3. Господарське значення і класифікація пшениць

Пшениця займає перше місце в світі за посівними площами (біля 230 млн. га) і валовим збором (понад 530 млн. т). і є однією з основних зернових культур. В Україні висівають у середньому 6,5 млн. га, або 40 % площі всіх зернових.

Пшениця, як свідчать археологічні дані, вирощувалась ще 10 тис. років до нашої ери в Єгипті, а також в Азії і Європі.

Поширеність цієї культури зумовлена її високою біологічною пластичністю щодо екологічних умов і, перш за все, високою поживністю зерна, з якого отримують багато харчових продуктів.

Визначальною ознакою хлібопекарської якості зерна пшениці є вміст у ньому клейковини, основним компонентом якої є прості білки гліадин і гліацин. Так, клейковина м'яких пшениць на 80% складається з цих білків, тому і хліб з борошна таких пшениць пухкий. Клейковина ж борошна твердих пшениць містить мало гліадину і гліацину, тому вона пружна і тягуча. З борошна твердих пшениць виготовляють макарони, вермішель, манку тощо.

За характером звільнення зерна від квіткових лусок за звичайного обмолоту пшеницю поділяють на:

- голозерні форми (пшениця м'яка, тверда);

- плівчасті (полба, колхідська двозернянка).

За числом хромосом серед пшениць виділяють чотири генетичні групи:

1) диплоїдна - містить 14 соматичних хромосом (однозернянка культурна);

2) тетраплоїдна - 28 соматичних хромосом (тверда пшениця, двозернянка);

3) гексаплоїдна - 42 соматичні хромосоми (м'яка пшениця, карликова, спельта);

4) октаплоїдна - 56 соматичних хромосом (один вид - грибобійна пшениця).

Види пшениці. Пшениця, рід Triticum L. Включає 22 види, з них найпоширеніші м'яка і тверда. З 22 видів трапляються також гіл­ляста, культурна однозернянка, зандурі, полба (двозернянка), дика, польська, маха, спельта, карликова остиста, карликова безоста, круглозерна, ванська — загалом 15 видів.

М'яка, або звичайна, пшениця (Tr. aestivum L.) мае довгий не­щільний колос, лицьова сторона якого ширша за бічну. Колос може бути безостим і остистим, остюки коротші за колос і розходяться в боки (рис. 35). Зерно має чітко виражений чубок, до зародка воно трохи ширше. Зародок виділяється нечітко. Зерно залежно від умов вирощування (особливо азотного фону живлення) може бути борош­нистим, напівскловидним або скловидним. Має ярі, напівозимі та озимі форми. Маса 1000 зерен від ЗО до 55 г. Найбільш цінні для випікання хліба сорти сильної м'якої пшениці.

Тверда пшениця (Tr. durum Desf) відрізняється від м'якої вели­ким щільним колосом, у розрізі квадратним або дещо стиснутим, з більш широкою бічною стороною. Ості довші за колос, спрямовані паралельно до нього (див. рис. ЗО). Зерно крупне (45 - 65 г), подов­жене, донизу звужується, у поперечному розрізі кутасте, переважно скловидне, із слабковираженим чубком, зародок чітко виділяється. Верхнє міжвузля соломи заповнене, листя не опушене.

Тверда пшениця дає високоякісне борошно — крупчатку для ви­робництва макаронів, вермішелі, манної крупи. У землеробстві до­мінують ярі форми, хоч уже виведено й озимі. Вирощують у Серед­ній Азії, Сибіру, Поволжі, на Кавказі, Кубані, в Україні. За останні роки площа її в СНД досягла 6 млн га.

Тверду пшеницю також вирощують в Іспанії, Франції, Італії, країнах Малої Азії, північної Африки, у степових районах США, в Аргентини, Австралії, Південній Америці та ін.