку» полягає у підготовці майбутніх спеціалістів до формування передумов навчальної діяльності у дошкільників з вадами мовленнєвого розвитку, несформованість яких негативно позначається на засвоєнні дитиною програмних вимог, формуванні особистості, а також процесах її соціальної адаптації в цілому.

Завдання вивчення дисципліни «Організація навчання дітей з проблемами мовленнєвого розвитку» полягають у забезпеченні теоретичної і практичної підготовки майбутніх спеціалістів до планомірного впровадження у цілісний процес дошкільного навчання системи психолого-педагогічних засобів запобігання виникненню труднощів у засвоєнні програмного матеріалу дітьми з вадами мовленнєвого розвитку; реалізації специфічних організаційно-методичних аспектів навчання дошкільників з вадами мовленнєвого розвитку; врахуванні у практичній діяльності специфіки роботи логопеда в закладах різних типів (загальнорозвивальних, мовленнєвих, комбінованих, інтегрованих).

У визначенні міжпредметних зв’язків навчальної дисципліни доцільно говорити про її внутрішньосистемні зв’язки з науками психолого-педагогічного циклу (логопедією, теорією та методикою виховання дітей з мовленнєвими порушеннями, пропедевтикою мовленнєвих порушень у дітей, сімейним вихованням дітей з мовленнєвими порушеннями).

Висвітлення принципів навчання дошкільників з мовленнєвими порушеннями потребує розуміння того, що дошкілля - надзвичайно важливий період психофізичного розвитку дитини, який супроводжується інтенсивним формуванням вищих психічних функцій (ВПФ), розвитком складних видів діяльності, виникненням ієрархії мотивів і потреб, формуванням самооцінки, появою вольової регуляції та моральних форм поведінки. Це період активного засвоєння усіх складових мовленнєвої діяльності (фонетики та фонема тики, лексики та граматики, зв’язного мовлення), формування нових форм (контекстної, пояснювальної) і вдосконалення функцій мовлення (регулювальної, планувальної).

У дошкільному віці мовлення не тільки стає окремим і регульованим пізнавальним процесом, а й інтегрується та диференціюється з іншими ВПФ. Дошкільник навчається правильно вимовляти та розрізняти звуки мови, з опорою на свій чуттєвий і практичний досвід збагачує словник, експериментує зі словами, оволодіває граматичними формами, навчається звукового, складового, морфемного та синтаксичного аналізу.

Таким чином, у процесі психофізичного розвитку дитини відбувається довготривале і поступове формування мовленнєвої діяльності, для повноцінного становлення якої необхідні певні умови:

• зрілість структур головного мозку;

• достатній рівень сформованості ВПФ;

• відповідне віку та індивідуальним особливостям дітей предметно-розвивальне середовище;

• правильна, чітка й координована робота голосового, дихального й артикуляційного апаратів;

• формування потреби у спілкуванні.

Порушення зазначених умов призводить до виникнення тих чи інших порушень мовлення. Саме тоді дитина потребує створення спеціальних умов навчання і розвитку.

Принципи навчання дітей з мовленнєвими порушеннями:

• принцип розвивального навчання (формування «зони найближчого розвитку»);

• принцип єдності діагностики і корекції відхилень у розвитку;

• генетичний принцип, згідно з яким розкриваються загальні закономірності розвитку дитячого мовлення в аспекті різних варіантів мовленнєвого дизонтогенезу;

• принцип корекції і компенсації, який дозволяє визначити адресні логопедичні технології в залежності від структури і тяжкості мовленнєвого порушення;

• діяльнісний принцип: визначення провідної діяльності стимулює психічний та особистісний розвиток дітей з мовленнєвими порушеннями.