Сутність та різновиди санкцій

4. Соціальна структура особистості.

Соціальна структура особистості інтегрованість особистості у соціальне середовище (статус, ролі); також соціальна активність особистості та її здатність до саморегуляції поведінки, життєвий контроль.

Ієрархія потреб по А.Маслоу :

• потреби в їжі, воді, одежі, повітрі, теплі, сексі тощо;

• потреби у захисті від фізичної і психологічної небезпеки;

• потреби відчувати причетність до подій (соціальні);

• потреби поваги з боку оточення (начальників, підлеглих), визнання, самоповаги;

• потреби у реалізації своїх можливостей (самовираження).

К. Платонов на основі взаємодії біологічного та соціального, уродженого й набутого, процесуального та змістовного, запропо­нував ієрархічну структуру особистості.

Він розрізняє чотири підструктури особистості:

1)соціально обумовлену й переважно змістовну підсистему спрямованості особистості (переконання, світогляд, ідеали, праг­нення, інтереси й бажання);

2) соціально-біологічні за сутністю й біологічно вроджені про­цесуальні якості досвіду (звички, уміння, навички й знання);

3) форми відображення дійсності, що виступають як особли­вості психічних процесів людини (воля, почуття, сприйняття, мис­лення, відчуття, емоції й пам'ять);

4) біопсихічні властивості (конституціональні, статеві та віко­ві, темперамент) .

Відповідно до теорії «дзеркального "Я"», особистість склада­ється із трьох елементів:

1) уявлення про те, як нас сприймають інші люди;

2) уявлення про те, як вони реагують на нашу поведінку;

3) уявлення про те, як ми реагуємо на сприйняту нами реакцію інших людей.

Дж. Мід характеризує особистість як «Я», що складається із двох частин:

> «Я — сам» (реакція особистості на вплив інших людей і сус­пільства загалом) і

> «Я — мене» (усвідомлення людиною себе з погляду інших значимих для неї людей).

Соціальна структура особистості виступає у двох аспектах: з одного боку, в об'єктивному плані (як система статусів і ролей), а, з іншого, у суб'єктивному плані (як система диспозицій і рольових очікувань).

Соціальна типологія особистості

• ідеальний (в якому знаходить вияв вимога соціального іде­алу того чи іншого суспільства);

• нормативний (тобто сукупність властивостей особистості, формування яких об'єктивно необхідне для розвитку певного суспільства);

• реально існуючий, або, за висловом В. Ядова, модальний (тобто переважаючий тип особистості на тому чи іншому етапі розвитку суспільства, який може суттєво відрізнятися від норма­тивного і, тим більше, ідеального типу).

Р. Дарендорф розрізняв чотири типи особистості: • людина-працююча (особистість, що створює суспільнокорисні блага, наприклад, селянин, воїн, політик та ін.);

• людина-споживач (особистість, сформована масовим спожи­ванням);

• людина-універсальна (особистість, здатна займатися різними видами діяльності);

• людина-тоталітарна (особистість, що залежить від тоталіта­рної держави).

Інтерес – це конкретна форма усвідомленої потреби, реальна причина діяльності особистості, спрямована на задоволення цієї потреби.

Девіантна поведінка – це поведінка, що відхиляється від прийнятих у суспільстві ціннісно-нормативних стандартів.

Основні види девіантної поведінки (за Р. Мертоном):

• конформізм - повніе прийняття цілей суспільства і способів їх досягнення;

• інноваційна людина визнає цілі суспільства, але намагається реалізувати їх новими, нетрадиційними способами (рекет, крадіжки, зловживання тощо);

• ритуалізм - людина не визнає суспільні цілі та цінності, однак дотримується прийнятих "правил гри ", діє відповідно до суспільних уявлень про припустимі засоби досягнення цілей;

• ескейпізм (ретритизм) відхід, втеча людини від соціальної дійсності, людина не визнає ні цілі, ні засоби їх досягнення (анархія, наркоманія, бродяжництво та ін.) ;

• бунт, заколот - відкидаючи суспільні цінності, цілі та засоби їх реалізації, людина активно їм протидіє, прагне замінити їх новими (тероризм, радикалізм та ін.) ;

Девіантна поведінка у широкому розумінні це будь-які дії, які не відповідають соціальним нормам і стереотипам даного суспільства.

Позитивна девіація: > самопожертвування, > надпрацездатність, >героїзм.

Негативна девіація: >тероризмікрадіжки,> суїцид,>цинізм та ін.

У вузькому розумінні девіантна поведінка - усякі негативні і несхвалювальні відхилення від соціальних норм.

Основні форми: злочинність, пияцтво і алкоголізм, наркоманія, проституція, гомосексуалізм, аномія.